Ухвала суду № 22295665, 10.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Гончаров С.А.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2010 року справа №41/114пд/5006 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яковенко М.М.

суддів: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання Ковальчук Г.Л.

за участю представників:

від позивача:Петров А.Г., Чирикіна Н.В.

від відповідачів:немає

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 05 жовтня 2010 року по адміністративній справі № 41/114пд/5006 за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «КліматСпецМонтаж», Товариства з обмеженою відповідальністю «Реклайн» про визнання недійсною угоду від 04 квітня 2005 року № 4/04, стягнення з відповідача -1 ТОВ «КліматСпецМонтаж» коштів в дохід держави вартість технології та коштів на користь відповідача-2 ТОВ «Реклайн»,-

ВСТАНОВИЛА:

14.03.2007 року Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька (надалі ДПІ, позивач), звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням уточнених вимог, які були прийняті судом) до товариства з обмеженою відповідальністю «КліматСпецМонтаж» (надалі ТОВ «КліматСпецМонтаж», ТОВ КСМ, відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Реклайн» (надалі ТОВ «Реклайн», відповідач 2) про визнання недійсною угоди від 04 квітня 2005 року № 4/04 купівлі-продажу технології нового високоефективного технологічного процесу виробництва чавуну та сталі на загальну суму 60000000 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 10000000 грн., укладеної між ТОВ «КліматСпецМонтаж» та ТОВ «Реклайн»; стягнення з ТОВ «КліматСпецМонтаж» за угодою від 04 квітня 2005 року № 4/04 на користь ТОВ «Реклайн» кошти на загальну суму 60000000 грн.; стягнення з ТОВ «КліматСпецМонтаж» за угодою від 04 квітня 2005 року № 4/04 вартість технології нового високоефективного технологічного процесу виробництва чавуну та сталі на загальну суму 60000000,00 грн. в дохід держави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2006 року проведена планова перевірка ТОВ «КліматСпецМонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині придбання технологій нового високоефективного технологічного процесу виробництва чавуна та сталі та технології виробництва літейних модифікованих чавунів.

У періоді, що перевірявся встановлені фінансово-господарські операції з купівлі-продажу нових технологій виробництва, авторське право на які в ході перевірки не встановлено.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що між ТОВ «КліматСпецМонтаж» та ТОВ «Реклайн» укладено угоду від 04 квітня 2005 року № 4/04, за якою ТОВ «Реклайн» зобовязано поставити ТОВ «КліматСпецМонтаж» технологію нового високоефективного технологічного процесу виробництва чавунів та сталі по ціні 60000000,00 грн., предметом наведеною угоди є передача технічної документації, яка включає знання та досвід по виготовленню, якими володіє ТОВ «Реклайн». Виконання наведеної угоди підтверджується податковою накладною, виписаною ТОВ «Реклайн» від 14 квітня 2005 року № 33/1 на суму 60000000 грн., платіжними дорученнями від 29 квітня 2005 року; фактичне відвантаження підтверджується актом приймання-передачі технічної документації від 14 квітня 2005 року.

За наслідками цієї угоди у ТОВ «Реклайн» виникло відємне значення ПДВ у сумі 9999,076 млн. грн., та ТОВ «Реклайн» платіжними дорученнями від 29 квітня 2005 року погасив векселя з іменним індосаментом згідно акту приймання-передачі від 28 квітня 2005 року, виписані ДП «Комтех-Донецьк» ЗАТ «Комтех-Центр». Також, за твердженням позивача, 06 лютого 2006 року ДП «Комтех-Донецьк» ЗАТ «Комтех-Центр» визнано банкрутом, 27 жовтня 2004 року за тою ж самою схемою вищенаведене підприємство придбало технологію у ЗАТ «КоксохімМаш», 15 червня 2004 року та 15 липня 2004 року ДП „Комтех-Донецьк” укладено угоди, відповідно, з громадянкою ОСОБА_1 та ЗАТ „Коксохімполімермаш”, предметом яких є виконання разових робіт з розробки технологій, розрахунок за наведеними угодами також проводився у вексельній формі розрахунку. На час укладання між ДП „Комтех-Донецьк” ЗАТ „Комтех-Центр” та ТОВ «Реклайн» угоди від 16 лютого 2005 року, директор ДП „Комтех-Донецьк” не мав повноважень на її укладання. Таким чином, на думку позивача, наведені факти підтверджують наявність умислу відповідачів під час укладання угоди від 04.04.2005 року т№4/04 з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства відповідно до вимог ст..207 ГК України та необхідно застосування наслідків, відповідно до ст..208 ГК України, в звязку з тим, що нікчемне зобовязання виконане.

Постановою Господарського суду Донецької області від 05 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено частково. Закрито провадження у справі в частині визнання недійсною угоди від 04 квітня 2005 року № 4/04 купівлі-продажу технології нового високоефективного технологічного процесу виробництва чавуну та сталі на загальну суму 60000000 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 10000000 грн., укладеної між ТОВ «КліматСпецМонтаж» та ТОВ «Реклайн», як таке, що не вимагається визнання судом такого правочину нікчемним. В іншій частині позовних вимог відмовлено, у звязку із закінченням строку застосування адміністративно-господарчих санкцій.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька не погодилась з зазначеною постановою суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 05 жовтня 2010 року, як винесену з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не були враховані всі обставини справи, які свідчать про укладення відповідачами правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує порядок, спрямований на заволодіння майном держави, а саме доходної частини бюджету тому є нікчемним. Порушено норми матеріального права, стосовно застосування строків адміністративно-господарської санкції, судом першої інстанції невірно застосована відповідна норма, яке регулює дане питання, вважають, що у даному випадку застосуванню підлягає ст..258 ч.4 ЦК України, ст..207, 208 ГК України. Також не дана належна оцінка фактам, на які звертав увагу позивач та які наявні в матеріалах справи.

Під час апеляційного провадження апелянтом надані доповнення до апеляційної скарги, у яких зазначено, що порушення допущені відповідачем ТОВ КСМ тривають до теперішнього часу, на момент розгляду цієї справи строки застосування адміністративно-господарських санкцій передбачених ст..250 Господарського Кодексу України не сплинули.

Представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Пояснили, що укладений договір між відповідачами є нікчемним. 29.06.2005 року кримінальна справа податковим органом порушена відносно посадових осіб ТОВ «Реклайн» за ст..ст.191 ч.5, 366 ч.2 КК України, але ж закрита на підставі ст..100 КПК України. Вважають, що саме ТОВ КСМ допустило порушення господарського зобовязання, сформувавши для себе податковий кредит, а тому до нього підлягають застосуванню відповідні санкції.

Представник відповідача ТОВ «Кліматспецмонтаж» у судове засідання не зявився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду надійшли письмові заперечення проти апеляційної скарги. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції від 05.10.2010 року без змін. Погоджуються с висновком суду першої інстанції про те, що у судовому порядку нікчемні правочини не визнаються. Правомірно застосовані положення ст..250 ГК України, щодо застосування строків адміністративно-господарчих санкцій. Просили розгляд справи провести у їх відсутність.

Представник відповідача ТОВ «Реклайн» у судове засідання не зявлявся, хоча повідомлялись про час та місце розгляду справи, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи її доводи у визначених межах, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а постанову суд першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав:

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне:

ТОВ «Реклайн» (продавець) та ТОВ «КліматСпецМонтаж» (покупець) 04 квітня 2005 року уклали договір купівлі-продажу Технології (секретів виробництва) № 4/04, відповідно до пункту 1.1. якої продавець зобовязався передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити технологію нового високоефективного технологічного процесу виробництва чавунів та сталі за ціною 60000000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%-10000000 грн. Предметом даного договору є передача технічної документації, яка включає знання та досвід по виготовленню, якими володіє продавець (пункт 1.2. угоди). П.5 Договору передбачений порядок передачі Технології- впродовж трьох місяців з часу підписання договору, при передачі документів сторони складають відповідний акт.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 04.04.2005 р. до Договору, Покупець зобовязаний сплатити Продавцю повну вартість Технології за договором в продовж одного місяця з моменту підписання договору.

На підставі Акту приймання-передачі техдокументації, який був підписаний представниками відповідачів по справі, 14.04.2005 року Продавець передав Покупцю, на підставі Договору №4/04 від 04.04.2005 року технічну документацію на паперових носіях - «Технологія нового високоефективного технологічного процесу виробництва чугунка та сталі» з додатками. Виконання наведеного договору також підтверджується виданою ТОВ «Реклайн» податковою накладною від 14 квітня 2005 року № 33/1 на суму 60000000 грн.

Розрахунок за даною господарською операцією проводився у безготівковій формі, шляхом перерахунку ТОВ «КліматСпецМонтаж» грошових коштів на розрахункових рахунок ТОВ «Реклайн» згідно платіжних доручень: від 29 квітня 2005 року № 1 на суму 12000000 грн., від 29 квітня 2005 року № 2 на суму 12000000 грн., від 29 квітня 2005 року № 3 на суму 12000000 грн., від 29 квітня 2005 року № 4 на суму 12000000 грн., від 29 квітня 2005 року № 5 на суму 12000000 грн.

ТОВ «Реклайн» платіжними дорученнями від 29 квітня 2005 року погасив векселя з іменним індосаментом згідно акту приймання-передачі від 28 квітня 2005 року, виписані ДП «Комтех-Донецьк» ЗАТ «Комтех-Центр». 06 лютого 2006 року ДП «Комтех-Донецьк» ЗАТ «Комтех-Центр» визнано банкрутом. 27 жовтня 2004 року за тою ж самою схемою вищенаведене підприємство придбало технологію у ЗАТ «КоксохімМаш», 15 червня 2004 року та 15 липня 2004 року ДП „Комтех-Донецьк” було укладено угоди, відповідно, з громадянкою ОСОБА_1 та ЗАТ „Коксохімполімермаш”, предметом яких є виконання разових робіт з розробки технологій, розрахунок за наведеними угодами також проводився у вексельній формі розрахунку. На час укладання між ДП „Комтех-Донецьк” ЗАТ „Комтех-Центр” та ТОВ «Реклайн» угоди від 16 лютого 2005 року, директор ДП „Комтех-Донецьк” не мав повноважень на її укладання.

За результатами планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ КСМ за період з 14.09.2004 р по 31.12.2005 р. було складено Акт від 07.06.2006 року №949/23-6-33161549, з зазначеними у ньому порушення законодавства Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (а.с.100-117 т.1).

За результатами виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Реклайн» за період з 01.01.2003 р по 31.12.2005 р. було складено Акт від 16.06.2006 року №828/23-6/30341764, з зазначеними у ньому порушення законодавства Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (а.с.120-148 т.1)

Предметом даного спору є визнання нікчемним укладеного 04.04.2005 року Договору купівлі-продажу Технології (секретів виробництва) №4/04 між двома юридичними особами ТОВ «Реклайн» та ТОВ «КліматСпецМонтаж», у звязку з укладенням їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства відповідно до вимог ст..207 ГК України та застосування наслідків передбачених ст..208 ГК України.

Господарський суд дійшов вірного висновку про закриття провадження відносно даних позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст..10 Закону України від 04.12.1990 року №509 ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статі звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно були повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 1 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

У силу частини 2 статті 215 ЦК України визнання судом правочину, який є нікчемний, не вимагається, а тому позов податкового органу про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним, в звязку з його нікчемністю у судовому розгляду не підлягають. У випадку помилкового порушення провадження воно підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо закриття провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсною угоди від 04 квітня 2005 року № 4/04 купівлі-продажу технології нового високоефективного технологічного процесу виробництва чавуну та сталі на загальну суму 60000000 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 10000000 грн., укладеної між ТОВ «КліматСпецМонтаж» та ТОВ «Реклайн». Доводи позивача з цього приводу викладені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються, вважає їх безпідставними та не обґрунтованими.

Стосовно позовних вимог, щодо застосування наслідків, встановлених ст..208 ГК України, про відмову яких, судом першої інстанції у задоволенні було відмовлено, колегія суддів приходить до наступного:

Як зазначалось вище, згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статті вбачається, це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за самим фактом несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням слід вважати несплату податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, передбачені санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Суд першої інстанції вірно встановив, що передбачені частиною 1 статті 208 Господарською кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до матеріалів справи, 14.03.2007 році позивач звернувся до суду, з зазначеним позовом. За результатами планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ КСМ за період з 14.09.2004 р по 31.12.2005 р. було складено Акт від 07.06.2006 року №949/23-6-33161549, з зазначеними у ньому порушення законодавства Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». За результатами виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Реклайн» за період з 01.01.2003 р по 31.12.2005 р. було складено Акт від 16.06.2006 року №828/23-6/30341764, з зазначеними у ньому порушення законодавства Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Тобто на час звернення до суду сплинули встановлені ст..250 ГК України.

Отже відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України, з огляду на суть правопорушення, та строки застосування санкцій.

Колегія суддів, також не погоджується з доводами сторони позивача, стосовно того, що на теперішній час в звязку з продовжуваним порушенням, строки застосування санкцій передбачених статтею 250 ГК України не сплинули. Як вбачається з матеріалів справи договір між відповідачами укладений 04.04.2005 р., на підставі Акту приймання-передачі техдокументації, який був підписаний представниками відповідачів по справі, 14.04.2005 року передана технічна документацію. Виконання договору підтверджується виданою ТОВ «Реклайн» податковою накладною від 14 квітня 2005 року № 33/1 на суму 60000000 грн. Розрахунок за даною господарською операцією проводився у безготівковій формі, шляхом перерахунку ТОВ «КліматСпецМонтаж» грошових коштів на розрахункових рахунок ТОВ «Реклайн» згідно платіжних доручень.

Тобто, в даному випадку виходячи з обставин справи, правового змісту статей 207, 208 ГК України, колегія суддів виходячи з положень вимог ст..236 ЦК України, враховуючи, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення, тому такий правочин не може вважатися продовжуваним.

Колегія суду не приймає до уваги доводи ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька викладені у апеляційній скарзі, стосовно того, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про застосування строків, встановлених ст..250 ГК України, оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій, то відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України. У даному випадку строки встановлені ст..250 ГК України є спеціальними нормами, по відношенню до ст.258 ч.4 ЦК України, яка є нормою, що застосовується до вимог, що регулює цивільно-правові відносини. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України.

Інші доводи ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька викладені у апеляційній скарзі не спростовують правильності зробленого висновку судом першої інстанції.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови не має.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, оскільки судом першої інстанції дана належна оцінка фактам, а також враховані всі обставини, які мають значення для повного, всебічного та обєктивного вирішення справи.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 195, 195-1, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УXВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 05 жовтня 2010 року по адміністративній справі № 41/114пд/5006 - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 05 жовтня 2010 року по адміністративній справі № 41/114пд/5006 за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «КліматСпецМонтаж», Товариства з обмеженою відповідальністю «Реклайн» про визнання нідійсною угоду від 04 квітня 2005 року № 4/04, стягнення з відповідача -1 ТОВ «КліматСпецМонтаж» коштів в дохід держави вартість технології та коштів на користь відповідача-2 ТОВ «Реклайн» - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 грудня 2010 року. Ухвала у повному обсязі складена 15 грудня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий М.М. Яковенко

СуддіР.Ф.Ханова А.В.Гайдар