Ухвала суду № 22295507, 02.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 року справа №2а-19032/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.

при секретарі: Барбаш Л.О.,

за участю:

представника відповідача: Майдикова С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року по адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» звернулося до суду першої інстанції з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000361530/0 від 13.03.2010 року та № 0000361530/1 від 06.04.2010 року, мотивуючи свої вимоги тим, що податковим органом самостійно змінено призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях, що не відповідає п.20.1 ст.20, п.21.1 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та в цілому порушує принципи ст.43 Конституції України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року позовні вимоги було задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області № 0000361530/0 від 13.03.2010 року та № 0000361530/1 від 06.04.2010 року, відповідно до яких донараховано штраф у сумі 11141,53 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та інших нормативно-правових актів. У звязку з цим прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій він просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. Відповідач зазначив, що визначений порядок сплати та зарахування податків є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України. Отже, на момент сплати відповідних сум позивач мав податковий борг, а відповідно до закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача в судове засідання за викликом не зявився.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було здійснено документальну невиїзну перевірку Відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з земельного податку за грудень 2006 року, січень-травень 2007 року, за результатами якої складений акт від 24.02.2010 року № 1711/1530/33577425.

Перевіркою встановлено порушення ст.17 Закону України «Про плату за землю» в частині несвоєчасної сплати позивачем узгодженого податкового зобовязання з земельного податку.

На підставі зазначеного акта перевірки прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0000361530/0 від 13.03.2010 року, яким визначено суму штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в розмірі 11141,53 грн.

Позивач скористувався своїм правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення - рішення № 0000361530/0 від 13.03.2010 року та надав скаргу до Державної податкової адміністрації у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000361530/0 від 13.03.2010 року. Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області скаргу позивача залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000361530/1 від 06.04.2010 року.

Отже, відповідно до п 7.1.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Пунктом 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями № 1408 від 29.09.2009 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за серпень 2009 року, №1808 від 28.10.2009 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за жовтень 2009 року, № 2089 від 26.11.2009 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за жовтень 2009 року, № 2472 від 28.12.2009 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за листопад 2009 року, № 2815 від 29.01.2010 року на суму 4398,00 грн. позивачем сплачено суму податкових зобовязань з податку на землю за грудень 2009 року.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Згідно із ч. 5 ст. 139 ГК України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 17.1 зазначеного Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Отже, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

На підставі вищезазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Із платіжних доручень позивача вбачається, що у реквізиті «Призначення платежу» ним вказано перерахування поточних податкових зобов'язань з податку за землю.

Тобто, позивач скористувався своїм правом щодо розпорядження своїми коштами на свій розсуд.

Судом першої інстанції правильно було зазначено, що застосування податковим органом норми п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є обмеженням права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

На підстав вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Повний текст ухвали виготовлено 06 грудня 2010 року.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року по адміністративній справі № 2а-19032/10/0570 за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року по адміністративній справі № 2а-19032/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон