Ухвала суду № 22295454, 30.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року справа №2а-4432/10/1270

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Малашкевича С.А., Гайдара А.В., при секретарі судового засідання Дровниковій К.В., за участю представника позивача Власова М.Л., представників відповідача - Жадан О.О., Лунгор О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Лиснафтотрейд» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року у справі № 2а-4432/10/1270 за позовомприватного підприємства «Лиснафтотрейд» до державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000092301/1 від 14.05.2010 року та № 0000102301/1 від 14.05.2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

07 червня 2010 року приватне підприємство «Лиснафтотрейд» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000092301/1 від 14.05.2010 року та № 0000102301/1 від 14.05.2010 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Лиснафтотрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт № 94/23-35988237 від 01.03.2010. На підставі акту перевірки № 94/23-35988237 від 01.03.2010 відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 10.03.2010 № 0000092301/0 про сплату 203560,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 46301,70 грн., застосованих за порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; податкове повідомлення-рішення від 10.03.2010 № 0000102301/0 про сплату 162848,00 грн. з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 81424,00 грн., застосованих за порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». З прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згоден та вважає їх необґрунтованими, неправомірними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року у справі № 2а-4432/10/1270 у задоволенні позову відмовлено.Не погодившись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник позивача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, проти чого заперечували представники відповідача, які вважали постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України від 04.12.1990 № 509 «Про державну податкову службу України» (із змінами та доповненнями) визначено, що контроль за справлянням податків покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.1 ст.11 вищезазначеного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Приватне підприємство «Лиснафтотрейд» (код ЄДРПОУ 35988237) зареєстровано виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області, свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 № 190488 від 16.09.2008 (а.с.92, 93 том 1). Позивач є платником податку на додану вартість (індивідуальний номер платника ПДВ - 359882312094), номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ - 100141763 від 29.09.2008 (а.с.94 том 1).

ДПІ в м. Лисичанську, згідно із ч.1 ст.11-1 Закону України від 4.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в України», на підставі направлень від 08.02.2010 року № 61 та від 19.02.2010 року № 76, проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Лиснафтотрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт № 94/23-35988237 від 01.03.2010 року (а.с.11-42 том 1).Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення з боку ПП «Лиснафтотрейд»:

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про прибуток підприємств, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 203560,00 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2009 року у сумі 16842,00 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 22213,00 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 164505,00 грн. У п.3.1.2 акту перевірки (а.с.14 том 1) зазначено, що порушення виникли у звязку з тим, що ПП «Лиснафтотрейд» зависило валові витрати на 814239,00 грн. за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року за рахунок відображення у податковому обліку операцій по виконанню нікчемного договору укладеному між ПП «Лиснафтотрейд» та ТОВ «Укрпромгруп» № 2 від 15.01.2009 на постачання товару.

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 162848,00 грн., у тому числі по періодах: за січень 2009 року у сумі 4543,00 грн., за лютий 2009 року у сумі 8930,00 грн., за червень 2009 року у сумі 17771,00 грн., за липень 2009 року у сумі 42187,00 грн., за серпень 2009 року у сумі 37385,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 52032,00 грн. У п.3.2.2 акту перевірки (а.с.27 том 1) зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року встановлено його завищення у сумі 162848,00 грн. за рахунок відображення у податковому обліку операцій по виконанню нікчемного договору - договір укладений між ПП «Лиснафтотрейд» та ТОВ «Укрпромгруп» № 2 від 15.01.2009 року на постачання товару. - п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, ст.8, п.9.12 ст.9, ст.16, абз.«а» п.17.2 ст.17, абз.«а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущені порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання, своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у вересні 2009 року у сумі 23,82 грн. Акт перевірки № 94/23-35988237 від 01.03.2010 року підписано директором та головним бухгалтером ПП «Лиснафтотрейд» із запереченнями. Відповідно до п.п.«б» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 № 2181 -III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181III) контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у п.п.«б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181III .

На підставі акту перевірки, податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2010 року № 0000092301/0 ДПІ в м. Лисичанську Луганської області визначено ПП «Лиснафтотрейд» суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 249861,7 грн., з яких: за основним платежем 203560,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46301,7 грн. (а.с.59 том 1). Також, податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2010 року № 0000102301/0 ДПІ в м. Лисичанську Луганської області визначено ПП «Лиснафтотрейд» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 244272,00 грн., з яких: за основним платежем 162848,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 81424,00 грн. (а.с.60 том 1).

Не погодившись із зазначеними повідомленнями-рішеннями, 18.03.2010 року позивач звернувся зі скаргою до відповідача. ДПІ в м. Лисичанську Луганської області 14.05.2010 року прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0000092301/0, № 0000102301/0 від 10.03.2010 року, а скаргу ПП «Лиснафтотрейд» без задоволення. За результатами розгляду скарги, відповідачем 14.05.2010 року повідомленням-рішеннями № 0000102301/1 визначено ПП «Лиснафтотрейд» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 244272,00 грн., з яких: за основним платежем 162848,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 81424,00 грн. (а.с.115 том 1) та повідомленням-рішенням № 0000092301/1 визначено ПП «Лиснафтотрейд» суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 249861,7 грн., з яких: за основним платежем 203560,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46301,7 грн. (а.с.114 том 1).

З акту перевірки вбачається, що відповідачем договір, укладений між ПП «Лиснафтотрейд» та ТОВ «Укрпромгруп» № ДГ-0000002 від 15.01.2009 року на постачання товару, визнано нікчемним та зроблено висновок, що затрати на підприємницьку діяльність, здійснену з порушенням вимог діючого законодавства, не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та до складу валових витрат відповідно до п.п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковий орган прийшов до вищезазначеного висновку, з огляду на те, що умови постачання товару у договорі не визначені, перевезення товару не підтверджено товарно-транспортними накладними, не складалися акти приймання-передавання товарно-матеріальних цінностей між ПП «Лиснафтотрейд» та ТОВ «Укрпромгруп», перевіркою не встановлені транспортні засоби, якими здійснено перевезення, позивач та ТОВ «Укрпромгруп» відсутні необхідні умови для здійснення таких господарських операцій.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та наданих на них заперечень, суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 ЦК України визначені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ПП «Лиснафтотрейд» та ТОВ «Укрпромгруп» 15.01.2009 року укладено договір № ДГ-0000002 на поставку продукції (а.с.88-89 том 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що факт виконання умов договору, а саме - поставки нафтопродуктів та оплати за поставлений товар підтверджується такими первинними документами: податковими накладеними, підписаними директором ТОВ «Укрпромгруп» ОСОБА_7., та видатковими накладними, які підписані директором ТОВ «Укрпромгруп» ОСОБА_7. та директором ПП «Лиснафтотрейд» ОСОБА_6 Ці первинні бухгалтерські документи містять всі необхідні реквізити, тому, на думку позивача, є належним підтвердженням здійснених господарських операцій за договором від 15.01.2009 року (а.с.26-56 том 2). У подальшому ПП «Лиснафтотрейд» включило до складу валових витрат суми витрат за договором № ДГ-0000002 на поставку продукції та до складу податкового кредиту. Проте судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що директор ТОВ «Укрпромгруп» ОСОБА_7 договір про поставку продукції з ПП «Лиснафтотрейд» не укладав, поставку товару не здійснював, податкових та видаткових накладних за цим договором не підписував, на його підприємстві відсутні транспортні засоби для перевезення нафтопродуктів та особи, які здійснювали перевезення та відвантаження цих нафтопродуктів. Також, ОСОБА_7 повідомив слідчому, що він взагалі не чув про ПП «Лиснафтотрейд» та його директора ОСОБА_6. Ці факти підтверджено поясненнями ОСОБА_7 (а.с.16-17 том 2) та протоколом допиту його у якості свідка (а.с.10-15 том 2). В матеріалах справи наявна копію постанови про порушення кримінальної справи від 30.06.2010 року за фактом зловживання посадовими особами ПП «Лиснафтотрейд» службовим становищем та вчинення фінансових операцій з грошовими коштами та іншим майном, здобутим злочинним шляхом, за ознаками складу злочинів, передбачених ч.2 ст.364 КК України, ч.1 ст.209 КК України (а.с.23-24 том 2) та копія постанови про порушення кримінальної справи від 08.07.2010 року стосовно директора ПП «Лиснафтотрейд» ОСОБА_6 та головного бухгалтера ОСОБА_8 за фактом умисного ухилення від сплати податків, що скоєно за попередньою змовою групою осіб, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України (а.с.9).

В ході досудового слідства, слідчим винесено постанову про призначення почеркознавчої експертизи, та перед експертом поставлені такі питання: ким виконано підпис від імені ОСОБА_7, самим ОСОБА_7 чи іншою особою у додатковій угоді № 1 від 01.08.2009 року до договору від 15.01.2009 року № ДГ-0000002 та податкових накладних.

Згідно висновку експерта від 26.07.2010 року № 1937/275 підписи від імені ОСОБА_7 у додатковій угоді № 1 від 01.08.2009 року до договору від 15.01.2009 року № ДГ-0000002 та податкових накладних виконані не ОСОБА_7, а іншою особою (а.с.60-63). Зазначений висновок експерта підтверджує показання ОСОБА_7 викладені у протоколі допиту у якості свідка.

Отже, ПП «Лиснафтотрейд» включило до складу валових витрат суми витрат за договором № ДГ-0000002 на поставку продукції та до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, які підписано не директором ТОВ «Укрпромгруп», а іншою особою.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно зі статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обовязкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Цим же Положенням заборонено приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативним та законодавчим актам.

У відповідності з Порядком складання податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що первинні документи податкові та видаткові накладні підписано не посадовою особою ТОВ «Укрпромгруп», зазначеною у цих документах, тому позивач не мав права включати ці суми до валових витрат та податкового кредиту, оскільки це прямо суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, позивач мав пересвідчитися, що податкові накладні складені належним чином та підписані, уповноваженою на то контрагентом особою, оскільки ці документи мають важливе значення, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту та формування податку на прибуток підприємств, на їх підставі відбувається відшкодування державою ПДВ, що позивачем у даному випадку не виконано, внаслідок чого позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та податку на прибуток підприємств вказано відомості, які не відповідають дійсності. Як наслідок вищезазначеного позивач не мав права включати ці суми до валових витрат та податкового кредиту.

Також, суд зазначає, що позивачем ні в ході проведеної перевірки, ні у судовому засіданні не надано інших документів, які б підтверджували факт поставки ТОВ «Укрпромгруп» товарів до ПП «Лиснафтотрейд», зокрема, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, акти приймання-передавання, сертифікати якості на поставлений товар.

Перевіркою не встановлені транспортні засоби, якими здійснено перевезення, у позивача та ТОВ «Укрпромгруп» відсутні необхідні умови, власна матеріально-технічна база, для здійснення зазначених господарських операцій. В ході перевірки, податковим органом взагалі не виявлено реального відвантаження та перевезення товарів за договором від 15.01.2009 № ДГ-0000002.

Суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими доводи позивача щодо того, що діюче законодавство не містить імперативних вимог щодо складення товарно-транспортних накладних, з огляду на наступне.

У відповідностей з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 N 363 (зареєстровано в Мін'юсті України 20.02.1998 за № 128/2568, зі змінами та доповненнями) (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи, для виконання розрахунків між перевізниками та замовниками автомобільного транспорту та для первинного обліку об'ємів перевезених вантажів І транспортної роботи автомобільного транспорту. При перевезення вантажів автомобільним транспортом обов'язковим є оформлення товарно-транспортної накладної незалежно від умов оплати за роботу автомобіля, умов перевезення вантажів а також видів перевезення. Товарно-транспортна накладна додається до шляхового листа. Товарно-транспортна накладна оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоотримувача окремо.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні і путні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення

вантажів.

Транспортування нафтопродуктів відповідно до п.4.2.2. «Транспортування і приймання нафтопродуктів» Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 2 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122, від складів підприємств постачальників до складів споживачів провадиться транспортними засобами (залізничним, водним, автомобільним та нафтопродуктопровідним). Приймання нафтопродуктів на склади споживачів здійснюється згідно з розділом 4.1.3 цієї Інструкції.

Перевезення нафтопродуктів автотранспортом оформлюється товарно-транспортною накладною відповідно до діючої Інструкції. У товарно-транспортній накладній в обов'язковому порядку вказуються найменування нафтопродуктів, густина, температура, об'єм та загальна маса нафтопродуктів. До накладної на замовлення покупця додається паспорт якості нафтопродукту. Нафтопродукти, що надійшли до підприємства-споживача транзитом, приймаються ними від органів транспорту в порядку, встановленому статутами і правилами транспортних організацій. При надходженні на підприємство нафтопродуктів матеріально відповідальні особи зобов'язані: перевірити відповідність нафтопродуктів, що надійшли, за кількістю, видами і марками супровідним документам постачальника-відправника; забезпечити повний злив нафтопродуктів, а після закінчення зливу оглянути транспортні резервуари (цистерни) з метою перевірки повноти зливу; своєчасно оприбуткувати нафтопродукти, що надійшли. Оприбуткування фактично одержаних нафтопродуктів проводиться на підставі супровідних документів постачальників з оформленням приймального акта за типовою формою N М-7 первинної облікової документації Комстату України.

Крім того, слід зазначити, що нафтопродукти, а саме: бензин та дизельне паливо відносяться до 3 класу небезпечних вантажів - речовини, матеріали, вироби, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин: клас 3 - легкозаймисті рідини.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні від 25.02.2009 № 207 визначено перелік додаткових документів, необхідних для перевезення небезпечних вантажів.

Так, під час перевезення небезпечних вантажів, у водіїв мають бути такі документи: -свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів; -ДПНВ - свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; -інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації; -узгодження маршруту дорожнього перевезеннянебезпечноговантажу,видане Державтоінспекцією. Підрозділи Державтоінспекції МВС України ведуть електронний облік (базу) виданих узгоджень маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів, ДПНВ - свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів та базових, укомплектованих та доукомплектованих транспортних засобів. В матеріалах справи наявна відповідь управління Державтоінспекції УМВС України в Луганській області від 14.07.2010 року № 11/5-3818 наданої на запит ДПІ у м. Лисичанську (а.с.18 том 2) вбачається, що ні ТОВ «Укрпромгруп», ні ПП «Лиснафтотрейд» не отримувало узгодження маршруту перевезення небезпечного вантажу та свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечного вантажу 3 класу. З огляду на викладене, колегія суддів приймає висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у звязку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню. Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Лиснафтотрейд» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року у справі № 2а-4432/10/1270 за позовомприватного підприємства «Лиснафтотрейд» до державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000092301/1 від 14.05.2010 року та № 0000102301/1 від 14.05.2010 року залишити без змін. Ухвала прийнята колегією суддів у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 30.11.2010 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі. Ухвала складена у повному обсязі 06.12.2010 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді : С.А. Малашкевич

А.В. Гайдар