Постанова № 22295188, 18.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2010 року справа №2а-20043/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Малашкевича С.А., Яковенко М.М., при секретарі судового засідання Дровниковій К.В., за участю позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Бистрова М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 2а-20043/10/0570 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №0000661742/0 від 26.07.2010 року та №0000671742/0 від 26.07.2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

11 серпня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась з позовом до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №0000661742/0 від 26.07.2010 року та №0000671742/0 від 26.07.2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 2а-20043/10/0570 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, проти чого заперечував позивач, який вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, встановила наступне.

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області 17.09.2003, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Позивача взято на облік до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька як платника податків 23.09.2003 року за № 8514.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100092552 серії НБ №039883 від 25.09.2003 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є платником податку на додану вартість.

З 01.04.2007 року по 31.03.2009 року позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до Декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», у періоді з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року позивач здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва».

На підставі ч.ч. 1,11 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до направлення від 10.06.2010 року 000145/259, виданого ДПІ у Куйбишевському районі працівниками податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

За результатами даної перевірки складено акт №3580/171/ НОМЕР_1 від 13.07.2010 року, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме: ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-19 «Про прибутковий податок з громадян» - заниження оподатковуваного доходу за 2007 рік на 59076,08грн., у результаті чого податок з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності за 2007 рік занижено на 8861,41грн., про що складено протокол про адміністративне правопорушення від 13.07.2010 року №115; п.п. «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- відсутність ведення книги обліку доходів та витрат форми 10 протягом 2007-2010 року; п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищення податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість у сумі 11814грн., у тому числі по періодах: за червень 2007 року на 2338грн., за липень 2007 року на 708грн., за серпень 2007 року на 8060грн., за вересень 2007 року на 708грн.

На підставі даного акту ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.07.2010 року №0000661742/0, яким донараховано прибутковий податок на доходи від підприємницької діяльності у розмірі 8861,41грн. та від 26.07.2010 року №0000671742/0 з податку на додану вартість у розмірі 17721грн., з яких основний платіж 11814грн., 5907грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржує обидва податкових повідомлення-рішення від 26.07.2010 № 0000661742/0 та від 26.07.2010 року №0000671742/0.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» визначено, що з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивачем у ІІ-ІІІ кварталі 2007 року до складу валових витрат було включено суму 59076,08грн. на підставі видаткових накладних, рахунків, податкових накладних по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕКФОРУМ» ЄДРПОУ 35150958 з придбання товарів.

На підтвердження даної обставини позивачем надано до суду наступні документи: видаткові накладні: №1/26-06 від 26.06.2007 року, №1/02-08 від 02.08.2007 року, №2/02-08 від 02.08.2007 року, №1/04-09 від 04.09.2007 року; податкові накладні: №250601 від 25.06.07, №180701 від 18.07.07, №020801 від 02.08.07, №020802 від 02.08.2007, №04901 від 04.09.2007р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вищенаведені видаткові накладні та податкові накладні не приймаються колегією суддів до уваги як належний доказ, з огляду на наступне.

З акту перевірки вбачається, що позивачем сформовано валові витрати за нікчемними правочинами, які є недійсними.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені видаткові накладні та податкові накладні підписані ОСОБА_4, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКФОРУМ».

Відповідно до ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, учинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемний (не створює юридичних наслідків).

Згідно Акту ч. 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину / частина 1 ст.215 ЦК України /.

Частина 2 ст.215 ЦК України встановлює, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом / нікчемний правочин /. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Крім того, окрім посилання в акті перевірки на нікчемний правочин було зазначено порушення правил оподаткування.

Коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, у такому разі податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину.

Натомість орган державної податкової служби має право або пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 Господарського кодексу України, або визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 р. по справі № 2а-10363/09/0570 за позовом ДПІ у Калінінському районі м. Донецька до ОСОБА_4, ТОВ «ТЕКФОРУМ» - визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «ТЕКФОРУМ» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, який не можна усунути, з моменту реєстрації тобто з 15 травня 2007 року і визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 10004202, видане ТОВ «ТЕКФОРУМ» з 22.05.2007 року.

Згідно Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 13.07.2009 року №25/29-014-10 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість №100042020 видане 22 травня 2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕКФОРУМ» (код ЄДРПОУ 35150958).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року встановлено, що згідно письмових пояснень директора ТОВ «ТЕКФОРУМ» ОСОБА_4, вбачається, що він директором підприємства був зареєстрований за одноразову грошову винагороду, ніяких документів по бухгалтерському та податковому обліку не підписував, до діяльності підприємства відношення не має, у реєстрації підприємства він участі не приймав.

Колегія суддів не приймає висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано жодного доказу що зміст укладених договорів суперечать нормам ЦК України та моральним засадам суспільства та те, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту суми вказані в акті перевірки від 13.07.2010 року №3580/171/НОМЕР_1, так як вищенаведеними доказами по справі встановлено факт здійснення позивачем господарської діяльності з юридичною особою ТОВ «ТЕКФОРУМ», відносно якого було визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації, визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ, а директор ОСОБА_4 до діяльності ТОВ «ТЕКФОРУМ» ніякого відношення не має.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі № 2а-20043/10/0570 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №0000661742/0 від 26.07.2010 року та №0000671742/0 від 26.07.2010 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №0000661742/0 від 26.07.2010 року та №0000671742/0 від 26.07.2010 року - відмовити.

Постанова прийнята колегією суддів у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 18.11.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Постанова складена у повному обсязі 22.11.2010 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді :С.А. Малашкевич

М.М. Яковенко