Ухвала суду № 22295095, 12.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2010 року справа №2а-19771/10/0570 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Тімченко М.Ю.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 15.03.2007р.,

представників відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 16.08.2010р.,

ОСОБА_4 за довіреністю від 08.11.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Інгаз» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство «Інгаз» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, обгрунтувавши позовні вимоги тим, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість з бюджету по декларації за листопад 2008 року, відповідно до якої позивач заявив до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок 499071 грн. За результатами позапланової виїзної перевірки було складено довідку від 07.08.2009 року № 1050/23-111/14361569, якою було підтверджено суму до відшкодування у розмірі 499071 грн., порушень в розрахунках бюджетного відшкодування виявлено не було. Однак, зазначена сума не була відшкодована позивачу у встановлені строки, оскільки відповідач не надав до органу державного казначейства відповідних документів.

В подальшому відповідачем було здійснено дві повторні невиїзні (камеральні) перевірки від 16.04.2010 року, за результатами яких було складено акти перевірок від 16.04.2010 року № 400/23-111/14361569 та № 401/23-111/14361569, за результатами яких позивачу було видано податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 року № 0000182300/0 та № 0000192300/0, якими було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 499071 грн., тобто було знято всю суму, заявлену позивачем до відшкодування по декларації за листопад 2008 року.

Позивач зазначив, що зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 499071 грн. є необгрунтованим та незаконним, оскільки здійснено відповідачем без посилання на будь-які первісні або розрахункові документи, без визначення, чому та які саме операції позивача були виключені з відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року позовні вимоги Дочірнього підприємства “Інгаз” задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000192300/0 від 16.04.2010 року, яким зменшено Дочірньому підприємству «Інгаз» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за листопад 2008 року на суму 314 894 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000182300/0 від 16.04.2010 року, яким зменшено Дочірньому підприємству «Інгаз» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за листопад 2008 року на суму 184 177 грн.

З таким рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ДП “Інгаз”.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апелянт зазначає, що при самостійній перевірці фахівцями відповідача були встановлені порушення, допущені при здійсненні попередньої перевірки, висновки за результатами якої були відображені в довідці. ДПІ погоджується, що сума податку на додану вартість, яка може бути відшкодована платнику податку при умовах одержання інформаційних довідок та зустрічних перевірок щодо постачальників, складає 499071 грн., однак, зазначає, що при відпрацюванні ланцюгів постачання виявлено факти, за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки при відпрацюванні ланцюгів постачальників ДП «Інгаз» виявлено взаємовідносини із суб»єктами господарювання, відповідь на запити щодо зустрічних перевірок по яким не надано, дослідити кінцевого виробника неможливо, у зв»язку з чим неможливо підтвердити факт надходження податку на додану вартість до Державного бюджету від платника податку-продавця, тому включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача неправомірно.

В судовому засіданні представник апелянта підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити, в той час, як представник позивача заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивач Дочірне підприємство «Інгаз» (ЄДРПОУ 14361569) є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість.

Відповідач Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя є суб»єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Як вбачається з довідки від 07.08.2009 року № 1040/23-111/14361569 за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, порушень щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишились непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду, не встановлено та підтверджено бюджетне відшкодування по декларації за листопад у сумі 499 071 грн. Однак, у зв'язку з неподанням до органу державного казначейства відповідних документів, зазначена сума не була відшкодована на розрахунковий рахунок позивача.

В подальшому, 16.04.2010 року, відповідачем було здійснено повторні невиїзні (камеральні) перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2008 року, за результатами яких було складено акти № 400/23-111/14361569 і № 401/23-111/14361569 та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000182300/0 і № 0000192300/0 про зменшення бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2008 року на суму 314894 грн. та 184177 грн.

При цьому, в акті перевірки № 401/23-111/14361569 зазначено про порушення позивачем п.1.8 ст. 1, абз. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення суми податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування на 314894 грн., у зв'язку з неможливістю дослідити кінцевого виробника по ланцюгу постачання, а в акті перевірки № 400/23-111/14361569 зазначено, що позивачем завищено суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування на 184177 грн., оскільки згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 499071 грн. За даними підприємства частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), становить 499071 грн. За даними згідно Реєстру сплати податку на додану вартість за жовтень 2008 року 314894 грн. різниця становить 184177 грн.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості вищенаведених висновків податкового органу.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Судом першої інстанції встановлено і не спростовано в суді апеляційної інстанції правильність формування суми від'ємного значення по декларації за листопад 2008 року та правомірність формування розміру податкового кредиту позивачем у листопаді 2008 року.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум податку на додану вартість не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, тому саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

До того ж, відповідач не посилається на безтоварність господарських операцій, відсутність їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та неналежність податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит. Тобто, позивач виконав усі законодавчі умови для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та заявлення цієї суми до бюджетного відшкодування, що, зокрема, підтверджується довідкою від 07.08.2009 року № 1040/23-111/14361569, яка складена за результатами позапланової виїзної перевірки позивача (а.с.40-52).

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія зазначає, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, тому вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно без порушень норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування постанови відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 15 листопада 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року в адміністративній справі №2а-19771/10/0570 за позовом Дочірнього підприємства «Інгаз» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська

(підписи)

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко