Ухвала суду № 22295037, 09.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2010 року справа №2а-16825/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Горбенко К.П.

суддів: Лях О.П.,Попов В.В.

при секретарі судового засідання: Турко І.Б.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Гусарова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особипідприємця ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року по справі №2а-16825/10/0570 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2010 року №0000281703/0/7137/17-313/НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року позивач Фізична особа-підприємць ОСОБА_5 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2010 №0000281703/0/7137/17-313/НОМЕР_1. Свої позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акта невиїзної позапланової перевірки з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яким було встановлено заниження податкового зобов'язання шляхом включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у березні 2010 року, що не підтверджені відповідними документами, чим порушено п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у задоволені позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з винесеною постановою, Фізична особа-підприємць ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом, при винесенні рішення, норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд допустив односторонність розгляду справи,тому були неправильно зроблені висновки по справі.Апелянт просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обзязі.

Представник позивача у судовому засідані просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої скасувати та прийняти нову постанову якою у позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засідані просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа підприємець виконавчим комітетом Донецької міської ради 01.10.2009, має ідентифікацій номер НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особі підприємця Серії НОМЕР_2.

Позивачем 20.04.2010 до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька була подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010р., у рядку 17 якої вказав суму податкового кредиту з податку на додану вартість - 324904 грн.

18.05.2010 ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань встановлених розбіжностей за результами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ФОП ОСОБА_5 за період з 01.03.2010 по 31.03.2010 результатами якої складено акт№ 1870/17-313/НОМЕР_1.

Згідно з висновком акту перевірки, встановлено порушення фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 п.п. 7.4.1. 7.4.5 п. 7.4, п.и. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податкового зобов'язання шляхом включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість - 137593,66 грн. у березні 2010 року по підприємствам-контрагентам ТОВ «Донстрайтранс» (ЄДРПОУ 36306165) у сумі 21327,06 грн. та ПП ТД «Авентіс» (ЄДРПОУ 36736097) у сумі 116266,60 грн. грн.

Позивач подав до Державної податкової інспекції.у Будьонівському районі м. Донеші заперечення до акту перевірки, на які отримав висновок про залишення виснові акту перевірки без змін.

28.05.2010 Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000281703/0/7137/17-313/З 130500613, яким позивачу на підставі акту перевірки та відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 1 7.1.9 п. 17.1 ст. 17, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 206390.49 грн. у.т.137593,66 грн. за основним платежем, 68796,83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість'" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна видається платником податку на додану вартість, який реалізував товари, і є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платик податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавстом нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач включив до складу податкового кредиту березня 2010 року суми податку на додану вартість у загальному розмірі 137593,66 грн. сплачені при придбанні товару на виконання господарських договорів з ТОВ«Донстройтранс» (ЄДРПОУ 36306165) та ПП ТД «Авентис» (ЄДРПОУ 36736097).

У акті перевірки вказано, що до перевірки ФОП ОСОБА_5 не надав підтверджуючих документів щодо виникнення права на податковий кредиту з податку на додану вартість у березні 2010 року у зазначеному вище розмірі, а саме: договорів на постановку товарів (робіт, послуг), податкових накладних, товарних накладних, товоро- транспортних накладних, ветеринарних свідоцтв, сертифікатів відповідності, посвідчень якості товару, актів виконаних робіт, рахунків, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних платіжних доручень та виписок банку, що підтверджують факт оплати, книги обліку доходів та витрат (а.с. 60).Позивачем були надані копії документів які підтверджують право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2010 року (договори, податкові накладні рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні тощо) позивач надав у судове засідання суду першої інстанції. Оригінали цих документів позивач суду не надав

Отже, копії наданих позивачем документів не можуть вважатися доказами, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2010 року у зв'язку із ненаданням суду їх оригіналів.

Крім того, надані позивачем копії документів не містять даних, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій з поставки товарів, по яких був сплачений податок на додану вартість, що дає підстави для включення сплачених сум податку до складу податкового кредиту.

Згідно з частинами 1, 4 статті 79 КАС України, письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи,телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Згідно з частинами 1, 4 статті 79 КАС України, письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи,телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що акт виконаних робіт від 31.03.2010№ 310306 не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої первиннідокументи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь здійсненні господарської операції. Акти прийняття - передачі виконаних робіт містять лише назву послуги (експедиторські послуги), їх вартість, та кількість виміру показників експедиційних послуг, який містить лише запис т/часів, та не визначений ні угодою, ні будь - якими розрахунковими документами Такий акт прийняття - передачі виконаних робіт не розкривають змісту експедиторських послуг, їх зв'язок ізТосподарською діяльністю підприємства, а саме при супроводжуванні якого товару вони надавалися, його асортимент, вага та обсяг, якими транспортними засобами здійснювалися перевезення матеріальних цінностей від постачальника товару до покупця тощо.

Аналогічним чином позивач не підтвердив відповідними документами реальне виконання умов договору від 01.03.201 із ПП Торговий будинок «Авентис» (а.с. 96).

Колегія суддів підкреслює, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товаруподаткової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплатапродавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту.

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Враховуючи наведене, для підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту необхідне встановлення всіх фактичних обставин що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Посилання апелянта на те, що Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 не було проінформовано про проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 20.04.2010 року до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька була подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010р., у рядку 17 якої вказав суму податкового кредиту з податку на додану вартість - 324904 грн.

18.05.2010 ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ФОП ОСОБА_5 за період з 01.03.2010 по 31.03.2010 за результатами якої складено акт№ 1870/17-313/НОМЕР_1.

Перевірка була проведена 18.05.2010 в приміщенні ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька у присутності позивача, що підтверджується актом перевірки та заявою позивача від 18.05.2010 про те, що він просить провести перевірку в приміщенні податкової інспекції.

При цьому, податковою інспекцією надсилалися на адресу позивача запити щодо надання документального підтвердження та письмових пояснень від 27.04.2010 № 5656/М 17- 013 та від 05.05.2010 № 5896/М/17-013.

Запит від 27.04.2010 № 5656/М/17-013 не був отриманий позивачем, що також не заперечувалося сторонами під час судового засідання у суді першої інстанції

Запит від 05.05.2010 № 5896/М/17-013 позивач отримав 11.05.2010, про що він зазначив у своїй позовній заяві.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і

процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фізиної особипідприємця ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року по справі №2а-16825/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року по справі №2а-16825/10/0570 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2010 №0000281703/0/7137/17-313/НОМЕР_1 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09.11..2010р. Повний текст ухвали постановлено 14.11.2010р.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: