Постанова № 22295019, 10.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року справа №2а-14696/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Арабей Т.Г.

суддів: Геращенка І.В., Губської Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року по адміністративній справі № 2а-14696/10/0570 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба "Довіра" про стягнення адміністративно-господарської санкції за невикористання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009р. у сумі 15213,64 грн., пені у сумі 214,32 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Довіра» про стягнення адміністративно-господарської санкції за невикористання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 15 213,64 грн., пені у сумі 214,32 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, що наданий відповідачем до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 22 особи. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 № 875-XII (далі Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Таким чином у 2009 році на ПП «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Довіра» повинно бути працевлаштовано 1 інваліда, фактично за даними звіту, на підприємстві не працювало жодного інваліда. Отже відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у задоволені позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Довіра» про стягнення адміністративного-господарської санкції за невикористання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 15 213,64 грн., пені у сумі 214,32 грн., відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за даними наданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма-ПІ)не виконані норми Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», адміністративно- господарські санкції за не створене робоче місце для працевлаштування інваліда у розмірі середньорічної заробітної плати за робоче місце, не зайняте інвалідом,не відраховані, а тому на думку апелянта, висновки Донецького окружного адміністративного суду не відповідають діючому законодавству та обставинам справи.

Сторони до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (надалі Закон України № 875), саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств (обєднань), установ і організацій (далі підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з п. 5 Постанови КМУ від 03.05.1995р. № 314 підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Тобто підприємства повинні інформувати органи працевлаштування виходячи з результатів створення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом апеляційної інстанцій, відповідач - суб'єкт господарювання приватне підприємство «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Довіра», зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Добропільської міської ради, включене до ЄДРПОУ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 22 особи, однак жодного інваліда на підприємстві не працювало, крім того з дано звіту вбачається, що ПП «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Довіра», взагалі не створювалися робочі місця для інвалідів(а.с.16).

Таким чином, відповідач належним чином не виконував вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875 від 21.03.1991р. (далі ЗУ №875) та положення Постанови КМУ №314 від 03.05.1995р., щодо інформування відповідних органів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з листа Добропільського міського центру зайнятості, за період січень-грудень 2009р. на підприємство ПП ДРЕС "Довіра" були видані направлення на працевлаштування двом особам з обмеженими фізичними можливостями, однак у працевлаштування їм було відмовлено з тих підстав, що кандидатури не відповідають вимогам(а.с.30), тобто підприємство зобовязано було створити робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити органи працевлаштування, визначені у ст.ст. 18, 18-1 Закону № 875, які займаються пошуком осіб для працевлаштування, оскільки на підприємства покладено обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, що не виконано.

Крім того, відповідачем не доведено спеціальне створення (обладнання) місць для інвалідів в межах встановлених нормативів та вимоги до нього, зазначені зокрема п.3 Положення про робоче місце інваліда, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року, не доведено прийняття заходів щодо проведення атестації робочого місця спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, а відтак колегія суддів вважає, що відсутні підстави для звільнення апелянта від сплати заявлених до стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно визначився з приводу того, що відповідачем виконано обов'язки, передбачені нормами чинного законодавства, а саме ст.ст. 19,20 ЗУ№875 щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому відсутність добровільної сплати адміністративно-господарських санкцій доводить правомірність звернення позивача з позовом про їх стягнення.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності та обгрунтованності та висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202,ч.2ст.205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року по адміністративній справі № 2а-14696/10/0570, задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року по адміністративній справі № 2а-14696/10/0570-скасувати.

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба "Довіра" про стягнення адміністративно-господарської санкції за невикористання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009р. у сумі 15213,64 грн., пені у сумі 214,32 грн., задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба "Довіра" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009р. у сумі 15213,64 грн. та пеню у сумі 214,32 грн., разом 15427,96 грн., на р/р 31216230700001 в ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000.

Постанова апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г.Арабей

Судді: І.В.Геращенко

Л.В.Губська