Ухвала суду № 22294939, 09.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2010 року справа №2а-5269/10/1270 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

09 листопада 2010 року справа № 2а-5269/10/1270

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Ляшенко Д.В.

суддів: Ястребової Л.В., Малашкевич С.А.

при секретарі судового засідання: Агейченковій К.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 14.07.2010 року;

від відповідача (1): ОСОБА_3 за дов. № 36/10 від 28.07.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року по справі № 2а-5269/10/1270 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Луг-Відінформ» до Ленінсько міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області «про визнання податкових повідомлень рішень недійсними та їх скасування, стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість», -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Приватне підприємство «Луг-Відінформ» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (відповідач (1), Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (відповідач (2), в якому просило визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000472360/0 від 24.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за липень 2009 року у сумі 121405 грн., визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення -рішення № 00004472360/0 від 17.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень 2009 року у сумі 1 133 547 грн., визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000452360/0 від 17.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за ' вересень 2009 у сумі 1596488 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Луг-Відінформ» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 121405 грн.; за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 1 133 547; за декларацією з податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 1 596 488 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.06.2010 року були проведені невиїзні документальні перевірки приватного підприємства «Луг-Відінформ» з питання обґрунтованості нарахування сум бюджетного відшкодування в розрахунках бюджетного відшкодування податку на додану вартість до декларацій ПДВ за липень, серпень, вересень 2009, результати яких відображені за липень 2009 року в акті від 24.06.2010 року № 483/23-616/33472954, за серпень 2009 року в акті від 17.06.2010 року № 453/23-616/33472954, за вересень 2009 року в акті від 17.06.2010 № 454/23-616/33472954. На підставі зазначених актів Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000472360/0 від 24.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за липень 2009 року на 121 405 грн.; № 0000442360/0 від 17.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за серпень 2009 року на 1 133 547 грн.; № 0000452360/0 від 17.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за вересень 2009 року на 1 596 488 грн. Підставою для прийняття податкових повідомлень стало порушення позивачем норм п.п.1.8, 7.3.1, 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.2007 р. № 168/97-ВР (далі по тексту Закон про ПДВ).

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням податкового органу, посилаючись на вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та стверджує, що відповідач незаконно зменшив йому суму бюджетного відшкодування, оскільки позивач сплатив на користь постачальників товарів та послуг у складі ціни ПДВ.

Зазначив, що Законом не встановлено позбавлення покупця права на податковий кредит при несплаті постачальником такого покупця податкових зобов'язань до бюджету.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року позов задоволений у повному обсязі, а саме суд першої інстанції визнав недійсним і скасував податкові повідомлення - рішення: № 0000472360/0 від 24.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за липень 2009 року у сумі 121405 грн., № 0000442360/0 від 17.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень 2009 у сумі 1 133 547 грн., № 0000452360/0 від 17.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за вересень 2009 у сумі 1596488 грн., стягнув з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за липень 2009 в сумі 121405 грн.; за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2009 в сумі 1 133 547 грн.; за декларацією з податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 1 596488 грн., а також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 1 703,40 грн.

Відповідач (1) вважаючи, що це судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача (1) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Від відповідача (2) надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги з клопотанням про розгляд справи за відсутністю його представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача (1), перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач приватне підприємство «Луг-Відінформ» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 06.05.2005 року за № 1 382 102 0000 004234 та платником податку на додану вартість в Ленінській МДПІ м. Луганська з 19 травня 2005 року.

Суть спірних правовідносин за цією справою зводиться до питань чи мав позивач відносити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні отриманих товарів від постачальників цих товарів та включати суми податкового кредиту за попередні звітні періоди до відшкодування ПДВ у деклараціях за липень, серпень, вересень 2009 року.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене відповідно до цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом6.1статті6 та статтею 8 -1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням абовиготовленням товарів (утому числі при їх імпорті)тапослугз метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Позивач за наданими йому податковими накладними постачальниками товарів включив суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, оскільки податкові накладні відповідали вимогам чинного законодавства.

Відповідачем були проведені невиїзні документальні перевірки приватного підприємства «Луг-Відінформ» з питання обґрунтованості нарахування сум бюджетного відшкодування в розрахунках бюджетного відшкодування податку на додану вартість до декларацій ПДВ за липень, серпень, вересень 2009, результати яких відображені за липень 2009 року в акті від 24.06.2010 № 483/23-616/33472954, за серпень 2009 року в акті від 17.06.2010 року № 453/23-616/33472954, за вересень 2009 року в акті від 17.06.2010 року № 454/23-616/33472954 (а.с.20-24, 26-33, 35-45).

На підставі актів невиїзної документальної перевірки, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську за порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» прийняті податкові повідомлення рішення № 0000472360/0 від 24.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за липень 2009 року на 121 405 грн.; № 0000442360/0 від 17.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за серпень 2009 року на 1 133 547 грн.; № 0000452360/0 від 17.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за вересень 2009 року на 1 596 488 грн.

Відповідно до п. 1.8 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначена норма дає загальне поняття бюджетного відшкодування і безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Іншою нормою Закону про ПДВ є пп. 7.7.1, за яким сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобовязань та податкового кредиту.

Норми Закону про ПДВ надають право платнику податку виключно на підставі проведеної оподаткованої операції відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату чи несплату контрагентом сум ПДВ до бюджету за відповідною операцією і визначати суму свого податкового зобовязання з ПДВ за звітний період

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування), та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону про ПДВ: сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Згідно із висновком акту невиїзної документальної перевірки від 24 червня 2010 № 483/23-616/33472954 на порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 року на суму 121405 грн.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що у звязку з неможливістю проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання не підтверджено товарний характер здійснення операцій та не має можливим підтвердити факт надмірної сплати податку як це передбачено пунктом 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), а також не можливо встановити період виникнення податкових зобовязань постачальників товарів, як це зазначено у п. п. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7 «Про податок на додану вартість».

Проведеною невиїзною документальною перевіркою, результати якої закріплені в Акті від 17 червня 2010 року № 454/23-616/33472954 встановлено, що одним з основних постачальників ПП «Луг-Відінформ» у серпні 2009 року було підприємство ТОВ «Луганськ-Трансметком». Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено зустрічну перевірку ТОВ «Луганськ-Трансметком», за результатами якої оформлено довідку від 28.04.2010 року № 322/23-616/35937140, згідно із якою неможливо встановити постачальників реалізуємої продукції, у звязку з ненаданням посадовими особами ТОВ «Луганськ-Трансметком» відповідних документів. Крім того, висновок відповідача ґрунтується на тому, що у період з 12.08.2009 року по 08.11.2009 року ТОВ «Луганськ-Трансметком» не мало право виписувати податкові накладні та нараховувати відповідні суми податкових зобовязань з ПДВ, у звязку з анулюванням 11.08.2009 року Свідоцтва платника ПДВ від 09.06.2008 року № 100120561. У звязку з цим, ПП «Луг-Відінформ» не мало право включати до складу податкового кредиту серпня 2009 року податкові накладні, виписані ТОВ «Луганськ-Трансметком» з 12.08.2009 року.

Аналогічні висновки містить акт невиїзної документальної перевірки від 17 червня 2010 № 453/23-616/33472954.

З даними висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем спочатку проведені виїзні позапланові перевірки приватного підприємства «Луг-Відінформ» (код за ЄДРПОУ 33472954).

Так, у період з 14.10.2009 року по 20.10.2009 року проведено виїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Луг-Відінформ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2009 року.

У період з 20.10.2009 року по 26.10.2009 року проведено виїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Луг-Відінформ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2009 року.

У період з 17.12.2009 року по 23.12.2009 року відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Луг-Відінформ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2009 року.

За результатами кожної виїзної позапланової перевірки Ленінською МДПІ м. Луганська були складені Довідки, як встановлено в суді першої інстанції.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Підпунктами 7.7.2 -7.7.7. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Наведені норми Закону дають підстави для висновку про недотримання Ленінською МДПІ порядку проведення перевірок, заявлених сум бюджетного відшкодування та порушення строків проведення документальної невиїзної перевірки, встановлених підпунктом 7.7.5. пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Стосовно доводів відповідача про неможливість включення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2009 року податкові накладні, виписані ТОВ «Луганськ-Трансметком» у період з 12.08.2009 року по 08.11.2009 року у звязку з анулюванням 11.08.2009 року Свідоцтва платника ПДВ від 09.06.2008 року № 100120561 ТОВ «Луганськ-Трансметком» судом встановлено наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 у адміністративній справі № 2а-25313/10/1270 задоволений позов ТОВ «Луганськ-Трансметком», зобовязано Ленінську МДПІ у м. Луганську відновити реєстрацію платника ПДВ та дію свідоцтва платника на додану вартість ТОВ «Луганськ-Трансметком» з 11.08.2009 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2009 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 року у адміністративній справі № 2а-25313/10/1270 залишено без змін.

Тому висновок відповідача про неможливість включення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2009 року податкові накладні, виписані ТОВ «Луганськ-Трансметком» у період з 12.08.2009 року по 08.11.2009 року не знайшов свого обґрунтування.

Посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на не підтвердження надходження сум податку на додану вартість до бюджету результатами зустрічних перевірок відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», суд першої інстанції обґрунтовано не приймає на підставі того, що, по-перше, зазначений наказ Державної податкової адміністрації України не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, а тому не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України і не підлягає застосуванню відповідно до частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а по-друге, він суперечить нормам Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», оскільки останній не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів «поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою», без врахування далі слів «у випадках, визначених цим Законом». За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Приймаючи викладене до уваги апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінсько міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року по справі № 2а-5269/10/1270 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Луг-Відінформ» до Ленінсько міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області «про визнання податкових повідомлень рішень недійсними та їх скасування, стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість» залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 09 листопада 2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 11 листопада 2010 року.

Колегія суддів: