Постанова № 22294877, 03.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2010 року справа №2а-20346/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Нікуліна А.О., Радіонової О.О., при секретарі судового засідання Ольховій О.В., за участю представників позивача Оплімаха А.В., Ханіної Н.М., представника відповідача Домашенко Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року у справі № 2а-20346/10/0570 за позовом приватного підприємства “Будівельно-виробничо-торгівельна компанія “Укрекострой” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001122341/0 від 30.07.2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

20 серпня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001122341/0 від 30.07.2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року у справі № 2а-8492/10/0570 позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, проти чого заперечував представники позивача, які вважали постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Приватне підприємство „Будівельно - виробничо - торгівельна компанія „Укрекострой" є юридичною особою, ідентифікаційний код 33433103, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 15.06.2007р. за № 12661070002026071 (а.с. 9-14), взято на податковий облік в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька 18.06.2007 за № 2702. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100118377, бланк серії НБ № 107598 (а.с. 16).

У період з 23.06.2010р. по 14.07.2010р. ДПІ у Ленінському районі м. Донецька проводилася позапланова виїзна документальна перевірка ПП „Будівельно - виробничо - торгівельна компанія „Укрекострой" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Строй-Променерго», за результатами якої складено акт від 16.07.2010р. № 3280/23-3/35205184 (а.с. 36-46).

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податок на додану вартість за вересень 2009 року на суму 52577,27 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001122341/0 від 30.07.2010р., яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 78866 грн. у тому числі основного платежу - 52577 грн., штрафних санкцій - 26289 грн. (а.с. 47).

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 ПП „Будівельно-виробничо-торгівельна компанія „Укрекострой" в рядку 17 розділу 2 відображено суму податкового кредиту у розмірі 52611 грн. (а.с. 19-21). Крім того, спірна сума податкового кредиту у розмірі 52577,27 грн. відображена позивачем у розділі 2 додатку № 5 до декларації з ПДВ за вересень 2009 року за контрагентом ТОВ «Строй-Променерго», ідентифікаційний код 334331012360 (а.с. 22).

Судом встановлено, що 19.08.09 року між ПП „Будівельно - виробничо-торгівельна компанія „Укрекострой" (Покупець) та ТОВ «Строй-Променерго» (Продавець) укладено Договір № 1-19/08-09, відповідно до якого Продавець приймає на себе обов'язок поставити Покупцю резьбонакатний інструмент за ціною, в кількості та відповідно до умов, зазначених в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (а.с. 23). Відповідно до Специфікації № 1 до Договору від 19.08.09р. № 1-19/08-09 ТОВ «Строй-Променерго» повинно було поставити головку резьбонакатну ВНГН-4 та ролики до ВНГН-4 (а.с. 24).

Позивачем, в обґрунтування фактичної поставки головки резьбонакатної ВНГН-4 та роликів до ВНГН-4, надано видаткову накладну № 17/09-1 від 17.09.09 (а.с. 25) та податкову накладну, видану ТОВ «Строй-Променерго» № 9251 від 17.09.09.(а.с. 26). Крім того, в судовому засіданні представники позивача пояснили, що товарно-транспортні накладні на поставку головки резьбонакатної ВНГН-4 та роликів до ВНГН-4 відсутні в зв'язку з тим, що зазначений товар мав невеликі габарити і був поставлений директором ТОВ «Строй-Променерго» ОСОБА_5 особисто на власному транспортному засобі.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано товарно-транспортні накладні на поставку головки резьбонакатної та роликів по договору №1-19/08-09 від 19.08.09р. з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей та інші документи, що свідчать про транспортування продукції. Також не надано жодного доказу того, що головка резьбонакатна ВНГН-4 та ролики до ВНГН-4 має невеликі габарити, вагу і були поставлені директором ТОВ «Строй-Променерго» ОСОБА_5 особисто на власному транспортному засобі.

01.09.09 між ПП „Будівельно - виробничо - торгівельна компанія „Укрекострой" (Покупець) та ТОВ «Строй-Променерго» (Продавець) укладено Договір № 2-01/09-09, відповідно до якого Продавець приймає на себе обов'язок поставити Покупцю Бітум нафтовий за ціною, в кількості та відповідно до умов, зазначених в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (а.с. 27). Відповідно до Специфікації № 1 до Договору № 2-01/09-09 від 01.09.09 ТОВ «Строй-Променерго» повинно було поставити Бітум нафтовий М5 ДСТУ 66176-76 в кількості 50 тонн (а.с. 28).

Позивачем, в обгрунтування фактичної поставки бітуму нафтового М5 ДСТУ 66176-76, надано видаткові накладні № 14/09 від 14.09.09р., № 17/09 від 17.09.09р., податкові накладні № 9141 від 14.09.09р., № 9231 від 17.09.09 (а.с. 29-32), також в матеріалах справи є товарно-транспортні накладні від 14 та 17 вересня 2009 року, з яких вбачається перевезення бітуму автотранспортним підприємством кінцевому споживачу - КП „Компанія „Вода Донбасу".

При дослідженні судом першої інстанції товарно-транспортних накладних від 14 та 17 вересень 2009р. на перевезення бітуму, залишено поза увагою порушення вимог порядку наявності обов'язкових реквізитів у первинних документах відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а самі відсутність відомостей про вантажоперевізника що унеможливлює його ідентифікувати та як наслідок перевірити господарські відносини між ним вантажовідправником та вантажоодержувачем. В товарно-транспортній накладній від 17 вересня 2009р. взагалі відсутній її номер та номер дорожнього листа вантажного автомобіля без якого, згідно до п.11.3 ст. 11 Правил перевезені вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97р. та зареєстрованих і Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за №128/2568, перевезення вантажів взагалі не допускається. Також позивачем не надано договорів на перевезенні вантажу, обов'язковість яких передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та документів, які свідчать про оплату послуг вантажоперевізника.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом і Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. №128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасники транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків з перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Підпунктом 11.1. цих правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно зі ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є ... для водія - посвідчення водія відповідної категорії реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водії зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції передавати для перевірки ... документи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях)...

Таким чином, товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, використання якого є обов'язковим для всіх суб'єктів господарське діяльності незалежно від форми власності.

Відповідач в акті перевірки посилається на нікчемність правочинів, укладених між ПП „Укрекострой" та ТОВ «Строй-Променерго», відсутність первинних документів, які підтверджують факт отримання бітуму нафтового, і як наслідок неправомірне формування останнім податкового кредиту у розмірі 52577,27 грн.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-ХІV (далі Закон № 996) від 16.07.1999р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до чч.1,2 ст. 9 вказаного вище Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції було зроблено висновок про подальший рух товарів, які поставлялися ТОВ «Строй-Променерго» на адресу ПП „Укрекострой". У судовому засіданні досліджено договори, укладені між ПП „Будівельно - виробничо - торгівельна компанія „Укрекострой" та Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу", предметом яких було постачання бітуму нафтового та головки резьбонакатної і роликів позивачем у справі на адресу останнього. Суд першої інстанції зазначив, що факти поставки зазначених товарів підтверджуються відповідними накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, факт оплати за поставлений товар підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 63-85).

Між тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно договору поставки № 2-01/09-09 від 01.09.2009 р. ПП „Укрекострой" як покупець приймає від та ТОВ «Строй-Променерго» продавця бітум нафтовий за ціною та у відповідності з умовами зазначеними у специфікації, яка є невідємною частиною Договору. В специфікації № 1 від 01.09.2009р. додаток до договору № 201/09-09 від 01.09.2009р. найменування товару зазначено бітум нафтовий М5 ДСТУ 66176-76 у кількості 50 тон за ціною 3833,33 грн. за тону (без ПДВ). В той час як згідно договору поставки № 11-09-369т від 02.09.2009 р. ПП „Укрекострой" як продавець відпускає Комунальному підприємству „Компанія „Вода Донбасу" бітум нафтовий за ціною та у відповідності з умовами зазначеними у специфікації (додаток 1), яка є невідємною частиною Договору. В специфікації (додаток № 1) від 02.09.2009р. додаток до договору № 201- 369т найменування товару зазначено бітум нафтовий М5 ДСТУ 6617-76 у кількості 80 тон за ціною 4790,70 грн. за тону (з ПДВ), що не відповідає специфікації товару, який зазначено у додатку до договору № 201/09-09 від 01.09.2009р. між позивачем та ТОВ «Строй-Променерго». В матеріалах справи є товарно-транспортні накладні від 14 та 17 вересня 2009 року без номерів, з яких вбачається перевезення бітуму автотранспортним підприємством кінцевому споживачу - КП „Компанія „Вода Донбасу". Пункт навантаження м. Полтава, що не є місцем знаходження ТОВ «Строй-Променерго». В зазначених накладних вказаний товар бітум нафтовий загальною масою 47468 кг. (14.09.2009р. 25440 кг, 17.09.2009 р. 22020 кг.) Крім того, зазначена ціна - 4660 грн., що не відповідає ціні, вказаної в договорі, укладеному між позивачем та КП „Компанія „Вода Донбасу". Вищезазначене не можна вважати доказом про подальший рух товарів, які поставлялися ТОВ «Строй-Променерго» на адресу ПП „Укрекострой".

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

У відповідності до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст.7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.2 ст. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм судова колегія приходить до висновку, що надання документів, що згідно Закону України «Про податок на додану вартість» мають підтверджувати постачання товарів (робіт, послуг) не можуть слугувати єдиним та безспірним доказом факту реального здійснення постачання товарів (робіт, послуг).

Відповідно отриманої відповіді від державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на проведення зустрічної перевірки (акт №960/23-211/33433103 від 11.06.10р.) про неможливість провести перевірку зазначеного підприємства у зв'язку з тим, що воно не знаходиться за юридичною адресою та відповідно до звіту кількість працюючих на підприємстві за 2009р. складала 1 особа (директор підприємства), яка враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи. Тобто, на підприємстві відсутні трудові ресурси для ведення господарської діяльності. Також з'ясувалось, що відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, взагалі свідчить про неможливість здійснення ТОВ «Строй-Променерго» поставки товару (битум нафтовий, голівки резьбонакатні та ролики) та відповідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст..218 Цивільного кодексу України зазначена угода має ознаки нікчемності, що свідчить про порушення приватним підприємством «Будівельно-виробничо-торгівельна компанія «Укрекострой» пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону.

Із наданих сторонами документів (договорів,накладних,специфікацій, квитанцій, тощо) вбачається, що всі зазначені документи підписані директором ТОВ «Строй-Променерго» та безпосередньо позивачем, із наданих до перевірки документів наявність працівників у позивача та «Строй-Променерго» не встановлено.

Із наданих на момент проведення перевірки документів не встановлено наявності у позивача власної матеріально-технічної бази та місця зберігання товарів.

Тобто фактично перевіряючими встановлено відсутність можливості реального постачання товарів (робіт, послуг) за угодами позивача з ТОВ «Строй-Променерго».

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується із твердженням відповідача про відсутність реального постачання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Строй-Променерго» до позивача.

Посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при прийнятті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава нарахування, а інспекцією не доведена така підстава не заслуговує уваги, оскільки порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено на підставі проведеної позапланової виїзної перевірки ПП «Будівельно-виробнича компанія «Укрекострой» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Строй-Променерго» за період з 01.01.09р. по 31.03.10р., результати якої відображені в акті №3280/23-3/35205184 від 16.07.10р., якою встановлено, що позивачем в порушення вищевказаних норм було включено до складу податкового кредиту суми з податку на додану вартість сплачені у межах здійснених нікчемних правочинів на поставку товарів (битум нефтяний, голівки резьбонакатні та ролики) з ТОВ «Строй-Променерго» по договорах №1-19/08-09 від 19.08.09р. та №2-0Щ 09 від 01.09.09р.

Судова колегія вважає, що ДПІ у Ленінському районі м. Донецька діяла відповідно до функцій, в межах прав та на виконання завдань, встановлених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» при проведені планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, з податку на додану вартість, за наслідками якої складений відповідний Акт перевірки від 16.07.2010р. №3280/23-3/35205184 та прийнято оскаржуване повідомлення-рішення на підставі тих документів, що були надані позивачем до перевірки.

Судова колегія вважає, обставини, викладені позивачем у позовній заяві та поясненнях до справи не спростовують висновків Акту перевірки від 16.07.2010р. №3280/23-3/35205184 щодо відсутності реального постачання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Строй-Променерго», а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4.ч.1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 207, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року у справі № 2а-20346/10/0570 за позовом приватного підприємства “Будівельно-виробничо-торгівельна компанія “Укрекострой” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001122341/0 від 30.07.2010 року скасувати.

У задоволені позовних вимог приватного підприємства “Будівельно-виробничо-торгівельна компанія “Укрекострой” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001122341/0 від 30.07.2010 року відмовити у повному обсязі.

Постанова прийнята колегією суддів у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 03.11.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Постанова складена у повному обсязі 08.11.2010 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді : О.А. Нікулін

О.О. Радіонова