Ухвала суду № 22294840, 04.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2010 року справа №2а-20005/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:Шишова О.О.

суддівСіваченко І.В, Дяченко С.П.

при секретарі судового засідання:Дровнікової К.В.

за участю представників відповідачаДухницької К.Е., Рафікова Д.О.

представників позивача Чернявської Н.А., Москаленко С.І.

розглянувши апеляційну скаргуКонтрольно-ревізійного управління в Донецькій області

на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року по справі № 2а-20005/10/0570

за позовом Підприємства Волноваської виправної колонії № 120 Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Донецькій області

доКонтрольно-ревізійного управління в Донецькій області

провизнання протиправною та скасування вимоги

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2010 року Підприємство Волноваської виправної колонії № 120 Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Донецькій області звернулось з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, в якому просили суд визнати протиправною та недійсною вимогу відповідача від 12.05.2010 року № 05-08-11-17/4706 в частині зобовязання позивача здійснити відшкодування нарахованої та сплаченої премії та грошової допомоги при звільненні зі служби підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_7, в тому числі за рахунок винних осіб 18750,00 грн. та відкоригувати нарахування до пенсійного фонду на зайво нараховану заробітну плату у бік зменшення у суму 830,00 грн., а також притягнення осіб, винних у допущені зазначеного порушення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем необгрунтовано зроблено висновок про необхідність відшкодувати зайво нараховану та сплачену премію і грошову допомогу при звільненні зі служби підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_7, в тому числі за рахунок винних осіб в сумі 18 750 грн. 00 коп. та відкоригувати до пенсійного фонду на зайво нараховану заробітну плату у бік зменшення в сумі 830 грн. 00 коп., оскільки відповідачем помилково зроблено висновок про відсутність наказу начальника установи у листопаді 2008 року про виплату премії. Вважали правомірним застосування положень Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-ІУ.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року по справі № 2а-20005/10/0570 позов задоволений. Визнана протиправною, недійсною та скасована вимога Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 12 травня 2010 року № 05-08-11-17/4706 в частині зобов'язання Підприємства Волноваської виправної колонії № 120 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області здійснити відшкодування нарахованої та сплаченої премії та грошової допомоги при звільненні зі служби підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_7, в тому числі за рахунок винних осіб - 18 750 грн. 00 коп. та відкоригувати нарахування до пенсійного фонду на зайво нараховану заробітну плату у бік зменшення у сумі 830 грн. 00 коп., а також притягнути осіб, винних у допущенні зазначеного порушення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

З постановою суду не погодилось КРУ в Донецькій області та зазначили, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі вказали, що органом КРУ в Донецькій області було правомірно винесено у відношенні позивача вимогу. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні вказали, що суд першої інстанції правомірно прийняв постанову. Вказали, що суд першої інстанції правильно застосував положення Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-ІУ. Просили залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Підприємство Волноваської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області № 120 зареєстровано як юридична особа Волноваською районною державною адміністрацією Донецької області 24 квітня 2000 року, включено до ЄДРПОУ за номером 08679936 (арк. справи 100), діє на підставі Статуту, затвердженого головою Державного департаменту України з питань виконання покарань 22 березня 2000 року (арк. справи 93 - 98).

В період з 21 квітня 2010 року по 25 квітня 2010 року Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області, відповідно до постанови Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 квітня 2010 року б/н, на підставі направлень від 20 квітня 2010 року № 1093, 1094, 1095 проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 червня 2008 року по 31 січня 2010 року, за результатами якої складено акт № 05-13/022 від 25 квітня 2010 року (арк. справи 8 - 22).

Позивачем було надано відповідачу заперечення на акт перевірки від 5 травня 2010 року № 8/2085 (арк. справи 23 - 27).

Відповідач надав позивачу висновок на заперечення від 12 травня 2010 року (арк. справи 31 - 47).

За результатами ревізії позивачу направлена вимога про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією „рід 12 травня 2010 року № 05-08-11-17/4706 (арк. справи 48-51), пункт 1 якої містить, зокрема, вимогу здійснити відшкодування зайво нарахованої та сплаченої премії і грошової допомоги при звільненні зі служби підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_7, в тому числі за рахунок винних осіб - 18 750 грн. 00 коп.; відкоригувати нарахування до пенсійного фонду на зайво нараховану заробітну плату у бік зменшення у сумі 830 грн. 00 коп. та пункт 3 якої містить вимогу про притягання до дисциплінарної та матеріальної відповідальності осіб, винних у допущенні необгрунтованих витрат коштів.

Зазначені пункти 1, 3 вимоги в частині здійснити відшкодування зайво нарахованої та сплаченої премії і грошової допомоги при звільненні зі служби підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_7, в тому числі за рахунок винних осіб - 18 750 грн. 00 коп.; відкоригувати нарахування до пенсійного фонду на зайво нараховану заробітну плату у бік зменшення у сумі 830 грн. 00 коп. та притягнути до дисциплінарної та матеріальної відповідальності осіб, винних у допущенні необгрунтованих витрат коштів, є предметом оскарження в даній справі.

Позивач - Підприємство Волноваської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області № 120, відповідно до Статуту, затвердженого головою Державного департаменту України з питань виконання покарань 22 березня 2000 року, підпорядковане безпосередньо Управлінню державного Департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, а також Державному департаменту України з питань виконання покарань.

Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-ІУ визначено правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.

Відповідно до статті 6 цього Закону, державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2009 року № 587.

Відповідно до цього Положення, Державний департамент України з питань виконання покарань є центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом.

Відповідно до пункту 8 Положення, голова Департаменту, зокрема, приймає рішення про утворення, реорганізацію і ліквідацію територіальних органів управління Департаменту; призначає на посаду за погодженням з головами місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів управління Департаменту; затверджує структуру і штатний розпис територіальних органів управління Департаменту, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів і закладів охорони здоров'я та положення про них, визначає порядок надання та застосування найменувань установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

Суд першої інстанції правильно вказав, що Підприємство Волноваської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області № 120 є підприємством установи виконання покарань та є територіальним органом державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІУ, відповідно до його преамбули, визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

За таких обставин, дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІУ поширюється на позивача.

Позивач, відповідно до статті 3 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» керується в своїй діяльності Конституцією України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Як свідчать матеріали ревізії, відповідачем встановлено порушення виплати премії заступнику начальника з виробництва, підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_7 в сумі 2 500 грн. 00 коп., при відсутності наказу на преміювання, чим порушено пункт 9 Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18 жовтня 2004 року № 203 (далі - Інструкція № 203). Грошова винагорода, що видана наказом начальника виправної колонії від 3 листопада 2008 року № 414 «Про грошову винагороду» ОСОБА_7 за листопад 2008 року, не передбачена Інструкцією № 203.

Відповідно до пункту 1.2. Інструкції № 203, яка була чинною при в момент нарахування та виплати грошової винагороди, грошове забезпечення складається з окладів грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового забезпечення належать посадові оклади та оклади за спеціальним званням, а також оклади грошового утримання курсантів навчальних закладів.

Додаткові види грошового забезпечення включають надбавки, доплати, премії, одноразові й щомісячні винагороди, матеріальну допомогу та грошову допомогу при звільненні.

Таким чином, одноразова винагорода відноситься до додаткових видів грошового забезпечення, що спростовує твердження відповідача про те, що одноразова винагорода не визначена Інструкцією № 203.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, до осіб рядового і начальницького складу може бути застосований такий вид заохочення, як нагородження грошовою винагородою.

В матеріалах справи міститься Наказ начальника ВК-120 підполковника внутрішньої служби Волощука Р.С. від 3 листопада 2008 року № 414 «Про грошову винагороду», відповідно до якого заступнику начальника з виробництва, підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_7 видана грошова винагорода у розмірі 2 500 грн. 00 коп., враховуючи важливе значення в управлінні підприємством, а також значну роль в підвищенні ефективності використання та збереження ресурсів, враховуючи досвід роботи, професійну майстерність, значний особистий вклад (арк. справи 72).

Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем, при виплаті одноразової винагороди порушено пункт 9 Інструкції № 203.

Пунктом 9 Інструкції № 203 врегульовано порядок преміювання осіб рядового і начальницького складу, а не порядок виплати одноразової винагороди. Зазначене спростовує посилання відповідача на відсутність відповідного наказу начальника установи про преміювання заступника начальника з виробництва, підполковника внутрішньої служби ОСОБА_7, оскільки працівнику виплачена одноразова винагорода, а не премія, у зв'язку з чим прийнято наказ про виплату одноразової винагороди, а не премії.

Як зазначено в акті перевірки, внаслідок зайво нарахованої та сплаченої премії* в листопаді 2008 року, в грудні 2008 року підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_7 зайво нарахована та сплачена грошова допомога при звільненні зі служби (за станом здоров'я) в сумі 16 250 грн. 00 коп., чим порушено пункти 19.1., 19.2. Інструкції № 203.

Відповідно до 19.1. Інструкції № 203, особам рядового і начальницького складу при звільненні зі служби за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків, а звільненим через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно із пунктом 19.2. Інструкції № 203, грошова допомога особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби, нараховується з окладів за останніми штатним посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, надбавок за вислугу років, щомісячної 100-відсоткової надбавки, а також додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, одноразових й щомісячних винагород, премій), що були їм нараховані в останньому повному календарному місяці служби перед звільненням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно пунктів 19.1., 19.2. Інструкції № 203 установи кримінально-виконавчої системи при розрахунку і виплаті грошової допомоги особам рядового і начальницького складу при їх звільненні зі служби повинні враховувати додаткові види грошового забезпечення, зокрема - одноразові винагороди, що були нараховані в останньому повному календарному місяці служби перед звільненням.

Пунктом 1.5. Інструкції № 203 визначено, що виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється (припиняється) на підставі наказів начальників органів і установ, зокрема, щодо звільнення з штатних посад з установленням посадового окладу, підвищень, надбавок, доплат тощо.

З матеріалів справи вбачається, що підполковник внутрішньої служби ОСОБА_7 був звільнений у запас Збройних сил України через хворобу наказом начальника Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, полковника Чепака О.І. від 9 грудня 2008 року (арк. справи 68).

З урахуванням приписів пунктів 1.5., 19.1., 19.2. Інструкції № 203, суд приходить до висновку, що підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_7 нарахована та сплачена грошова допомога при звільненим зі служби з урахуванням одноразової винагороди, що була сплачена в листопаді 2008, тобто, в останньому місяці служби перед звільненням у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач виплачує заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу особам рядового і начальницького складу, отже є страхувальником, у розумінні пункту 2 статті 14 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до часини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХИ, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Часиною 4 статті 9 цього Закону встановлено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється, зокрема Державним департаментом України з питань виконання покарань за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Враховуючи всі обставини справи та норми законодавства, що регулюють пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу, що працюють в органах державної кримінально-виконавчої служби, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що позивачем у відповідності до часини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нарахована підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_7 грошова допомога при звільненні в розмірі 32 439 грн. 10 коп.

Статтею 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлений об'єкт нарахування страхових внесків.

Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 19 цього Закону, страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності;

Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, у відповідності до пункту 14 стаття 11 цього Закону, є, зокрема, особи рядового і начальницького складу.

Відповідно пункту 2 статті 14 Закону, страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7-9, 12-14, 17і 18 статті 11 цього Закону.

Згідно із частиною 2 статті 19 цього Закону, для страхувальників, зазначених у пункті 2 статті 14 цього Закону страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми, зазначені в абзаці другому частини першої цієї статті.

Тобто, для позивача об'єктом нарахування страхових внесків є фактичні витрати на оплату праці (грошового забезпечення) своїх працівників.

Статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено випадки та порядок обчислення та сплата страхових внесків. Згідно із пунктом 2 цієї статті, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

З матеріалів справи вбачається, що операції з нарахування та виплати грошової допомоги відображено в бухгалтерському обліку позивача.

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, про те, що позивачем правомірно нараховані та сплачені внески до пенсійного фонду в розмірі 33,2 % від суми грошової винагороди - 2 500 грн. 00 коп., що складають 830 грн. 00 коп.

Розглядаючи вимоги відповідача щодо притягнення осіб до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, колегія суддів приходить до наступного.

Статтею 10 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» передбачені права державної контрольно-ревізійної служби, а пунктами 49, 50 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550), встановлено порядок реалізація результатів ревізії.

Виходячи з аналізу норм статті 10 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» та пунктів 49, 50 Порядку № 550, ними не передбачено права відповідача вимагати від об'єкту контролю застосовувати міри дисциплінарної або матеріальної відповідальності.

Згідно з пунктом 50 Порядку №550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав, органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю. Тобто, зазначеним пунктом Порядку передбачено право відповідача вживати заходів для забезпечення притягнення до відповідальності осіб, винних у допущенні порушень. Заходами забезпечення притягнення до адміністративної відповідальності є право органів державної контрольно-ревізійної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення та складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Право накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником, згідно із статтею 3 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, належить начальнику - особі начальницького складу органів внутрішніх справ шляхом віддавання наказів та розпоряджень. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Тобто, приймати рішення щодо накладення дисциплінарних стягнень та притягнення до матеріальної відповідальності підпорядкованих осіб належить виключно начальникам - особам начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Заходи по забезпеченню притягнення до матеріальної відповідальності винних осіб передбачені Законом України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» та пунктом 49 Порядку № 550, зокрема, шляхом пред'явлення вимог перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб. Між тим, ані Законом України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні», ані Порядком № 550 не передбачено право відповідача вимагати у керівника об'єкта контролю та органу його управління застосувати міри дисциплінарної або матеріальної відповідальності.

До того ж, спростовані підстави застосування мір дисциплінарної або матеріальної відповідальності до винних осіб, з огляду на відсутність порушень з боку позивача щодо необґрунтованих витрат коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Повний текст рішення складений 08 листопада 2010 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року по справі № 2а-20005/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року по справі № 2а-20005/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддяО.О.Шишов

Судді:І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко