Ухвала суду № 22294828, 05.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Масло І.В

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2010 року справа №2а-20074/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Радіонової О.О.

суддів:Нікуліна О.А., Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняОльховій О.В.

за участю представників від:

позивача: не з»явився, повідомлений належним чином

відповідача: ОСОБА_2, представник за до вві.09.09.2010р.

№51/10

розглянувши у відкритому судовомуДонецького обласного відділення Фонду

засіданні апеляційну скаргу соціального захисту інвалідів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від27 вересня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-20074/10/0570

за позовом Донецького обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю

“НВП Ротор”

про стягнення адміністративно-господарських санкцій

за невиконання нормативу робочих місць

призначених для працевлаштування інвалідів у 2009

році у сумі 18 625 грн. та пені у сумі 452,79 грн. , -

ВСТАНОВИЛА:

12 серпня 2010 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП Ротор” про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 18 625 грн. та пені у сумі 452,79 грн. (арк. спр. 3-5).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 у задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено (арк. спр. 112-113).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що для ТОВ «НВП Ротор», де працює 16 осіб, не є необхідним обчислення показника рядку 03, оскільки в силу п. 3.3 Інструкції цей показник дорівнює 1 особі.

На думку суду першої інстанції, жодним з нормативно-правових актів не ставиться у залежність дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів від того, чи знаходиться працівник-інвалід у декретній відпустці.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року у адміністративній справі № 2а-20074/10/0570 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права (арк. спр. 84-86).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що згідно з частиною 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньо облікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 вищезазначеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і незайняте інвалідом.

Позивач у судове засідання не з»явився, але надіслав суду заяву від 29.10.2010р. № 03-01/3109-5, в якій просив відкласти розгляд справи.

Відповідач у судове засідання з»явився, заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до пункту 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів, є юридичною особою, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АБ № 045050 (арк. спр. 9).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Ротор»(ЄДРПОУ 30627221) зареєстровано в якості юридичної особи 08.12.1999 виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 300108 (арк. спр. 48), довідкою № 7-22-464 з ЄДРПОУ (арк. спр. 47).

Відповідач здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту, затвердженого протоколом № 1 від 06 грудня 1999 року (арк. спр. 38-46) зі змінами, затвердженими рішеннями зборів учасників (протоколом № 3 від 25 січня 2002 року; протоколом № 1/2003 від 30 січня 2003 року; протоколом № 2/2003 від 27 лютого 2003 року; протоколом № 6 від 25 червня 2004 року) (арк. спр. 23-34, 35-37, 49-51, 52-54).

На Товаристві з обмеженою відповідальністю «НВП «Ротор»протягом 2009 року обліковувалась ОСОБА_3, яка є інвалідом ІІ групи згідно з довідкою МСЕК серії ДОН-05 № 176514 (арк. спр. 61).

Згідно з наданою суду трудовою книжкою, вона працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «НВП Ротор»з 02 грудня 2002 (арк. спр. 63-64).

Протягом 2009 року ОСОБА_3 знаходилася у відпустці по догляду за дитиною.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності застосування до підприємства господарських санкцій за не створення робочих місць для інвалідів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(надалі Закон №875).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону № 875, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За змістом частини 3 статті 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до частини 1 статті 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 статті 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з наведених норм вбачається, що підприємства зобовязані створювати робочі місця для інвалідів.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10 лютого 2007 року № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач здійснював належне повідомлення центру зайнятості, а саме щомісячно протягом 2009 року надсилав звіти за формою №3-ПН з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування працездатних осіб, що підтверджується довідками Будьонівсько-Пролетарської міжрайонної філії Донецького міського центру зайнятості за №02/1043 від 07 вересня 2010 року та за №02/1138 від 24 вересня 2010 року (арк. спр. 20).

Аналіз зазначених вимог законодавства дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та не спростовується доводами, викладеними у апеляційній скарзі, що у позивачем була працевлаштована одна особа, яка у 2009 році знаходилася у відпустці по догляду за дитиною.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на пункт 3.2.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28 вересня 2005 року за №286, оскільки відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Тобто, фактично на підприємстві працевлаштована одна особа, яка має статус інваліда.

Також, згідно з статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону.

Статтею 19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

Таким чином, обчислення середньооблікової чисельності працівників здійснюється з метою розрахунку кількості робочих місць за нормативом для працевлаштування інвалідів у разі, коли на підприємстві працює більше, ніж 25 осіб.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем були виконані всі умови щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року у адміністративній справі №2а-20074/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року у адміністративній справі №2а-20074/10/0570 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП Ротор” про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 18 625 грн. та пені у сумі 452,79 грн. залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 05 листопада 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена та підписана колегією суддів 05 листопада 2010 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська