Постанова № 22294729, 04.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров Б.О.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2010 року справа №2а-20165/10/0570

<приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

зал судового засідання №5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Дяченко С.П., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О.

при секретарі судового засідання Дровникової К. В.

за участю представників позивача - Кузьміна Д.В., Рябініна С.М., представників відповідача Беспалової О.В., Поспєлової М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Монохім" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі № 2а-20165/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Монохім» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2010 №0000022320/2

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позивом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2010 року №0000022320/2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі № 2а-20165/10/0570 у задоволенні позову, відмовлено.

З постановою суду першої інстанції позивач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те , що висновки суду ґрунтуються на припущеннях; під час провадження по справі не були належним чином досліджені у якості доказів , надані документи. Просив постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

При апеляційному перегляді справи представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову суду першої інстанції, позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача вважали постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просили залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлені фактичні обставини справи :

Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Монохім» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складений акт від 23.12.2009 року № 3399/23-2/23110754.

Відповідачем було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 274169 грн., у тому числі по періодах: серпень 2008 року 125583 грн.; вересень 2008 року 148586 грн. За результатами акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 26.01.2010 року № 0000022320/0, яким позивачу згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було встановлене податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем - 274 169 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 137084,5 грн. згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2008 року між ТОВ «Монохім» та ТОВ «Макоптторг» було укладено Договір постачання № 148, відповідно до якого ТОВ «Макоптторг» (Постачальник) зобовязується передати в обумовлені строки іншій стороні ТОВ «Монохім» (Покупець) товар згідно із Специфікацією, а Покупець зобовязується прийняти зазначений товар та сплатити його вартість. Відповідно до Специфікації № 1 до вказаного Договору постачання товару здійснюється на умовах СРТ склад отримувача. Передача товару покупцю здійснюється у порядку самовивозу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання постачання товарів.

Про те, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне:

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів.

Також п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Інших підстав закон не передбачає.

На переконання ДПІ у м. Харцизьку ТОВ «Монохім», в порушення п.7.4.1, п.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено склад податкового кредиту на суму 274169 грн., внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ, пов'язаних з придбанням товару. ДПІ у м. Харцизьку вважає, що ТОВ «Монохім» не доведено придбання та використання у господарський діяльності вказаного товару.

Про те, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Монохім» придбало у ТОВ «Макоптторг» «сітку затяжку» за грошові кошти у безготівковій формі, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Грошові кошти в сумі 1645014,78 грн., в т.р. ПДВ - 274169 грн. за товар сплачені підприємством в повному обсязі. Придбаний товар оприбутковано підприємством відповідно до накладних на загальну суму 1645014,78 грн., в т.р. ПДВ - 274169 грн. Товар «сітка затяжка» відповідно до видаткових накладних було продано за договорами, укладеними за результатами відкритих тендерних торгів, проведених Міністерством вугільної промисловості на ДП «Добропіллявугілля», ДП «Луганськвугілля», ДП «Донбассантрацит». Отримання та передача товару за цією операцією здійснювалось на підставі доручень повноважними особами та підтверджується відповідними накладними та записами у бухгалтерському обліку.

Колегія суддів вважає, що виключення ДПІ у м. Харцизьку з податкового кредиту суми -274169 грн., незважаючи на наявність податкових накладних на придбання товарів та платіжних доручень про фактичну сплату ПДВ, ґрунтується лише на припущеннях та грубо порушує права платника податків, передбачені п.п. 7.2.6., п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що при здійсненні владних управлінських функцій субєктом владних повноважень - Державна податкова інспекція у м. Харцизьку не довела законність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення від 23.06.2010 року №0000022320/2.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято передчасно, без проведення належної перевірки та зясування всіх обставин по справі, що мають значення для встановлення істини.

Постанову суду першої інстанції слід скасувати; позов задовольнити.

Постанова в повному обсязі виготовлена 08 листопада 2010 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монохім" задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі № 2а-20165/10/0570, скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Монохім» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2010 №0000022320/2, задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку від 23.06.2010 року №0000022320/2 про нарахування податку на додану вартість в сумі 274169,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 137084,50 грн., скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: С.П. Дяченко

Судді: І.В. Сіваченко

О.О. Шишов