Ухвала суду № 22294622, 04.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Череповський Є.В.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2010 року справа №2а-21212/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Горбенко К.П., Попова В.В.

при секретарі Касьяновій В.М.

за участю представника відповідача Фортель М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року у справі №2-а-21212/10/0570 за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними, визнання недійсними податкових повідомлень: № 105210010325915 від 09.04.2010 р., № 105210010338279 від 02.06.2010 р., № 105210010342505 від 22.06.2010 р. та зобов'язання внести зміни до картки особового рахунку платника податків , -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дії по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобов'язань з платежів за користування надрами за 1-й квартал та 2-й квартал 2010 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу та визнання недійсними повідомлення № 105210010325915 від 09.04.2010 р., № 105210010338279 від 02.06.2010 р., № 105210010342505 від 22.06.2010 р. та зобов'язання внести зміни до картки особового рахунку платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він отримав від Красноармійської ОДПІ оскаржувані податкові повідомлення, якими на підставі абз. 2 п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі за текстом - Закон № 2181) та Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 № 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.06.2003 за № 522/7843 (далі за текстом -Інструкція № 290), було здійснено зарахування сум призначених на сплату за користування надрами у погашення сум податкового боргу попередніх періодів та пені, а саме: повідомлення № 105210010325915 від 09.04.2010 р. за 1-й квартал 2010 р., сплаченого платіжним дорученням № 2818 від 08.04.2010 р., у сумі 20 000 грн. на погашення податкового боргу у сумі 18 456,05 грн. та пені - 1543,95 грн.; повідомлення № 105210010338279 від 02.06.2010 р. за 2-й квартал 2010 року, сплаченого платіжним дорученням № 12996 від 31.05.2010 р., у сумі 60 000 грн. на погашення податкового боргу у сумі 56 657,77 грн. та пені - 3342,23 грн.; повідомлення № 105210010342505 від 22.06.2010 р. за 2-й квартал 2010 року, сплаченого платіжним дорученням № 13467 від 18.06.2010 р. у сумі 30 000 грн., на погашення податкового боргу у сумі 28 248,37 грн. та пені - 1751,63 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року у справі № 2-а-21212/10/0570 позовні вимоги задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Позивач - державне підприємство „Селидіввугілля" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 06.06.2005, має ідентифікаційний код юридичної особи 33426253, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 192565, Довідкою Відділу статистики у місті Селидове від 15.04.2010 серії АБ № 214729. Позивач здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту (у новій редакції), затвердженого наказом Міністра вугільної промисловості України № 130/1 від 27.12.2005р.

Красноармійською ОДПІ були прийняті наступні податкові повідомлення:

-№ 105210010325915 від 09.04.2010 р., яким здійснено розподіл сплаченої 08.04.09р.,згідно з платіжним документом від 08.04.2010 р. суми податкового боргу у розмірі 20 000 грн. на погашення податкового боргу в сумі 18 456, 05 грн. та пені - 1543,95 грн.

-№ 105210010338279 від 02.06.2010 р. яким здійснено розподіл сплаченої 31.05.2010 р. згідно з платіжним документом від 08.04.2010 р. суми податкового боргу у розмірі 60 000 грн. на погашення податкового боргу у сумі 56 657,77 грн. та пені - 3342,23 грн. - № 105210010342505 від 22.06.2010 р. яким здійснено розподіл сплаченої 18.06.2010 р. згідно з платіжним документом від 18.06.2010 р. суми податкового боргу у розмірі 30 000 грн. на погашення податкового боргу у сумі 28 248,37 грн. та пені - 1751,63 грн. Вищезазначені повідомлення прийняті відповідачем на підставі абз.2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” № 2181, відповідно до якого, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Абзацом першим підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181 -III визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до' такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Відповідно до абзацу другого підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковій! орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач має право здійснити розподіл сплаченої платником податку суми, тільки в разі не сплатою пені разом із сплатою податкового боргу (його частини) або не визначенні пені окремо у платіжному документі.

Порядок нарахування пені встановлено ст. 16 вказаного Закону. Згідно з п.п. 16.1.1, п.п. 16.1.2 п. 16.1 цієї статті після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а)при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків від першого робочого дня. наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б)при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону. Аналогічні положення містяться у п.п. 3.1-3.2 Інструкції № 290.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що законодавство пов'язує початок нарахування пені саме із моментом здійснення погашення узгодженого податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями: № 2818 від 08 квітня 2010 р. на суму 20 000 грн.: № 12996 від 31 травня 2010 року на суму 60 000 грн.; № 13467 від 18 червня 2010 року на суму 30 000 грн. позивач здійснив сплату з платежів за користування надрами за 1-й та 2-й квартал 2010 року, відповідно до поданих податкових розрахунків плати за користування надрами. При цьому в призначенні платежу в платіжних дорученнях позивач вказував відповідний період 1-й - 2-й квартал 2010 року сплати за користування надрами.

Відповідач же самостійно здійснив розподіл сплачених вказаними платіжними дорученнями сум у рахунок погашення попереднього податкового боргу та пені.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що відповідач, здійснюючи такий розподіл, не врахував, що вимоги абз. 2 п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181 застосовуються тільки у разі, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції). У даному випадку не мала місце сплата позивачем податкового боргу.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

При цьому з повідомлень взагалі не вбачається, з яких підстав відповідач зробив висновок про наявність податкового боргу в позивача. У повідомленнях не зазначено, за який період цей борг виник та погашається, не розрахована відповідним чином сума цього боргу.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181, на який посилається представник відповідача, передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. При цьому ця норма стосується погашення податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, платником податку самостійно. Отже в будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 та іншими законами з питань оподаткування.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 (далі за текстом - Інструкція № 276). встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (п. 1.2 Інструкції).

Пунктом 1.4 Інструкції встановлено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.

Разом із тим, як встановлено п. п. 3.11 та 3.11.1 Інструкції № 290, документами, що є підставою для здійснення нарахування пені у картці особового рахунку платника податків, являються акт перевірки з питань правильності нарахування, своєчасності та повноти внесення до бюджету прибуткового податку з громадян; акт перевірки дотримання банком строків перерахування платежів, що надходять до бюджету, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні". Документами, що підтверджують суму податкових зобов'язань платника податків та граничний строк їх сплати, є: податкова декларація (у тому числі уточнююча) з позитивною сумою податкових зобов'язань; податкове повідомлення; договір про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань; рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у спірних повідомленнях, а також під час судового засідання, не зазначив жодного із документів, перелічених у п.п. 3.11 та 3.11.1 Інструкції № 290, які б могли підтвердити законність здійснення розподілу сплачених сум ПДВ на погашення податкового боргу та пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, лій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - кими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року у справі № 2-а-21212/10/0570 за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними, визнання недійсними податкових повідомлень: № 105210010325915 від 09.04.2010 р., № 105210010338279 від 02.06.2010 р., № 105210010342505 від 22.06.2010 р. та зобов'язання внести зміни до картки особового рахунку платника податків - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року у справі №2-а-21212/10/0570 за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними, визнання недійсними податкових повідомлень: № 105210010325915 від 09.04.2010 р., № 105210010338279 від 02.06.2010 р., № 105210010342505 від 22.06.2010 р. та зобов'язання внести зміни до картки особового рахунку платника податків - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів О.П. Лях

К.П. Горбенко

В.В. Попов