Постанова № 22293877, 27.10.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року справа №2а-17619/10/0570

<приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Сухоцькій Д.Ю.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 04.08.2010р.,

представників відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 11.05.2010р.,

ОСОБА_4 за довіреністю від 27.10.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті», до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішень про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів,-

в с т а н о в и л а:

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області з даним позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» задоволено повністю.

Визнані протиправними дії Східної митниці у видачі Закритому акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «Конті» карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09 липня 2009 року № 700000024/2009/020340, від 12 серпня 2009 року № 700000024/2009/020406, від 13 серпня 2009 року № 700000024/2009/020410, від 21 серпня 2009 року № 700000024/2009/020432, та визнані недійсними ці картки відмови. Крім того, визнані недійсними рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів від 09 липня 2009 року № 700000024/2009/000377/1, від 12 серпня 2009 року № 700000024/2009/000478/1, від 13 серпня 2009 року № 700000024/2009/000484/1, від 21 серпня 2009 року № 700000024/2009/000514/1 та визнані недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення від №0004401510/0 від 26 жовтня 2009 року, №0004391510/0 від 26 жовтня 2009 року, №0004771510/0 від 21 грудня 2009 року, №0004541510/0 від 26 листопада 2009 року, №0004061510/0 від 30 вересня 2009 року, №0000341510/0 від 27 лютого 2010 року, №0000351510/0 від 27 лютого 2010 року, №0003321510/0 від 14 серпня 2009 року, №0000101510/0 від 30 січня 2010 року, №0000591510/0 від 24 березня 2010 року, №0000111510/0 від 30 січня 2010 року 0000241640/1 від 14 червня 2010 року та № 0000251640/1 від 14 червня 2010 року.

Східна митниця, не погодившись з цим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не враховано те, що, відповідно до ст..88 Митного кодексу України, декларант зобов»язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур, а митний орган, відповідно до ч.2 ст.265 МК України, має право упевнетись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи в обґрунтування заявленої митної вартості, які не були надані, що дало право митному органу визначити митну вартість на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Апелянт наполягає на тому, що товар імпортувався в Україну за вартістю, яка є меншою за ту, що зазначена в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ, але судом першої інстанції взагалі не надано оцінки такому доказу по справі як цінова база ЄАІС ДМСУ.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» зареєстроване в якості юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 25112243.

Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Як встановлено судом першої інстанції, 25 грудня 2008 року між позивачем та Компанією «Gracomar S.L.» (Іспанія) був укладений меморандум про наміри щодо придбання позивачем для власних виробничих потреб товару какао-масло з прогнозованою ціною від 7020 дол. США до 7055 дол. США за 1000 кг, а 31 грудня 2008 року між позивачем, як консигнатором, та Компанією «Gracomar S.L.» (Іспанія), як консигнантом, був укладений договір консигнації на продажу № 1918/14.1./8, відповідно до якого консигнант доручає консигнатору, а консигнатор зобовязується укласти від свого імені та за рахунок консигнанта один або декілька зовнішньоекономічних договорів продажу товарів з покупцями. 20 травня 2009 року між сторонами договору від 31 грудня 2008 року був укладений додаток № 91 на товар какао-порошок за ціною 1685 дол. США за 1000 кг. та какао-масло за ціною 6900 дол. США, загальна вартість поставки 119550 дол. США. 20 травня 2009 року сторонами підписана Специфікація на товар: какао-порошок у кількості 30000 кг. та какао-масло у кількості 10000 кг. Компанією «Gracomar S.L.» виданий 20 травня 2009 року інвойс відповідно до додатку № 91. 25 травня 2009 року між сторонами договору від 31 грудня 2008 року був укладений додаток № 98 на товар какао-порошок за ціною 1685 дол. США за 1000 кг. та какао-масло за ціною 6900 дол. США, загальна вартість поставки 119550 дол. 25 травня 2009 року сторонами підписана Специфікація на товар: какао-порошок у кількості 30000 кг. та какао-масло у кількості 10000 кг. Компанією «Gracomar S.L.» виданий 25 травня 2009 року інвойс відповідно до додатку № 98. 02 червня 2009 року позивачем надіслані листи Закритому акціонерному товариству «Фрутика» та Закритому акціонерному товариству «Конти-Рус» з пропозицією покупки какао-масла у кількості 20000 кг. за ціною 6900 дол. США за тону. Однак, листами від 5 червня 2009 року та 8 червня 2009 року дані підприємства відмовилися від пропозиції позивача, у зв'язку із чим позивач надіслав Компанії «Gracomar S.L.» лист від 9 червня 2009 року щодо неможливості знайти покупця та пропозицією надіслати цінову пропозицію для придбання товару позивачем. 10 червня 2009 року Компанія «Gracomar S.L.» повідомила позивачу про ціну на товар какао-масло у кількості 20000 кг. складає 7024 дол. США за тону. Позивач погодився на дану ціну та між Компанією «Gracomar S.L.» як продавцем та позивачем як покупцем був укладений контракт від 12 червня 2009 року № ТР-56. Компанією «Gracomar S.L.» був виданий 12 червня 2009 року інвойс на какао-масло за ціною 7024 дол. США. 15 травня 2009 року між сторонами договору від 31 грудня 2008 року був укладений додаток № 87 на товар какао-порошок за ціною 1685 дол. США за 1000 кг. та какао-масло за ціною 6900 дол. США, загальна вартість поставки 119550 дол. 15 травня 2009 року сторонами підписана Специфікація на товар: какао-порошок у кількості 10000 кг. та какао-масло у кількості 10000 кг. Компанією «Gracomar S.L.» виданий 15 травня 2009 року інвойс відповідно до додатку № 87. 27 травня 2009 року позивачем надіслані листи Закритому акціонерному товариству «Фрутика» та Закритому акціонерному товариству «Конти-Рус» з пропозицією покупки какао-масла у кількості 10000 кг. за ціною 6900 дол. США за тону. Однак, листами від 29 травня 2009 року та 28 травня 2009 року дані підприємства відмовилися від пропозиції позивача, у зв'язку із чим позивач надіслав Компанії «Gracomar S.L.» лист від 1 червня 2009 року щодо неможливості знайти покупця та пропозицією надіслати цінову пропозицію для придбання товару позивачем. 6 червня 2009 року Компанія «Gracomar S.L.» повідомила позивачу про ціну на товар какао-масло у кількості 10000 кг. складає 7024 дол. США за тону. Позивач погодився на дану ціну та між Компанією «Gracomar S.L.» як продавцем та позивачем як покупцем був укладений контракт від 8 червня 2009 року № ТР-55. Компанією «Gracomar S.L.» був виданий 10 серпня 2009 року інвойс на какао-масло за ціною 7024 дол. США. 24 липня 2009 року між сторонами договору від 31 грудня 2008 року був укладений додаток № 132/1 на товар какао терте за ціною 3513 дол. США за 1000 кг. та какао-масло за ціною 6900 дол. США, загальна вартість поставки 104130 дол. 24 липня 2009 року сторонами підписана Специфікація на товар: какао терте у кількості 10000 кг. та какао-масло у кількості 10000 кг. Компанією «Gracomar S.L.» виданий 24 липня 2009 року інвойс відповідно до додатку № 132/1. 27 та 28 липня 2009 року позивачем надіслані листи Закритому акціонерному товариству «Фрутика» та Закритому акціонерному товариству «Конти-Рус» з пропозицією покупки какао-масла у кількості 10000 кг. за ціною 6900 дол. США за тону. Однак, листами від 28 та 29 липня 2009 року дані підприємства відмовилися від пропозиції позивача, у зв'язку із чим позивач надіслав Компанії «Gracomar S.L.» лист від 29 липня 2009 року щодо неможливості знайти покупця та пропозицією надіслати цінову пропозицію для придбання товару позивачем. 31 липня 2009 року Компанія «Gracomar S.L.» повідомила позивачу про ціну на товар какао-масло у кількості 10000 кг. складає 7024 дол. США за тону. Позивач погодився на дану ціну та між Компанією «Gracomar S.L.» як продавцем та позивачем як покупцем був укладений контракт від 5 серпня 2009 року № ТР-62. Компанією «Gracomar S.L.» був виданий 13 серпня 2009 року інвойс на какао-масло за ціною 7024 дол. США.

08.07.2009р.,11.08.2009р., 13.08.2009р., 20.08.2009р. позивачем через митного брокера були подані вантажні митні декларації для митного оформлення товару за вищенаведеними контрактами, додатками та специфікаціями, однак, інспектором митниці були складені та вручені декларанту позивача картки відмови в прийняті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09 липня 2009 року № 700000024/2009/020340, від 12 серпня 2009 року № 700000024/2009/020406, від 13 серпня 2009 року № 700000024/2009/020410, від 21 серпня 2009 року № 700000024/2009/020432 з визначенням того, що подані митні декларації не можуть бути прийняті (товари не підлягають митному оформленню) з причин: неподання додаткових документів згідно вимог пункту 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, і прийняті рішення про визначення митної вартості товарів від 09 липня 2009 року № 700000024/2009/000377/1, від 12 серпня 2009 року № 700000024/2009/000478/1, від 13 серпня 2009 року № 700000024/2009/000484/1, від 21 серпня 2009 року № 700000024/2009/000514/1, в яких митна вартість товару визначена за методом № 3 в розмірі 8,31 доларів за кілограм.

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України позивачем був отриманий дозвіл Східної митниці на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати до державного бюджету обов'язкових платежів згідно митної вартості, визначеної митним органом.

Позивачем було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною договору, а за ціною, яка була визначена митним органом, була подана нова вантажна митна декларація із зазначенням митної вартості, визначеної митним органом, і були сплачені митні платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом за методом № 3, що, як вважав позивач, на 124530,90 грн. перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

За приписами п. 2 постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» № 339 від 9 квітня 2008 р. N 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обовязок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України - подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

За приписами пункту 17 постанови Кабінету міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року „Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України”, до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів.

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

До обовязків декларанта віднесені наступні: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Невідповідність заявленої позивачем митної вартості даним цінової інформації при визначенні митної вартості ЄАІС ДМСУ є підставою витребування Східною митницею додаткових документів на підтвердження визначеної позивачем митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. За приписами викладених вище норм, обовязок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання. Виконання зазначеного обовязку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Наслідком невиконання цього обовязку є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів.

Наведене вище підтверджує відповідність положенням чинного законодавства України дій відповідача щодо самостійного визначення митної вартості поставленого товару. Під час апеляційного провадження представником митниці було доведено правомірність застосування третього методу шляхом використання відомостей ЄАІС ДМСУ.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи та винесення рішення не враховано, що відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України, декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур. А відповідно до ч.2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

В рамках положень п. 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою КМУ від 20.12.06 № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, перелік яких визначено даним пунктом. За власним бажанням декларант подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості.

При цьому п.12 Порядку передбачені вимоги, яким мають відповідати документи, що подаються декларантом в обґрунтування заявленої митної вартості.

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до ст. 265 МК України, п.14 Порядку, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

У зв'язку з тим, що декларантом не були надані запитувані документи, Східною митницею відповідно до ст. 265 МК України, п.14 Порядку було визначено митну вартість спірного товару на підставі наявних відомостей згідно з законодавством. При цьому:

-перший метод визначення митної вартості застосувати було неможливо з огляду на відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості за цим методом, декларантом не надано);

-при застосуванні другого методу за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. Наявна у митниці інформація щодо імпортованих подібних товарів (в ціновій базі ЄАІС ДМСУ) не дозволяла застосувати даний метод, оскільки умови їх ввезення та ознаки не були ідентичні спірним.

В той же час, наявна в митниці інформація дозволила визначити митну вартість спірного товару за третім методом визначення митної вартості, та скоригувати її до рівня цін на аналогічні товари, відповідно ціновій базі ЄАІС ДМСУ, умови оформлення яких найбільш відповідали спірним (а.с.45-52 т.3).

Не зважаючи на це, судом першої інстанції не надано належної оцінки такому доказу як цінова інформація ЄАІС ДМСУ, чим порушено ст. 86 КАС України.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року в адміністративній справі № 2а-17619/10/0570 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року у справі № 2а-17619/10/0570 - скасувати.

В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті», до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішень про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів - відмовити.

Постанова суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена у судовому засіданні 13.05.2010 року, повний текст постанови виготовлений 01 листопада 2010 року.

Головуючий Л.В.Губська

(підписи)

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко