Постанова № 22293448, 18.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 рокуСправа №2а-5833/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Прокопчук Т.С., суддів: Божко Л.А. , Лукманової О.М.

при секретарі Рябоченко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу правонаступника Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» - Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі

за адміністративним позовом Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, за участю прокуратури Запорізької області, про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(далі КП ЗТМК) в липні 2010 року звернувся із адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі СДПІ) , в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000530808/0 від 16.07.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 5 910 607гр., в тому числі визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1 366 306гр., та скасувати штрафні(фінансові) санкції у розмірі 683 153гр.

Представник відповідача СДПІ заперечував проти позову, та просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, правонаступник КП ЗТМК - Державне підприємство «Запорізький титано -магнієвий комбінат» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України по справам про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем СДПІ проведена позапланова виїздна перевірка з питань правомірності формування податкового обліку з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, по господарським операціям КП ЗТМК за період з 01.08.2008 року по 28.02.2010 року.

За наслідками перевірки СДПІ складено акт №235/08-08/00194731 від 07.07.2010 року , у якому зазначається, що перевіркою встановлені порушення КП ЗТМК пп.7.4.1,пп.7.4.4. п.7.4., пп.7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 від 03.04.1997року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі-Закон №168/97), Порядку заповнення і подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997року , у результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 5 910607 гр.

На підставі висновків Акту відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000530808/0 від 16.07.2010року , яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 5 910607 гр., та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 683153 гр.

У зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки КП «ЗТМК» відшкодовано у розмірі 1 366306 гр., відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 року визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 1 366306 гр. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 683153 гр.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ слугував висновок СДПІ , викладений у акті перевірки, що операції з продажу готової продукції власного виробництва (титану губчастого), за періоди з 01.01.2009 року по 28.02.2009 року та з 01.04.2009 року по 28.02.2010 року здійснені за цінами, нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції, по суті є збитковими та не направлені на отримання доходу, тобто ці операції суперечать меті господарської діяльності, здійснені не в межах господарської діяльності підприємства.

Такий висновок є помилковим, оскільки суперечить встановленим законами України правилам оподаткування, зокрема оподаткування операцій податком на додану вартість.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визнача ється виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону№168/97, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Під валовими витратами виробництва, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94 розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організаці єю, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За змістом пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону N 334/94, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пункт 1.32 ст. 1 Закону N 334/94 передбачає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, Закон N 334/94 прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" у такого платника податку виникає право на формування податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Закон України N 334/94 не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрати з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток.

Висновки суду першої інстанції про те, що господарська діяльність позивача в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю, суперечать чинному законодавству, оскільки законодавцем не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, бо характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єктом господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Статтею 57 Господарського кодексу України передбачено, що статут суб'єкта господарювання обов'язково повинен містити відомості про порядок розподілу збитків. Отже, Господарський кодекс

України передбачає, що від ведення господарської діяльності можна отримати не лише прибуток, але і збитки, і від цього господарська діяльність не перестає бути господарською.

Положення п. 1.32 ст. 1 Закону N 334/94, ст. ст. З, 42 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлюють, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність не є господарською.

Із матеріалів справи вбачається, що правильність формування позивачем податкового кредиту перевірялася відповідачем не лише під час проведення позапланової виїзної перевірки. Дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту за зазначений період часу вже було перевірено відповідачем, за результатами таких перевірок СДПІ складені довідки, в яких встановлено обґрунтованість такого відшкодування, заявлені КП «ЗТМК»до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовано у розмірі 1 366306 гр. , що не заперечується відповідачем.

Таким чином, на момент проведення позапланової виїзної перевірки за період з 01.08.2008 року по 28.02.2010 року, відповідач був обізнаний та мав у наявності складені довідки, які підтверджували правильність формування позивачем податкового кредиту за відповідні періоди. Отже, складаючи акт №235/08-08/00194731 від 07.07.2010 року, та приймаючи на підставі нього рішення, відповідач свідомо не врахував наявність доказів відсутності факту порушення позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту у зазначений період часу.

Викладене свідчить, що позивач здійснював реальну господарську діяльність з метою одержання від цього доходу, здійснення позивачем низькорентабельних операцій мало тимчасовий характер, обумовлений об'єктивною (розумною) причиною, що перебувала поза волею позивача, а саме : економічною кризою, спадом попиту внутрішнього та світового ринків на титанову продукцію.

Вказане свідчить про відсутність у діях позивача спрямованості на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, оскільки продаж продукції власного виробництва (титану губчастого) за збитковими цінами був викликаний об'єктивними причинами і не залежав від волі платника податку.

Оскільки з боку позивача відсутні порушення вимог пп.7.4.1,пп.7.4.4. п.7.4., пп.7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України №168/97, відсутні і факти завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, , а отже відсутні підстави для визначення податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 1 366 306гр., та нарахування штрафних санкцій у розмірі 683 153гр.у відповідності до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції не повно зясовано обставини справи та ухвалене рішення з порушенням норм матеріального права, а тому постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року підлягає скасуванню.

Керуючись ч.1 п.3 ст.198, ст.202, 205,207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» - задовольнити .

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року скасувати, та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000530808/0 від 16 липня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 5910607гр., в тому числі визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1366306гр., та скасувати штрафні(фінансові) санкції у розмірі 683153гр.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Прокопчук Т.С

Судді: Лукманова О.М.

Божко Л.А.

"18" січня 2012 р.