Ухвала суду № 22293444, 13.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/0470/7214/11 13 лютого 2012 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКатолікяна М.О.,

суддів Коршуна А.О., Панченко О.М.,

при секретаріМамалат І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМІН»до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и в:

30 червня 2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з 24.05.2011 р. по 06.06.2011 р. відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період роботи з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. За результатами проведеної перевірки 14.06.2011 р. було складено акт. Перевіркою було встановлено порушення положень підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), а саме завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 1 435 730, 00 грн., що пов'язано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до державного бюджету по всьому ланцюгу придбання товару.

25 червня 2011 року відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000752305 про визначення позивачу зобовязання з податку на додану вартість. На думку позивача, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є такими, що зроблені при помилковому тлумаченні законодавства, без встановлення складу порушення, отже, вони є необґрунтованими й суперечать нормам податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення, ухвалене на підставі таких висновків, є протиправним та підлягає скасуванню. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000752305 (т. 1 а.с.а.с. 3 7).

28 липня 2011 року судом було ухвалено постанову про задоволення позову. Постанову вмотивоване тим, що факт сплати податку на додану вартість по ланцюгах постачання було підтверджено у судовому засіданні шляхом надання відповідних первинних документів, отже висновки податкового органу є безпідставними (т. 3 а.с.а.с. 236 238).

23 вересня 2011 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального права. Так, на підставі положень підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України за результатами перевірки виявилося неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 1 435 730 грн., що пов'язано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету позивачем по всьому ланцюгу придбання товару, отже, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягали задоволенню. Відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати і відмовити у позові (т. 4 а.с.а.с. 2 6, 8 12).

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови від 28.07.2011 р. у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 24.05.2011 р. по 06.06.2011 р. відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період роботи з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.

За результатами перевірки був складений акт № 2020/23-5/34823177 від 14.06.2011 р. (т. 1 а.с.а.с. 8 33).

Перевіркою було встановлено порушення положень підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, а саме завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 1 435 730, 00 грн., що пов'язано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до державного бюджету по всьому ланцюгу придбання товару. Згідно з аналізом даних пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА України, системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України АРМу «Контрагенти»встановлено, що підприємствами ТОВ «Проско Ресурси»та ТОВ з II «Кольорові метали»включені до складу податкового кредиту лютого 2011 року податкові накладні по підприємствам, що перебувають у станах відмінних від нульового.

25 червня 2011 року відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000752305, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 435 730, 00 грн. (т. 1 а.с. 34).

Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України, Бюджетним кодексом України (далі БК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 200.1, 200.3 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності з підпунктом «а»пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

За правилами статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) не відносяться.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати видачі податкової накладної.

Відповідно до пункту 2 статті 7 БК України одним з принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України є принцип збалансованості, за яким повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

Згідно з пунктом 2 статті 50 БК України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Ураховуючи зміст приведених норм, суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про те, що зменшувати податкове зобов'язання звітного періоду на суму податкового кредиту звітного періоду платник податку має право, але виключно у звітному періоді і податковий кредит повинен складатися із сум податків, сплачених нарахованих) платником податку саме у звітному періоді. Своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням, є обов'язком платника податку. Позивач при цьому скористався своїми правами для реалізації покладених на нього як платника податку обов'язків.

Право платника податку на відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України виникає лише при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку-продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач в акті перевірки не вказав на наявність встановлених ним порушень, а лише послався на неможливість встановлення факту надмірної сплати податку до Державного бюджету по всьому ланцюгу придбання товару через відсутність матеріалів зустрічних звірок контрагентів постачальників-виробників товарів (робіт, послуг) ТОВ «ЮМІН".

Суд також обґрунтовано зазначив, що відсутність на дату складання акту перевірки та ухвалення податкового повідомлення-рішення матеріалів зустрічних звірок щодо основних постачальників товарів (робіт, послуг) у другій ланці постачання не є порушенням чинного законодавства з боку позивача, оскільки проведення таких перевірок віднесено до компетенції органів податкової служби, і нормами ПК України право платника податку не поставлене у залежність від проведення зустрічних перевірок.

Крім того, згідно з актом перевірки відповідачем уже були проведені зустрічні перевірки постачальників позивача, які є виробниками товарів, що підтверджує право останнього на бюджетне відшкодування у сумі фактично сплаченого податку на додану вартість.

У свою чергу надані позивачем під час проведення перевірки документи (платіжні доручення тощо) є підставою для висновку про сплату ним сум податку в сумі придбання товару безпосередньо постачальникам-виробникам товару. При цьому сума податкового кредиту була підтверджена належним чином оформленими та наданими у ході перевірки податковими накладними та сплачена, що змістом акту перевірки не спростовується

Таким чином, зясувавши у повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм належну оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами і не спростовуються доводами апеляційної скарги, тому її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМІН»до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 лютого 2012 року.

Головуючий суддя М.О. Католікян

Суддя А.О. Коршун

Суддя О.М. Панченко