Ухвала суду № 22293388, 08.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р.справа № 2а/0470/4134/11 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання:Федоровій Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 01.12.11 р.; ОСОБА_2, дов. від 10.06.11 р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 08.12.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 р. у справі №2а/0470/4134/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоресурси”, м.Кривий Ріг до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 р. задоволено позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №0000452301 від 18.03.2011р., №0000462301 від 18.03.2011р., №0000472301 від 18.03.2011р. про сплату суми податку у розмірі 434741,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 116389,25 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю винесеного податковою інспекцією повідомлень-рішень, за відсутності для цього встановлених законом підстав.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу про його скасування та прийняття нового про відмову у позові у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права. В обґрунтування її доводів відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції його доводів про укладення позивачем угод по придбанню товарів та подальшій їх реалізації без мети настання реальних наслідків та усупереч моральним засадам суспільства, що призвело до завищення валових витрат та заниження валових доходів.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала, просила вимоги апеляційної скарги задовольнити, рішення першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача вказали на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для скасування відсутні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно повідомлень-рішень № 0000452301, № 0000462301, № 0000472301 від 18.03.2011 р. позивачу нарахована заборгованість з податку на прибуток на загальну суму 353 978,75 грн., з них основний платіж складає 283 183,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 70 795,75 грн.; з податку на додану вартість у розмірі 196641,50 грн., з них основний платіж 151 558,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 45 083,50 грн.; за порушення п.121 ст.121 Податкового кодексу України штрафні санкції в розмірі 510,00 грн.

Вказані повідомлення рішення винесені на підставі акту про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоресурси” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. №223/232/35229928 від 03.03.2011 р., згідно якого встановлено: порушення п. 1.32 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.5.1., п.п.5.2.1, 5.2.5, п.5.2 ст.5, п.п.8.3.1. п.8.3 ст.8, п.п.11.2.1. ст.11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого встановлено його завищення за 4 кв. 2009 р. (звітна за 2009 р.) на суму 81 729,00 грн., за 1 кв.2010 р. на суму 6 843,00 грн., за 2 кв. 2010 р. на суму 18 827 грн. (всього за півріччя 2010 р. на 25 670 грн.) та занижено за 3 кв. 2010 р. на суму 208 108,00 грн. (з врахуванням завищення за півріччя 2010 р. на 25 670 грн.).; порушено п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.7.2, п.7.3.1 п.7.3, п.7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість у розмірі 91 515,00 грн. за рахунок його заниження та завищення; порушено абз.«б»п.19.2 ст.19 Закону №889-ІV ненадання в перевіряємому періоді відомостей про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ПП ОСОБА_4 в податкових розрахунках за формою 1 ДФ за 4 квартал 2009 р., 1-3 квартали 2010 р. та Малявської І.І. за 4 квартал 2009 р., 1-2 квартали 2010 р.; відмовлено в наданні в ході перевірки копій документів, які свідчать про заниження обєктів оподаткування та фінансово-господарську діяльність підприємства.

Застосування згідно зазначених податкових повідомлень-рішень № 0000452301, №0000462301 штрафних (фінансових) санкції ґрунтується на висновку акту перевірки про нікчемність договорів поставки по придбанню товарів (послуг) у ТОВ «СВП Торгснаб»(договори поставки № 25/03.2010 від 25.03.2010 р. та № 01/04.2010 від 01.04.2010 р.), ТОВ «Модель ЛК» (договори поставки № 03.05 (1.2010) від 03.05.2010 р. та № 03.05 (2.2010) від 03.05.2010 р.) та реалізації даних товарів (послуг) в адресу ВАТ «Маріупольський МК ім.Ілліча»(договір поставки № 2717 від 01.05.2010 р.) та ТОВ «ПІК Енерго-Інвест»(договір поставки № 17/2 від 01.04.2010 р.), які укладені без мети настання реальних наслідків та суперечать моральним засадам суспільства. Позивачем було безпідставно віднесено до складу валових доходів і витрат та податкових зобовязань і кредиту суми з реалізації товарів (послуг) в адресу ВАТ «Маріупольський МК ім..Ілліча», ТОВ «ПІК Енерго-Інвест», придбаних у ТОВ «СВП Торгснаб», ТОВ «Модель ЛК», ПП ОСОБА_4, що призвело до порушення норм ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств», ЗУ «Про податок на додану вартість».

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з висновками акту перевірки, які не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР від 28.12.1994р., не включаються до складу валових витрат витрати потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Крім того, абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4.ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону заборонено включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на підтвердження первинними документами здійснення позивачем господарських операцій згідно вказаних договорів поставки по придбанню товарів (послуг) у ТОВ «СВП Торгснаб», ТОВ «Модель ЛК»та реалізації даних товарів (послуг) в адресу ВАТ «Маріупольський МК ім. Ілліча»та ТОВ «ПІК Енерго-Інвест», у тому числі видатковими, прибутковими та податковими накладними, актами приймання-передачі, рахунками, квитанціями на приймання вантажу, платіжними дорученнями, супровідними документами (форма 2).

За змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином, на що посилається податкова інспекція в акті перевірки, є фіктивним. Разом з тим, згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9 правочин, на виконання якого було передано майно, не може бути кваліфікований як фіктивний.

Наведені первинні документи, на які вказав суд першої інстанції, свідчать про реальність господарських операцій позивача за вказаними договорами поставки, що спростовує посилання на їх фіктивність.

Також враховуючи, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318, до витрат на збут включають такі витрати повязані з реалізацією продукції, як витрати на транспортування перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки, суд першої інстанції правильно звернув увагу на правомірне відображення позивачем у бухгалтерському обліку (Аналіз рахунку 79) витрат, що компенсувалися ПП ОСОБА_4 згідно договору про надання послуг №2904 від 29.04.2008 р., за яким останньому на підставі актів виконаних робіт позивачем здійснювалась компенсація витрат, повязаних з оплатою залізничного тарифу, подачею та прибиранням вагонів, переваженням вантажів, простою вагонів під завантаження. У свою чергу, витрати, сплачені позивачем ПП ОСОБА_4, були перевиставлені ВАТ «Маріупольський МК ім. Ілліча», ТОВ “ПІК Енерго-Інвест” відповідно до умов договору поставки. Таким чином, видаткові накладні, за якими ВАТ «Маріупольський МК ім. Ілліча»здійснював оплату товару, включали: вартість залізодорожнього тарифу та собівартість товару, що складається з ціни придбання товару та транспортних витрат (чистка, прибирання вагонів, навантаження у вагони, переваження товару тощо). Твердження відповідача щодо невиставлення частини транспортних послуг покупцям товару спростовується доказами по справі, а саме калькуляцією цін, яка підтверджує те, що ТОВ «Екоресурси»в повному обємі були виставлені витрати за транспортування товару покупцям, частина яких була включена в собівартість товару. Крім того, фінансова звітність позивача свідчить про те, що реалізація товару здійснювалась з метою отримання прибутку, будь-яких збиток позивач не отримував.

Також судова колегія погоджується з відхиленням судом першої інстанції доводів відповідача про нікчемність вказаних договорів поставки як таких, що порушують публічний порядок.

Обовязковою умовою для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК є наявність вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Матеріали справи не містять доказів узгодженості дій позивача з його контрагентами та контрагентами останніх з метою незаконного отримання податкових вигод, у акті перевірки не містяться посилання на вину позивача, яка виразилась у намірі порушити публічний порядок, доказів наявності умислу у позивача порушити публічний порядок тощо. Натомість позивач, як покупець товару, не має відповідних повноважень та обовязку здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, вимог податкового законодавства тощо.

Крім того за змістом ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути визнано судом недійсним на вимогу у тому числі відповідного органу державної влади.

Матеріалами справи також не підтверджується визнання недійсним у судовому порядку укладених позивачем договорів поставки.

Також судова колегія погоджується з висновком першої інстанції про необґрунтованість застосування до позивача штрафу за порушення п.п. 121.1. ст. 121 Податкового Кодексу України згідно податкового повідомлення-рішення № 0000472301 від 18.03.2011 р. у звязку з недоведеністю вчинення позивачем відповідного правопорушення щодо ненадання документів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладеного судова колегія не вбачає встановлених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 р. у справі № 2а/0470/4134/11 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст. 212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 01.02.2012 р.)

Головуючий:М.А. Руденко

Суддя:Л.М. Нагорна

Суддя:О.В. Юхименко