Постанова № 22290654, 14.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2012 року 09:52 № 2а-2005/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О., при секретарі судового засідання Бескоровайній Н.В. у відкритому судовому засіданні розглянув та вирішив адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідачаВідділу державної виконавчої служби Деснянського районного

управління юстиції у м. Києві (далі - відділ ДВС Деснянського

районного управління юстиції у місті Києві)

про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанов

державного виконавця ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, в якому просить визнати незаконним прийняття старшим державним виконавцем відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Сущенко О.В. постанови від 06 травня 2011 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №19764208, відкритому 14 червня 2010 року щодо виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2010 року № 2-1118 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів у розмірі 936 180,19 грн.

Позивач вважає незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 06 травня 2011 року про стягнення виконавчого збору, оскільки ця постанова винесена майже через рік після відкриття виконавчого провадження, тоді як згідно з доводами позивача мала бути винесена при першому надходженні виконавчого документа. Крім того, в порушення вимог статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» позивачу не надіслано копію постанови про стягнення виконавчого збору.

При цьому дії/бездіяльність державного виконавця щодо ненадіслання державним виконавцем копії постанови про стягнення виконавчого збору позивачем не оскаржується.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів надіслання позивачу копії постанови про стягнення виконавчого збору, судом взято до уваги доводи позивача, що про існування цієї постанови вона дізналась із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень лише 09 лютого 2012 року. Позов до суду направлено 10 лютого 2012 року. Відтак, позивачем дотримано строк звернення до суду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача щодо позову заперечила, стверджуючи про його необґрунтованість, оскільки дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору відповідають вимогам статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У провадженні відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві на виконанні перебуває виконавчий лист Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2010 року № 2-1118 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів у розмірі 936180,19 грн.

Виконавче провадження № 19764208 відкрите постановою державного виконавця від 14 червня 2010 року.

Згідно з постановою державного виконавця від 06 травня 2011 року з ОСОБА_1 боржника у цьому виконавчому провадженні належить стягнути виконавчий збір у розмірі 93618,02 грн.

За висновком суду дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а, відтак, і сама постанова, є правомірними, що пояснюється наступним.

Законом України «Про виконавче провадження»(далі Закон) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України; невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частина 1 статті 6 Закону покладає на державного виконавця обовязок використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом статті 11 Закону державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з пункту 2 постанови державного виконавця від 14 червня 2010 року про відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 - боржнику у виконавчому провадженні запропоновано добровільно виконати рішення суду в строк до 21 червня 2010 року. Однак, матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що в добровільному порядку як у визначений державним виконавцем строк, так і пізніше, боржник рішення суду, яке має майновий характер, не виконала. Наведене не заперечувалось учасниками судового процесу.

Статтею 28 Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

При цьому право державного виконавця щодо стягнення з боржника судового збору у разі невиконання виконавчого документа не обумовлюється залежністю від причин його невиконання, їх поважністю, а також залежністю від дати відкриття виконавчого провадження,

Розмір виконавчого збору, який належить стягнути з позивача, обраховнай державним викрнавцем вірно.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.

Суддя О.О. Власенкова