Постанова № 22288382, 14.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2012 року № 2а-130/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ДонцяВ.А. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

до Приватного підприємства "Браво-97"

простягнення податкового боргу в розмірі 4942,25 грн., Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з Приватного підприємства "Браво-97" податкового боргу з податку на додану вартість, податку на прибуток, комунального податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 4942,25 грн.

Позов обґрунтований зокрема тим, що відповідачем не сплачено самостійно узгоджену суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за 2008-2011 роки, зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010-2011 роки, з комунального податку за 2008-2011 роки, з податку на прибуток підприємства за 2009-2011 роки, а також нараховану контролюючим органом суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участі повноважного представника у судових засіданнях не забезпечив, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся належним чином.

Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою підприємство зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте були повернуті з незалежних від суду причин. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 167, частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) ухвала про відкриття провадження у справі та повістки вважаються врученими відповідачу, відповідно він належно повідомлявся про місце, дату та час судових засідань.

Згідно з частинами четвертою, шостою статті 128 КАС України, судом ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Браво-97", ідентифікаційний код 35181991, місцезнаходження: 02092, м. Київ, вул. Літинська, 1-А, кв. 55 зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 18.06.2007 р., що підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10862425, як платник податків узяте на облік у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва 19.06.2007 р. за №13920.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем подано до контролюючого органу податкові декларації: з податку на додану вартість за 2008-2011 роки на загальну суму 3546,00 грн.; з податку на прибуток підприємства за 2009-2011 роки на загальну суму 797,00грн., та податкові розрахунки: збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010-2011 роки на загальну суму 138,87 грн.; з комунального податку за 2008-2011 роки на загальну суму 56,10 грн.

Крім того, позивачем проведено: невиїзну документальну перевірку відповідача щодо своєчасності подання податкової звітності, про що складено акт від 17.02.2009 р. №1199-15/35181991, та за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій від 23.02.2009 р. №0003741520 на суму 340,00грн.; невиїзну документальну перевірку відповідача щодо своєчасності подання податкової звітності, про що складено акт від 22.12.2009 р. №8122-15/35181991, та за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій від 29.12.2009 р. №0032241520 на суму 170,00грн.; перевірку відповідача щодо своєчасності подання платіжних доручень до установ банку, про що складено акт від 06.10.2010 р. №15507564-15/35181991, та за результатами якої винесені податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій від 12.10.2010 р. №0019111540/0 на суму 15,23 грн., від 12.10.2010 р. №0019121540/0 на суму 74,76 грн.; невиїзну документальну перевірку відповідача щодо своєчасності подання податкової звітності, про що складено акт від 28.02.2011 р. №379-15/35181991 та за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій від 10.03.2011 р. №0002721520 на суму 170,00грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, що підтверджується розпискою уповноваженої особи на корінцях зазначених повідомлень-рішень.

З метою погашення податкового боргу, позивачем надіслано відповідачу першу від 28.08.2008р. №1/1854 та другу від 09.10.2008 р. №2/32235 податкові вимоги на суми 1518,59грн. та 1651,20 грн. відповідно. Зазначені податкові вимоги отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення з відповідною відміткою.

Станом на час розгляду справи, консолідований податковий борг відповідача з податку на додану вартість, податку на прибуток, комунального податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища перед державним бюджетом становить 4942,25 грн., що підтверджується даними зворотного боку облікових карток платника податків з вказаних податків, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, даними зворотного боку облікових карток платника податків з податку на додану вартість, податку на прибуток, комунального податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища підтверджується, що з часу надсилання відповідачу податкових вимог податковий борг з цих податків не переривався.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21січня 2000року №2181-ІІІ, чинного на час існування спірних правовідносин, (даліЗакон №2181-ІІІ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-ІІІ встановлювалось, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності-протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (пункт 5.2.1).

Як уже зазначалось, відповідачем частково самостійно було узгоджено податкове зобовязання з податку на додану вартість, податку на прибуток, комунального податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища шляхом подання відповідних податкових декларацій та розрахунків, також частину податкового зобовязання було нараховано контролюючим органом шляхом надсилання відповідачу податкових повідомлень-рішень, які ним отримані.

Пунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлювалось, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Судом встановлено, що з метою погашення податкового боргу відповідачу надсилались перша та друга податкові вимоги за правилами, встановленими статтею 6 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000року №2181-ІІІ, чинного на час виникнення податкового боргу, які платником податку були отримані.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, чинного на момент звернення позивача до суду, встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Станом на час розгляду справи судом, відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу, оскарження податкових повідомлень-рішень, податкових вимог.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що наявність у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість, податку на прибуток, комунального податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища підтверджується податковими деклараціями та розрахунками, податковими повідомленнями-рішеннями, щодо яких відсутня інформація про їх оскарження, а також обліковими картками платника податків, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторонисубєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Браво-97" (ідентифікаційний код 35181991) на користь Державного бюджету України (р/р 34122999700005 УДК у Дніпровському районі міста Києва, ідентифікаційний код 24258039 ГУ ДКУ у місті Києві, МФО 820019) податковий борг в розмірі 4942,25грн. (чотири тисячі девятсот сорок дві грн. 25коп.) .

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець