Постанова № 22282377, 01.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/12421/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          01 березня 2012 р.                                                                       м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Спайк-плюс" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Спайк-Плюс" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.12.2011 року №0001532301, №0001542301 та №0001552301.

В обґрунтування заявленого позову посилається на безпідставність висновків перевірки щодо порушення підприємством п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 ст. 207 Податкового кодексу України. Натомість, позивач посилається на відповідність дій підприємства вимогам Податкового кодексу України, який визначає підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та в подальшому для врахування цих сум при визначенні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Зазначає, що наявні у позивача первинні документи, на підставі яких податок на додану вартість включений до складу податкового кредиту, оформлені у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів та підтверджують факт здійснення відповідної господарської операції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що надані позивачем документи не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції між ним та ТОВ "Бересток-М". З огляду на відсутність належних доказів в підтвердження факту здійснення господарської операції, відповідач вважає неправомірним включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних названим товариством.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено документальну невиїзну перевірку ПП "Спайк-Плюс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 09.12.2011 року №5544/2301/31191428.

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року на 9572,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 3644,00 грн. і донарахування податку на додану вартість у сумі 1439,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 20.12.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001532301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2159,00 грн., з яких 1439,00 грн. - основний платіж та 720,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0001542301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 3644,00 грн.; №0001552301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 9572,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4786,00 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, що в акті перевірки зафіксовано обставини, відповідно до яких між позивачем (Покупець) та ТОВ "Бересток-М" (Постачальник) укладено договір поставки від 04.11.2011 року №6/2-11, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (плитка гранітна, бордюр гранітний).

На виконання умов даного договору ТОВ "Бересток-М" у серпні 2011 року виписало податкову накладну від 23.08.2011 року №4 на загальну суму 73000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 12166,67 грн.) та видаткову накладну від 23.08.2011 року №34.

Оплату проведено через розрахунковий рахунок на загальну суму 73000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 23.08.2011 року №450. Сума податку на додану вартість у розмірі 12166,67 грн. включена до складу податкового кредиту серпня 2011 року.

За наслідками проведеної позапланової перевірки, результати якої оформлено актом від 25.10.2011 року №4069/2301/31191428, не підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року у розмірі 9572,00 грн. Прийняте за наслідками цієї перевірки податкове повідомлення-рішення стало предметом окремого спору.

Судом також встановлено, що у вересні 2011 року ТОВ "Бересток-М" на виконання умов договору поставки від 04.11.2011 року №6/2-11 виписало позивачу податкову накладну від 07.09.2011 року №2 на загальну суму 30500,00 грн. (у тому числі ПДВ - 5083,33 грн.) та видаткову накладну від 07.09.2011 року №44 на загальну суму 40560,00 грн. (у тому числі ПДВ - 6760,00 грн.)

Сума податку на додану вартість у розмірі 5083,00 грн. включена до податкового кредиту підприємства за вересень 2011 року.

Заперечуючи проти права позивача на включення згаданої суми податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідач вказує на те, що у ході проведення перевірки не підтверджено факт переміщення плит гранітних зі складу ТОВ "Бересток-М" на склад ПП "Спайк-Плюс"; податкова накладна від 07.09.2011 року №2 виписана з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки в ній невірно вказано номенклатуру товару та кількість плити. Крім того, в порушення п. 201.7 ст. 201 названого Кодексу ТОВ "Бересток-М" не виписало окремі податкові накладні на суму поставлених товарів та отриманої попередньої оплати.

Отже, з врахуванням висновків щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 12166,67 грн. та щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту вересня 2011 року суми ПДВ у розмірі 5083,00 грн. відповідач дійшов висновку, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена ПП "Спайк-Плюс" на користь ТОВ "Бересток-М", не може брати участі у розрахунку суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Зміст наведених норм свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Бересток-М" плити гранітної, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Так, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання плити гранітної, її отримання від ТОВ "Бересток-М", що, зокрема, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором поставки від 04.11.2011 року №6/2-11, видатковими та податковими накладними.

При цьому, що стосується обставин переміщення даного товару, то судом встановлено, що відповідно до довідки ТОВ "Бересток-М" виробничі приміщення зазначеного товариства знаходяться на відстані 50м від території ПП "Спайк-Плюс", у зв'язку з чим перевантаження товару було здійснено між прохідними підприємств по вул. Зеленій№36 та №15 у м. Бердичеві. Територіальне розташування зазначених підприємств виключає можливість перевезення товару автомобільним транспортом, що і обумовило відсутність товарно-транспортних накладних.

Таким чином, факт відсутності товарно-транспортних накладних з огляду на наведені обставини не підтверджує доводи контролюючого органу стосовно безтоварного характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бересток-М".

Крім того, позивачем в підтвердження факту використання придбаних товарів у подальшій господарській діяльності підприємства, одним з основних видів якої є оптова торгівля будівельними матеріалами, надані міжнародні товарно-транспортні накладні від 25.08.2011 року та 08.09.2011 року, які підтверджують факт транспортування придбаної плити гранітної до м. Москви.

Що ж стосується відповідності виписаних ТОВ "Бересток-М" податкових накладних вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, то судом враховується, що відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З досліджених у ході судового розгляду справи податкових накладних, що були виписані ТОВ "Бересток-М", вбачається, що у них зазначені всі реквізити, передбачені вимогами п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Крім того, зважаючи на те, що у ході судового розгляду справи підтверджений факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Бересток-М", суд вважає, що наявні у позивача податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим кодексом України, оскільки з їх змісту можливо ідентифікувати учасників господарської операції, визначити їх податкові номери, з’ясувати ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, а також загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відтак, наявні у позивача податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарської операції та суми податку на додану вартість, а тому ті недоліки в заповненні податкових накладних, на які посилається відповідач, не роблять вказані звітні документи недійсними та не можуть свідчити про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування податкового кредиту.

Визначаючи дату виникнення у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за наслідками поставки, здійсненої ТОВ "Бересток-М" у вересні 2011 року, судом враховується, що приписи п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положення цього пункту щодо дати виникнення права на податковий кредит платника податку - покупця - кореспондуються з положеннями п. 187.1 ст. 187 названого Кодексу щодо дати виникнення податкового зобов’язання у платника податку - продавця, яка також визначається по даті першої з подій: або даті зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - даті оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - даті інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або даті відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - даті оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - даті оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З датами настання зазначених подій, які і визначають момент виникнення податкових зобов’язань продавця, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України пов’язує дату складання податкової накладної. Іншими словами, податкова накладна виписується, зокрема, по факту отримання продавцем оплати за товар, якщо такий передує факту постачання товару.

За обставин, які склались у даній справі, постачання товару передувало здійсненню розрахунку за нього, що підтверджується видатковою накладною від 07.09.2011 року та виписками з банківського рахунку позивача від 13.09.2011 року та від 14.09.2011 року. Оскільки відповідно до видаткової накладної постачання товару було здійснено 07.09.2011 року, саме ця дата і є належною датою складання податкової накладної від 07.09.2011 року №2. При цьому, відповідачем жодних доказів в підтвердження того, що позивачем було здійснено попередню оплату за товар на користь ТОВ "Бересток-М" надано не було, з огляду на що суд вважає твердження відповідача відносно несвоєчасного набуття платником податку права на податковий кредит юридично безпідставними.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу грошових зобов’язань з податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

Що ж стосується суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначається статтею 200 Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до пп. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Слід зазначити, що відповідач не заперечував обставин того, що позивачем у серпні 2011 року фактично було сплачено ТОВ "Бересток-М" 12166,67 грн. податку на додану вартість у ціні придбаних товарів.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а судом не підтверджено правомірність висновків контролюючого органу щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2011 року податку на додану вартість у сумі 12166,00 грн. та вересня 2011 року - у сумі 5083,00 грн., здійснений позивачем розрахунок суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року з врахуванням суми податкового кредиту у розмірі 12166,00 грн., яка була фактично сплачена, відповідає положенням пп. п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а тому суд вважає такими, що не ґрунтуються на наведених правових нормах, доводи ДПІ про відсутність у позивача права на врахування названої суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за вересень 2011 року.

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, а також зважаючи на відповідність здійсненого розрахунку сум бюджетного відшкодування приписам Податкового кодексу України, суд вважає, що оскаржувані рішення Бердичівської ОДПІ не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на що вважає позовні вимоги про їх скасування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Спайк-плюс" задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 20.12.2011 року:

№0001532301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2159,00 грн., з яких 1439,00 грн. - основний платіж та 720,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0001542301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 3644,00 грн.;

№0001552301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 9572,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4786,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Головуючий суддя:                                                                      Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 06 березня 2012 р.