Постанова № 22281556, 23.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2012 р. 11:01 Справа №2а-387/11/21/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Івановій Ю.В. розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 – дов. б/н від 16.01.2012р., представника відповідача ОСОБА_2 – дов. № 12772/10/10-0 від 29.11.2011р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Бегемот-2009»

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальність «Бегемот-2009» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000832302/0 від 14.05.2010р.; №0000832302/2 від 05.10.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення були прийнятні за результатом проведеної відповідачем перевірки філії, в ході якої було встановлено нібито порушення останньою норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач вказує, що у періоді, який був охоплений перевіркою, ним не було допущено порушень зазначеного акту податкового законодавства, в зв’язку з чим, вважає висновки перевірки безпідставними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення – рішення протиправними та такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Заявою від 29.03.2011р. позивач збільшив позовні вимоги та просить визнати протиправними та скасувати ще податкові повідомлення-рішення № 0000832302/1 від 21.07.2010р., № 0000832302/3 від 21.12.2010р.

Представник відповідача проти позову заперечував. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.57-59), в яких він проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, при цьому зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийняті ним правомірно, оскільки під час проведення перевірки філії позивача було встановлено порушення філією положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у заниженні об’єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 122946 грн., у зв’язку з чим нараховане податкове зобов’язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

По справі було призначено судово-економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (а.с.106-113).

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

З 12.04.2010р. по 23.04.2010р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка Сакської філії позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.03.2009р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 04.03.2009р. по 31.12.2009р.

За результатами вказаної перевірки працівниками відповідача складений Акт № 757/23-2/36327043 від 06.05.2010р., у висновках якого зафіксовано порушення Сакською філією позивача п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено об’єкт оподаткування податком на прибуток на загальну суму 122946 грн., у т.ч. по податковим періодам : за 1 півріччя 2009 року – завищення у сумі 18620 грн.; за 3 квартали 2009 року – заниження у сум 83360 грн.; за 2009 рік – заниження у сумі 122946 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, 14.05.2010р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000832302/0, яким Сакської філії позивача визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 155871 грн., у т.ч. 122946 грн. за основним платежем та 32925 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його до відповідача, ДПА в АР Крим, ДПА України, але всі скарги залишені без задоволення, а сума податкового зобов’язання без змін. У зв’язку з чим, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000832302/1 від 21.07.2010р., №0000832302/2 від 05.10.2010р., № 0000832302/3 від 21.12.2010р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у періоді, що був охоплений перевіркою.

Пунктом 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, яка діяла у період, що перевірявся відповідачем) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, яка діяла у період, що перевірявся відповідачем), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає, зокрема загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п. 4.1 ст. 4 Закону).

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В свою чергу, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що за змістом вказаних норм законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

При цьому, жодних вимог до того, якими саме первинними документами повинні підтверджуватися господарські операції чинне законодавство України не містить. Не наводить таких норм і відповідач в акті перевірки.

З урахуванням вказаних норм, суд зазначає, що до валових витрат платника податку включається вартість робіт, послуг, які за своїм призначенням однозначно відповідають смислу господарської діяльності платника податку та передбачають можливість отримання платником доходу або іншої користі від їх придбання.

В запереченнях на позов відповідач посилається на те, що такі висновки в Акті перевірки зроблені на підставі документів, які надані філією позивача до перевірки. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити.

Частинами 1-3 ст. 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Зазначені приписи ЦК України кореспондуються із приписами ч. 4 ст. 64 ГК України, відповідно до якої підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Згідно Положення про Сакську філію ТОВ «Бегемот-2009», остання створена за рішенням Учасника ТОВ «Бегемот-2009» № 2 від 09.02.2009р. (а.с.39). Пунктом 3.1 цього Положення передбачено, що філія не є юридичною особою по законодавству України, є відособленим підрозділом Підприємства. Філія діє від імені Підприємства та у його інтересах.

Разом з тим, п. 6.3 Положення передбачено, що бухгалтерський, податковий і статистичний облік і звітність Філії веде Підприємство (а.с.44).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.           

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до положень ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом, зокрема, на підставі висновків експертів.

З метою встановлення обставин по справі, у тому числі підтвердження первинними бухгалтерськими документами висновків Акту перевірки, судом було призначено судово-економічну експертизу. Висновок судово-економічної експертизи від 12.12.2011р. №43/11 залучений до матеріалів справи (а.с.106-113).

Оцінивши висновок судово-економічної експертизи, суд вважає його повним обґрунтованим та приймає в якості доказу по справі.

З висновку судово-економічної експертизи вбачається, що експертом були досліджені поставки покупцям товарів в 2009р. Сакською філією позивача (за даними аналітичного бухгалтерського обліку позивача) (а.с.112), витрати на придбання товарів (робіт, послуг) Сакською філією позивача у 2009 р. (а.с.113).

З дослідження наданих до експертизи документів аналітичного бухгалтерського обліку позивача (журнали-ордери по б/рах. 361 «Розрахунки з покупцями», 301 «Каса») встановлено, що вартість товарів, поставлених покупцям Сакською філією протягом 2009 року, склала 11758115,03 грн. (з ПДВ), у т.ч. оптова реалізація (Дт 361-Кт 70) – 11423286,38 грн., роздрібна реалізація за готівку (Дт 301-Кт 70) – 334828,65 грн.

Отже, оскільки сама Філія бухгалтерський облік не веде, тому валові доходи Сакської філії від продажу товарів у 2009р. обчислені на підставі даних бухгалтерського обліку головного підприємства та склали 9798429,00 грн. (11758115,03 грн. без ПДВ).

Саме ця сума валових доходів від продажу товарів відображена в ряд. 01.1 Декларації з податку на прибуток Сакської філії за 2009 рік, що також зафіксовано в Акті перевірки (а.с.16).

Тому, посилання відповідача на те, що Сакською філією занижено доходи від продажу товарів в 2009 році на 668784 грн. не підтверджуються даними бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Також, експерт зазначає, що не підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку позивача завищення задекларованих інших валових доходів Сакської філії по ряд. 01.6 Декларації за 2009р. на суму 40914,00 грн., оскільки 40900,00 грн. це частина суми поворотної фінансової допомоги, отриманої у 2009р. від його засновника, що залишилась не повернутою на кінець 2009р.; 14 грн. – проценти, нараховані банком за користування коштами на поточному рахунку підприємства.

Крім того, суд звертає увагу на те, що під час проведення експертного дослідження експертом встановлено заниження платником фактичної суми валових витрат в податковій звітності за 2009 рік на суму 358902,00 грн. Експерт зазначає, що висновок Акту перевірки від 06.05.2010р. про заниження валових витрат 2009р. на 136087 грн. не підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку позивача – заниження валових витрат в податковій звітності Сакської філії за 2009 рік складає 358902,00 грн.

Таким чином, дослідивши журнали-ордери по б/рах 361 за період з 01.03.2009р. (з деталізацією по філіям); Накладні на відвантаження товарів покупцям від Сакської філії; Журнал обліку валових доходів та валових витрат Сакської (за наявності); Журнали-ордери по б/рах 631 за період з 01.03.2009р. по 31.12.2009р. (з деталізацією по філіям); Документи аналітичного бухгалтерського обліку, що відображають внутрішнє переміщення товарів між філіями, у висновках експертизи експерт зазначив, що висновки Акту перевірки про заниження Сакською філією податку на прибуток за 2009 рік на загальну суму 122946,00 грн. не підтверджуються документами бухгалтерського і податкового обліку позивача.

Але суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративний суд не наділений самостійно визначати розмір податкового зобов’язання та самостійно визначати та застосовувати до платників податків штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства, що є виключною компетенцією податкового органу.

Суд враховує, що оскільки відповідач невірно визначив розмір податкового зобов’язання, та невірно застосував штрафні (фінансові) санкції, а суд позбавлений можливості самостійно визначати розмір податкового зобов’язання та застосувати санкцію на підставі правильної норми закону, спірні податкові повідомлення - рішення мають бути скасовані в повному обсязі.

Разом з тим, оскільки, як вже було зазначено вище, що бухгалтерський, податковий і статистичний облік і звітність Філії веде Підприємство, не надання всіх необхідних бухгалтерських документів філією до перевірки не може бути підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання в розмірі 122946,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 32925,00 грн., оскільки відповідні бухгалтерські документи існують на підприємстві позивача та були досліджені експертом та свідчать про інші дані.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

–          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

–          з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

–          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

–          безсторонньо (неупереджено);

–          добросовісно;

–          розсудливо;

–          з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

–          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

–          з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

–          своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб’єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.

Частинами 1, 4 ст. 70 КАС України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В порядку передбаченому ст.71 КАС України, доказів правомірності, законності та обґрунтованості визнання розміру податкового зобов’язання відповідачем суду не надано.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000832302/0 від 14.05.2010р., № 0000832302/1 від 21.07.2010р., №0000832302/2 від 05.10.2010р. № 0000832302/3 від 21.12.2010р. не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 23.02.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 28.02.2012р.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №0000832302/0 від 14.05.2010р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0000832302/1 від 21.07.2010р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №0000832302/2 від 05.10.2010р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0000832302/3 від 21.12.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Бегемот-2009»» судовий збір в розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Євдокімова О.О.