Постанова № 22278822, 21.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року справа №2а/0570/22134/2011

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

секретар судового засідання Барбаш Л.О..,

з участю представника позивача Каменюк Л.М.,

представників відповідача Бєломєстнової Л.В., Пасюка С.В., Макаренко С.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року у справі №2а/0570/22134/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баронг» до Східної митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання нечинними та скасування рішень визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000663/1 від 27.07.2011р., № 700000006/2011/000664/1 від 27.07.2011р., стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 19844 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Баронг» (далі ТОВ «Баронг») звернувся до суду з позовом до Східної митниці (Відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (при апеляційному розгляді справи замінено на Головне управління державної казначейської служби України у Донецькій області, Відповідач 2) про визнання нечинними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000663/1 від 27.07.2011р., № 700000006/2011/000664/1 від 27.07.2011р., стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 19844 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за підсумками здійснення заходів контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час митного контролю й митного оформлення Відповідач 1 запропонував декларанту ТОВ «Баронг» надати додаткові документи, частина з яких 18.07.2011 року надана митному органу. Також Відповідач 1 був повідомлений про відсутність страхових документів на вантаж, оскільки страховий договір не складався. Незважаючи на представлені додаткові документи, Відповідач 1 прийняв рішення про визначення митної вартості товарів з застосуванням 6 (резервний) методу. Зазначення Відповідачем 1 у рішеннях про визначення митної вартості товарів, як підстави: «відсутність документів про страхування вантажу», позивач вважає неправомірною. Також вказав, що фактично консультації, передбачені МК України митницею з позивачем не проводилися. Вважав, що у Відповідач 1 безпідставно відмовив у розмитненні товару за ціною договору, в митного органу були відсутні підстави щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року заявлені позовні вимоги ТОВ «Баронг» до Східної митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області задоволені в повному обсязі, а саме, визнані не чинними та скасовані рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000663/1 від 27.07.2011 року, №700000006/2011/000664/1 від 27.07.2011 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Баронг» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 19844 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок ТОВ «Баронг» №26001962482362 в ПАТ «ПУМБ» МФО334851; зобовязано Управління Державної казначейської служби України в Донецькій області стягнути на користь ТОВ «Баронг» (ЄДРПОУ36082470) судовий збір в розмірі 198 (сто девяносто вісім) грн. із Державного бюджету України, шляхом їх безспірного списання із рахунку субєкта владних повноважень-відповідача Східної митниці.

Східною митницею на зазначену постанову суду подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представники Відповідача 1 в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі з урахуванням наданих додаткових пояснень до апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін як обґрунтовану та законну.

Представник відповідача 2 в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи Відповідач 1 повідомлений, просив справу розглянути за відсутності його представника.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Баронг» зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 27.08.2008р., включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 36082470.

ТОВ «Баронг» був укладений з SHENZHEN DAFUHAO IND DEVELOPMENT CO. LTD., (Китай) контракт № BRNG -020080703 від 03.07.2008р. на поставку товару меблі, фурнітура до меблів (том 1 арк. справи 20-23).

14.07.2011 р. декларантом позивача Пак Д.О. для здійснення митного оформлення товару подано до Східної митниці ВМД №700120801/2011/000975, №700120801/2011/000976, контракт, специфікації, експортні ВМД, сертифікати про походження товару, інвойси, платіжні доручення, прайс-листи виробника. (том 1 арк. справи 25-29, 31-40).

За даними вантажно-митної декларації (далі ВМД) та декларації митної вартості (далі ДМВ-1) позивачем ввозилися на митну територію України «меблі для житлових кімнат» (код товару 9403601000), «меблі типу спальні» (код товару 9403500000), «металеві кутки для ліжка» (код товару 83024200900) за договором № BRNG -020080703 від 03.07.2008р.

Позивачем була визначена митна вартість імпортованого товару із застосуванням першого методу згідно ст. 266 Митного кодексу України (далі МК України) за ціною договору.

Митна вартість товару, задекларована у ВМД №700120801/2011/000975 за кодом товару 9403601000 складала 1,86 дол.США за 1 кг., та за кодом товару 9403500000 1,80 дол.США. за 1 кг. Митна вартість товару, задекларована у ВМД 700120801/2011/000976 за кодом товару 9403601000 складала 0,93 дол.США за 1 кг.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митного органу надані наступні документи:

за ВМД № 700120801/2011/000975: контракт № BRNG -020080703 від 03.07. 2008р.,

специфікація №LQ 002R2 від 05.05.2011р., інвойс №LQ 002R2 від 27.12.2010р., експортна ВМД 530420110045247675 від 05.05.2011р., сертифікат про походження товару СРІТ 110931305 від 05.05.2011р., інвойс №1870 від 21.06.2011р., платіжне доручення №1 від 20.04.2011р., прас-листи виробника;

за ВМД № 700120801/2011/000976 наступні документи:

контракт № BRNG -020080703 від 03.07. 2008р., специфікація №LQ 002R2/01 від 27.12.10,

відвантажувальна специфікація №LQ 002R2/01 від 05.05.2011, проформа - інвойс №LQ 002R2/01 від 27.12.2010р.

При розгляді наданого пакету документів до ВМД №700120801/2011/000975 митним органом встановлено, що відповідно до фрахтового інвойсу від 21.06.11 №1870 вартість транспортування товару складає 25474,69грн., але декларантом не подано митниці банківські документи, що підтверджують оплату за транспортування даного товару, тому декларант зобовязаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи.

При розгляді наданого пакету документів до ВМД №700120801/2011/000976 митним органом встановлено, що декларантом не подано банківські документи, що підтверджують сплату витрат за доставку товару, а саме договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи.

У звязку з встановленим, митним органом для підтвердження заявленої митної вартості декларанту позивачу було запропоновано надати протягом 10 днів документи по ДМВ-1:висновки про якісні та вартості характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством,банківські документи що підтверджують сплату за транспортні витрати по доставці товару,договір (контракт) про транспортно-експедиторські послуги по доставці товару, страхові документи (у разі страхування вантажу), інші банківські документи (рахунки) за якими згідно платіжного доручення «1 від 20.04.2011р. за товар за контрактом № BRNG -020080703 від 03.07.2008р. було сплачено суму у розмірі 33074 доларів США,оборотно-сальдові відомості по рахунку №332 за попередніми поставками за даним контрактом,інші документи за бажанням декларанта.

Про необхідність подати додаткові документи декларант ТОВ «Баронг» митним органом був повідомлений письмово.

18.07.2011 року для підтвердження заявленої митної вартості позивачем за ВМД № 700120801/2011/000975митному органу додатково надані наступні документи: звіт №91/113 від 15.07.11 про оцінку вартості меблів, платіжне доручення №167 від 23.06.11 (про сплату витрат за доставку товару), договір №01/10/Є від 03.05.10 на транспортно-експедиторське обслуговування, виписку банку про переказ коштів за даною поставкою, копію рахунку за яким здійснювалася попередня оплата, оборотно-сальдові відомості за рахунком 281 по поставці на баланс товарів, які надходили за контрактом у липні, вересні та грудні 2010р.;

за ВМД № 700120801/2011/000976 додатково надані: платіжне доручення №167 від 23.06.11 (про сплату витрат по доставці товару), договір №01/10/Є від 03.05.10 на транспортно-експедиторське обслуговування.

Відповідач 1 після отримання та дослідження вищезазначених додаткових документів прийняв рішення про визначення митної вартості товарів за шостим (резервним методом: №700000006/2011/000663/1 від 21.07.2011р., де визначив митну вартість товару за кодом УКТЗЕД 940360100 у розмірі 2,61 долара США/кг. та за кодом УКТЗЕД 9403500000 у розмірі 2,22 долара США/кг.; №700000006/2011/000664/1 від 21.07.2011р., де визначив митну вартість товару у розмірі 1,19 доларів США/кг.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи за доводами апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вищенаведені обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені при апеляційному розгляді справи і знайшли своє підтвердження та не є спірними.

Спірним у справі є правомірність дій митного органу при здійсненні митного оформлення товару позивача, який імпортований в Україну, щодо витребування додаткових документів для здійснення митного оформлення за ціною договору та правомірність відмови Східної митниці в митному оформленні за першим (основним) методом та застосування резервного (шостого) методу при розмитненні товару позивача.

Суд першої інстанції, посилаючись на відсутність проведення консультацій з позивачем, на інформацію з витягу з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної системи України (далі ЄАІС ДМСУ), пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, дійшов висновку, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим.

Стаття 260 Митного кодексу України (далі МК України) встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 МК України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ).

Згідно ч. 2 статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.264 МК України).

Стаття 266 МК України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі Порядок №1766), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Відповідно до п.13 Порядку №1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Пунктом 14 Порядку №1766 встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

В ході розгляду справи встановлено, що декларантом ТОВ “Баронг” були надані митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості не в повному обсязі.

Витребування митним органом договору (контракту) про перевезення, транспортні та страхові документи зумовлено тим, що відповідно до фрахтового інвойсу від 21.06.2011 року №1870 вартість транспортування товару складає 25474,69грн., але декларантом не подані до митниці банківські документи, що підтверджують оплату за транспортування товару. Відповідно до п.8 Порядку №1766 для підтвердження транспортних витрат, які включені до ціни товару, декларант зобовязаний надати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи. Ця вимога митного органу декларантом позивача не виконана.

Посадовою особою Східної митниці при перевірці документів на підтвердження вартості митного товару встановлено, що рівень заявленої митної вартості товару №1 «меблі для житлових кімнат» за позиціями 3,4,6,7,10,11,13,14,18,19 інвойсу від 27.12.2010 року №LQ 002R2, задекларованих за кодом УКТЗЕД 9403601000 становить 1,57 2,42 дол. США/кг, що є значно нижче, ніж рівень митної вартості схожих товарів, митне оформлення яких здійснене у найближчий час до часу спірного митного оформлення 2,61 дол.США/кг (інформація бази ЄАІС ДМСУ).

Рівень митної вартості товару №2 « меблі типу спальні» за позиціями 1, 2, 8, 9, 15 інвойсу від 27.12.2010 року №LQ 002R2, задекларованих за кодом УКТЗЕД 9403500000 становить 1,74 2,09 дол. США/кг, що є значно нижче, ніж рівень митної вартості схожих товарів, митне оформлення яких здійснене раніше 2,22 дол.США/кг (інформація бази ЄАІС ДМСУ).

Відповідач 1 прийшов до висновку про неможливість визначення митної вартості, за першим методом, оскільки декларантом на вимогу митного органу надані оборотно-сальдові відомості по рахунку 281, в той час як вимога стосувалася надання позивачем оборотно-сальдових відомостей за рахунком №332 за попередніми поставками за даним контрактом. Зазначена обороно-сальдова відомість за рахунком №332 відображає розрахунки з контрагентами в іноземній валюті за постачання товару, а надана декларантом відомість №281 відображає тільки постачання на склад ТОВ «Баронг» товарів за попередніми митними оформленнями і не містить посилання на контракт №BRNG-020080703 від 03.07.2008 року, що унеможливлює дійти висновку за яким контрактом здійснювалися дані поставки.

Позивачем не повністю підтверджені транспортні витрати.

На підтвердження транспортних витрат позивачем надано: договір №04/10/є від 03.03.2010р. на транспортно-експедиторське обслуговування, укладений між Позивачем (замовник) та ВАТ «Фарконт-Маріуполь», рахунок від 21.06.2011 року №1870, виставлений ВАТ «Фарконт-Маріуполь» позивачу, платіжне доручення №167 від 26.03.2011 року.

Відповідно до п.п.2.1.2, 2.1.4 договору №04/10/є на транспортно-експедиторське обслуговування Виконавець (ВАТ «Фарконт-Маріуполь») зобовязалося укласти договори та угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання зобовязань за вказаним договором.

За рахунком від 21.06.2011 року №1870 вартість фрахту на користь судноплавної лінії становить 25474,69грн. Тобто ВАТ «Фарконт-Маріуполь» не є безпосереднім перевізником.

Крім того відповідно до п.3.1 зазначеного договору №04/10/є від 03.03.2010р. послуги виконавця, морський фрахт та інші платежі, повязані з виконанням цього договор, оплачуються замовником.

Проте, відповідно до рахунку №1870 позивачем було здійснено оплату тільки за фрахт на користь судноплавної лінії, а вартість експедиторських послуг не включено до даного рахунку.

Митні органи у відповідності до ст. 41 Митного кодексу України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

До виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках.

Пунктом 11 Порядку №1766 декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Враховуючи зазначене, а також приписи ст. 11 Митного кодексу України про те, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи, що саме цими органами має виконуватись комплекс завдань, зумовлений цілями та конкретним змістом митної політики, а також напрямками державної діяльності в сфері зовнішньої та внутрішньої політики, суд вважає, що питання встановлення митної вартості та її контролю не може бути предметом вирішення будь якого іншого органу, окрім митних органів. Рішення митного органу щодо митної вартості може бути піддано судовому контролю лише на предмет перевірки його вимогам закону та компетенції цього органу.

Встановлено, що декларант мав змогу довести правильність та обґрунтованість зазначеної ним вартості транспортування, проте таким правом не скористався.

Під час розгляду справи в суді позивач не надав доказів того, що ТОВ «Баронг» було включено до вартості транспортування, як складової митної вартості, суму експедиторської винагороди.

Ненадання декларантом позивача фрахтового договору, укладеного між ВАТ «Фарконт-Маріуполь» та судноплавною лінією унеможливило встановлення всіх складових транспортних послуг.

Позивач тільки при розгляді справи пояснив, що договір неможливо надати, у звязку з тим, що у позивача відсутні договірні відносини з судноплавною лінією, але під час митного оформлення позивач не підтвердив, що ним вживалися заходи щодо намагання отримати даний документ (листування тощо).

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що висновок суду про підтвердження витрат на транспортування довідками від підприємців (перевізників) про надані послуги є необґрунтованими, оскільки не підтверджується матеріалами справи. Жодної довідки від безпосереднього перевізника (судноплавної лінії) чи будь-якого іншого документу, що підтверджує транспортні витрати, позивачем не були надані.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що позивач повідомив Відповідача 1 про відсутність страхових документів на вантаж за ВМД №700120801/2011/000975, ВМД №700120801/2011/000976 з причини не складання страхового договору, посилаючись на письмові пояснення декларанта ТОВ «Баронг» та пояснення представника позивача, оскільки на стадії митного оформлення такий висновок суду не підтверджується документально. Даний висновок ґрунтується виключно на усних поясненнях позивача під час судового розгляду справи та на письмових поясненнях декларанта позивача, при цьому жодного письмового доказу про повідомлення митниці щодо відсутності страхового договору до суду не було надано.

Крім того, представник позивача при апеляційному розгляді справи пояснила, що декларант вперше здійснює митне оформлення і не знав, що при незгоді з вимогами митного органу щодо надання додаткових документів або про через неможливість надати документи, витребувані митним органом, потрібно зазначити про це письмово при ознайомлені з вимогою митного органу про витребування таких документів. А також з огляду на те, що товар позивачеві необхідно було терміново розмитнити, декларант не заперечувала проти застосування шостого (резервного) методу і позивач скористався правом випущення товарів у вільний обіг.

Митний орган за відсутності надання позивачем всіх додаткових документів, які б в своїй сукупності підтвердили митну вартість задекларованого товару та неможливість застосувати в даному випадку жоден з наступних методів, наступних за першим в їх послідовному застосуванні, прийшов до висновку про застосування шостого (резервного) методу.

Колегія суддів погоджується з доводами митного органу, що судом першої інстанції необґрунтовано були взяті до уваги лише митні оформлення, здійсненні Південною митницею за рівнем митної вартості 1,6- 1,65 дол.США/кг, оскільки за ціновою базою ЄАІС ДМСУ у більш наближений час до часу спірного оформлення було здійснено розмитнення товарів і за рівнем митної вартості, що є значно вищим.

Доводи позивача та висновки суду щодо відсутності проведення консультацій між митним органом та декларантом спростовується встановленими обставинами у справі, оскільки в гр.33 спірного рішення про визначення митної вартості від 21.07.2011 року №700000006/2011/000663/1 зазначено, що за результатами консультацій, проведених з декларантом ТОВ «Баронг» Пак Д.О. обраний резервний метод визначення митної вартості. Також факт проведення консультацій підтверджується відповідним написом на зворотному боці ДМВ-1 працівника митниці, з підписом під ним декларанта позивача. Це ж стосується і гр.33 рішення №700000006/2011/000664/1.

Обізнаність декларанта позивача щодо підстав застосування шостого методу визначення митної вартості підтверджується також інформацією, наведеною в гр.8 ДМВ-2 №700120801/2011/001116 та №700120801/2011/001117 безпосередньо декларантом, яким власноручно перелічені підстави неприйняття 1-5 методів визначення митної вартості, з огляду на відсутність у митного органу та у декларанта необхідних відомостей.

Таким чином, з огляду на викладені обставини справи в сукупності з вимогами закону, що регулює митне оформлення, колегія суддів вважає, що митний орган обґрунтовано, посилаючись на недостатність інформації щодо формування ціни імпортованого товару, а також за відсутності будь-яких інших відомостей, що дозволили б застосувати другий - пятий методи визначення митної вартості, правомірно при митному оформлені застосував шостий резервний метод для визначення митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 Постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. За приписами викладених вище норм, обовязок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання. Виконання зазначеного обовязку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Наслідком невиконання цього обовязку є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів.

Наведене вище підтверджує відповідність положенням чинного законодавства України дій відповідача щодо самостійного визначення митної вартості поставленого на адресу позивача товару. Під час апеляційного провадження представниками митниці було доведено правомірність застосування шостого резервного методу шляхом використання відомостей ЄАІС ДМСУ.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що через невідповідність висновків суду обставинам справи, суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про задоволення позовних вимог, внаслідок чого постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в їх задоволенні.

Постанова в повному обсязі складена 24 лютого 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Східної митниці задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баронг» до Східної митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання нечинними та скасування рішень визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000663/1 від 27.07.2011р., № 700000006/2011/000664/1 від 27.07.2011р., стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 19844 грн. скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Баронг» до Східної митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання нечинними та скасування рішень визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000663/1 від 27.07.2011р., № 700000006/2011/000664/1 від 27.07.2011р., стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 19844 грн.. відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

ГоловуючийЛ.А.Василенко

СуддіМ.М. Гімон

О.В.Карпушова