Ухвала суду № 22278014, 21.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мазур Ю.Ю.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року справа №2а-9907/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Дяченко С.П., Сіваченко І.В.,

при секретарі судового засідання: Сульженко А.В.

представника відповідача Мулікова Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 р. у справі № 2а-9907/11/1270 (головуючий І інстанції Мазур Ю.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробнича Фірма "Інтер-Тек" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська про зобов'язання видати бланк свідоцтва платника податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволені.Зобовязана Державну податкова інспекція в Жовтневому районі у м.Луганську видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково Виробнича Фірма «Інтер-Тек» бланк свідоцтва платника податку на додану вартість №2000010974 від 14.09.2011 року.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що 07.09.2011 року ТОВ «НВФ «Інтер - Тек», код ЄДРПОУ 37779545 було подано до ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську реєстраційну заяву платника ПДВ за формою 1-ПДВ. Відповідно до розпорядження ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську від 28.07.2011 року №68/1 заяву платника було розглянуто 07.09.211 року на засіданні робочої групи та прийнято рішення відмовити у реєстрації платником ПДВ у звязку з недостовірністю даних. Керівництвом ТОВ «НВФ «Інтер-Тек» було додано до заяви за формою 1-ПДВ довідку Луганської філії АТ «Банк «Фінанси та кредит» від 05.9.2011 року за №5-0410/2688 про рух коштів за період з 15.07.2011 по 01.09.2011 року. Згідно з даною довідкою рух коштів за серпень 20111 року склав суму 361000 грн., але керівництвом підприємства не було надано документів, які підтверджують те, що сума в 361000,00 грн. підлягає оподаткуванню, згідно з п.181.1 статті 181 Податкового кодексу України. Суд першої інстанції не прийняв вказані обставини до уваги та помилково прийняв рішення про задоволення позовних вимог. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність особи яка не зявилася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково Виробнича Фірма «Інтер-Тек» зареєстрований у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.06.2011 року за №1382102 0000 018573, ідентифікаційний код юридичної особи 37779545, місцезнаходження: 91042, Луганська область, місто Луганськ, вулиця Відродження, будинок 11-П (а.с.6). Крім того, відповідач відповідно до довідки №4607 від 29.06.2011 року перебуває на податковому обліку у ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську з 25.06.2011 року за №07622 (а.с.26).

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у в'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних, а саме суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-XII (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Спеціалізовані державні податкові інспекції можуть бути підпорядковані Державній податковій адміністрації України за її рішенням. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість та її анулювання врегульовано Податковим кодексом України.

Пунктом 180.1 статті 180 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України) , незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 181 ПК України встановлені вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку, а саме уразі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Крім того, стаття 182 ПК України визначає, що якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Стаття 183 ПК України визначає порядок реєстрації платників податку, а саме те, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу. У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, органи державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві. Оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку повинен зберігатися таким платником, а копії свідоцтва, достовірність яких засвідчена органом державної податкової служби, розміщуватися в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його філіях (відділеннях), представництвах.

Пунктами 183.12, 183.13 та 183.18 статті 183 ПК України чітко встановлено, що центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку. Для інформування платників податку центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті: дані з реєстру платників податку із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера свідоцтва про реєстрацію платника податку, дати початку його дії та інше. Особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

Наказом Державної податкової адміністрації України №978 від 22.12.2010 року «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» (що діяв на момент виникнення правовідносин) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за N 1400/18695 (далі Наказ №978) було затверджено положення про реєстрацію платників податку на додану вартість. Згідно п. 5.1. статті 5 зазначеного Положення платником податку на додану вартість (далі - платник ПДВ) є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 розділу V ПК України.

Статтею 6 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість визначено, що особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку. Індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником ПДВ до моменту анулювання реєстрації платника ПДВ. Використання індивідуального податкового номера, наданого при реєстрації, є обов'язковим при оформленні й користуванні всіма видами документів, які пов'язані з розрахунками при придбанні товарів,обліком, звітністю про податок на додану вартість, оформленні податкового кредиту.

Розділом ІІ вищезазначеного Положення, встановлено що реєстр платників податку на додану вартість - це автоматизований банк даних, створений відповідно до пункту 183.12 статті 183 розділу V ПК України для забезпечення реєстрації та єдиного обліку платників ПДВ; єдиних принципів ідентифікації платників ПДВ; контролю за справлянням податку на додану вартість; організації суцільного й вибіркового аналізу. Складовою частиною Реєстру є реєстр суб'єктів спеціального режиму оподаткування. У Реєстр включаються такі види даних: ідентифікаційні - індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва платника ПДВ, код ЄДРПОУ, податковий номер, який надають податкові органи, реєстраційний номер облікової картки платника податків, а також найменування - для юридичних осіб та прізвище, ім'я, по батькові - для фізичних осіб - підприємців; довідкові - дані про місцезнаходження (місце проживання), телефони платника ПДВ, прізвища, імена, по батькові та реєстраційні номери облікових карток платника податків керівника і головного бухгалтера юридичної особи - платника ПДВ; реєстраційні - дані про реєстрацію, перереєстрацію, анулювання свідоцтв та анулювання реєстрації платників ПДВ, виключення із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, зміни режимів оподаткування податком на додану вартість; класифікаційні - дані про види діяльності суб'єкта спеціального режиму оподаткування; кількісні - дані щодо загальних сум оподатковуваних операцій та вартості поставлених товарів, які вказуються у реєстраційних заявах; інші дані, передбачені формами документів, встановленими цим Положенням.

Формування та ведення Реєстру здійснює центральний орган державної податкової служби. Дані Реєстру передаються до податкових органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні податкові органи), а також податкових органів у районах, містах, районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих податкових органів (далі - районні податкові органи). Податкові органи забезпечують достовірність даних про платників податків у Реєстрі, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних. Використання даних Реєстру державними органами здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 8 розділу ІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість чітко визначає те, що відповідно до пункту 183.13 статті 183 розділу V ПК України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади, але не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця, оприлюднює на веб-сайті центрального органу державної податкової служби (www.sta.gov.ua). Додатково до таких даних з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування оприлюднюються дані про дату реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування, дату виключення із такого реєстру, а також дату, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1 розділу ІІІ Положення реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація та заміна свідоцтв про таку реєстрацію проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого номера свідоцтва і визначення дати початку його дії та дати анулювання.

Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру.

Стаття 12 цього розділу встановлює, що разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника ПДВ податковий орган зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за формою N 2-ПДВ (додаток 2) (далі - Свідоцтво) не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника ПДВ, зазначеного у його заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника ПДВ податковим органом. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, податковий орган зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника ПДВ не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника ПДВ, зазначеного у його заяві.

Бланк Свідоцтва виготовляється на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки. Якщо особа обрала спосіб отримання Свідоцтва безпосередньо в податковому органі та протягом 10 робочих днів від дня надходження до податкового органу заяви про реєстрацію не отримала Свідоцтво з будь-яких причин, податковий орган у другій половині останнього календарного дня строку у 10 робочих днів направляє за місцезнаходженням (місцем проживання) платника ПДВ

Згідно ст. 13 розділу ІІІ Положення датою реєстрації особи платником ПДВ, яка вноситься до Реєстру та зазначається у Свідоцтві, є дата, що відповідає даті здійснення запису в Реєстрі про таку реєстрацію або бажаному дню реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до вищенаведених положень 07.09.2011 року до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську було подану реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, форми №1-ПДВ, яку було зареєстровано відповідачем за №155. Вказаною позивачем підставою для реєстрації його у якості платника податку на додану вартість є те, що загальна сума від здійснення операцій з постачанні товарів/послуг що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України, у томи числі використання локальної або глобальної компютерної мережі нарахована (сплачена) такій особі протягом 12 календарних місяців, сукупність перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), крім особи, яка є платником єдиного податку (а.с.45-49). Таким чином, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково Виробнича Фірма «Інтер-Тек» розповсюджуються норми ПК України, щодо обовязкової реєстрації платником цього податку.

15.09.2011 року згідно даних розташованих у відкритій базі платників ПДВ на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (http://www.sta.gov.ua) позивачеві стало відомо про наявність свідоцтва платника податку на додану вартість №200000974 від 14.09.2011 року, присвоєння йому індивідуального податкового номеру 377795412341 та дату початку дії свідоцтва 14.09.2011 року.

Але з наданих відповідачем відповідей від 15.09.2011 року №14515 та від 20.10.2011 року №16289/154 на звернення позивача від 07.09.2011 року та від 05.10.2011 року щодо видачі свідоцтва платника податку на додану вартість №200000974 від 14.09.2011 року вбачається, що позивачеві взагалі було відмовлено у реєстрації платника податку на додану вартість у звязку з недостовірністю даних.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не наведені факти та не надані відповідні докази, які свідчили б про те, що розміщенні на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (http://www.sta.gov.ua) відомості щодо реєстрації позивача платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру 377795412341 та присвоєнням свідоцтва платника податку на додану вартість за №200000974 від 14.09.2011 року є помилковим або скасованим на день розгляду справи.

Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість передбачає обовязок субєктів владних повноважень щодо ведення Реєстру платників податку на додану вартість:

-приймання заяв;

-контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам

-обробку даних заяв та документів щодо реєстрації;

-перереєстрації, анулювання свідоцтв та анулювання реєстрації платників ПДВ, виключення із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування;

-формування файлів для передання до регіональних податкових органів;

-приймання файлів з регіональних баз з присвоєними індивідуальними податковими номерами та номерами свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ

-видачу, заміну свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ та засвідчення їх копій;

-виконання функцій адміністратора бази даних районного рівня (накопичення, аналіз даних, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо);

-моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру;

-формування бази даних платників ПДВ районного рівня.

Приймаючи до уваги зазначене вище та те, що на день розгляду справи у Реєстрі платників податку на додану вартість на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (http://www.sta.gov.ua) дійсно є запис про реєстрацію ТОВ «НВФ «Інтер - Тек» платником податку на додану вартість, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м.Луганську неправомірно, необґрунтовано, тобто без зясування дійсних обставин було відмовлено у видачі свідоцтва платника податку на додану вартість за №200000974 від 14.09.2011 року. При таких обставинах суд першої інстанції правильно вказав, що дії ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську по відмові видачі свідоцтва платника ПДВ суперечать чинному законодавству.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Повний текст рішення складений 24 лютого 2012 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 р. у справі № 2а-9907/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 р. у справі № 2а-9907/11/1270 залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

ГоловуючийО.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко