Ухвала суду № 22278091, 21.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кочанова П.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року справа №2а/0570/22730/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року по справі № 2а/0570/22730/2011 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька до Публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у сумі 52378,52 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 за період з квітня по листопад 2011 у сумі 52378,52 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції стягнув з Публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат» на користь управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у сумі 52378 гривень 52 копійки.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, вважає, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач Публічне акціонерне товариство «Донецький заводобудівний комбінат» зареєстровано рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 26.01.1994 р. як юридичну особу, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 433752 (а.с. 38), підприємство включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України за № 01235188 (а.с. 31-32, 39).

Відповідач з 14.02.1997 р. перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька (реєстраційний номер 05-14-04-0261), є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (а.с. 56).

На підприємстві відповідача працювали особи, зайняті повний робочий день на роботах, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ), та яким призначено пенсію на пільгових умовах за списком № 2, що не заперечується відповідачем.

Позивачем на адресу відповідача були скеровані розрахунки за квітень-червень, серпень-жовтень, складені за формою додатка 6, затвердженого пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663), (надалі - Інструкція N 21-1), яка є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України (а.с. 6-11). Факт отримання розрахунків відповідач в апеляційній скарзі не спростовує.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції визнав обовязок відшкодування управлінню Пенсійного фонду фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій за списком №2, проте не погодився з сумою яка підлягає відшкодуванню. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що предметом спору в даному випадку є суму яка підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: працівники зайняті повний робочий день на роботах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт «а» статті 13 Закону), за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт «б» статті 13 Закону) та інші (пункти «в» - «з» статті 13 Закону).

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону N 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом N 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону N 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом N 1058-IV, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) з 1 січня 2004 року порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився.

Відповідно до п.6.1 «Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, (далі Інструкція), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Згідно наведених законодавчих норм на відповідача покладається обов'язок відшкодування управлінню Пенсійного фонду фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій, призначених на підставі п. п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівників відповідача до набуття права на пенсію за віком відповідно Закону.

Аналізуючи приписи п.6.8 Інструкції, колегія суддів зазначає, що оскільки зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та інше) не відбулись, орган Пенсійного фонду не зобовязаний надсилати розрахунки підприємству.

Для встановлення фактичних обставин по справі апеляційним судом було здійснено запит до позивача для надання розрахунків по кожному з працівників підприємства. Відповідно до розрахунків наданих апеляційному суду, наявним в матеріалах справи та довідки відповідача щодо інформації про величину розбіжностей між розрахунками фактичних витрат ПФУ та вимогами ПФУ, колегія судів встановила:

- розмір виплат ОСОБА_3 змінився за квітень 2011 року з 502,69 грн. до 507,78 грн., проте позивачем витрати за квітень 2011 року були здійсненні в сумі попереднього місяця, на підставі чого недоплачена сума була врахована в наступному місяці. Відповідно до наданих розрахунків починаючи з травня 2011 року розмір виплат не змінювався на підставі чого позивачем застосовувались дані розрахунку за травень 2011 року, розрахунки за червень-серпень 2011 року відповідачу не надсилались. Розрахунки за квітень, травень 2011 року на адресу відповідача надсилались, що не заперечується відповідачем;

- розмір виплат ОСОБА_4 змінився за квітень 2011 року з 50,32 грн. до 50,37 грн., за травень 2011 року з 50,37 грн. до 51,77 грн., проте позивачем витрати за квітень та травень 2011 року були здійсненні в сумі попереднього місяця, на підставі чого недоплачена сума була врахована в наступному місяці. Відповідно до матеріалів справи розмір виплат не змінювався за період з травня по вересень 2011 року та з жовтня по листопад 2011 року, на підставі чого позивачем для визначення сум застосовувались дані розрахунку попереднього місяця, в звязку з чим розрахунки за липень-вересень та листопад 2011 року відповідачу не надсилались. Розрахунки за квітень-червень, жовтень 2011 року були надіслані на адресу відповідача, що не заперечується відповідачем;

- розмір виплат ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за липень 2011 року та за листопад 2011 року не змінився в порівнянні з попереднім місяцем, на підставі чого позивачем для визначення сум застосовувались дані розрахунку попереднього місяця, в звязку з чим розрахунки за липень та листопад 2011 року відповідачу не надсилались. Розрахунки за квітень-червень та серпень-жовтень 2011 року на адресу відповідача надсилались, що не заперечується відповідачем.

Крім того, наявна заборгованість відповідача, як вірно зазначено судом першої інстанції підтверджується карткою особового рахунку, яка співпадає з наявними в матеріалах справи розрахунками, що спростовує посилання відповідача в апеляційній скарзі на недостовірність та недоведеність визначених в позові сум.

З огляду на викладене та беручи до уваги те що судами першої та апеляційної інстанції встановлено та апелянтом в апеляційній скарзі не заперечується, що спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ (список № 2), обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам покладено законом на відповідача. Відповідачем суду не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем по відшкодуванню пільгових пенсій у розмірі 52378,52 грн. Відповідно до викладеного відповідач повинен відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій позивачу у розмірі 52378,52 грн.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята відповідно до вимог матеріального та процесуального права, тому залишається без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення з викладених в даній ухвалі підстав.

Керуючись статтями 24, 69, 71, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донецький заводобудівний комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року по справі № 2а/0570/22730/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року по справі № 2а/0570/22730/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва