Ухвала суду № 22274970, 09.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 року справа №2а/0570/21017/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Ванжі Н.Г.,

за участю представника позивача Резніченко Т.О.,

представників відповідача Власової А.І. та Панкова К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року у справі № 2а/0570/21017/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК-Трейдінг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.10.2011 року № 0000931312/41007/10/15-169-23-63, яким йому було збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 110000000 гривень. В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем формально за відсутності факту заниження податкового зобовязання із вказаного податку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року позовні вимоги задоволені, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем порядку заповнення податкової декларації, а саме, не заповнення рядку 23 уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року не мало своїм наслідком заниження податкового зобовязання з податку на прибуток за звітний податковий період, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що податкова декларація є єдиним документом, який засвідчує достовірність та повноту задекларованих податкових зобовязань у звітному податковому періоді, а тому не заповнення рядку 23 в уточнюючій декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року значення, що дорівнює 110000000 гривень є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 8 серпня 2011 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на прибуток (звітну) за звітний податковий період 2-й квартал 2011 року із доданими до неї додатками ІД, ЦП, СВ, АВ, ВЗ, ЗП, АД (арк. справи 14-23). Рядком 16 наданої декларації позивач визначив суму податку на прибуток у розмірі 17 501 647,00 грн. Суму податку до сплати визначено із врахуванням значень рядків 11, 12 та 13 декларації. Рядки 20, 22 декларації з податку на прибуток позивачем не заповнювалися.

10 серпня 2011 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на прибуток (уточнюючу) за звітний податковий період 2-й квартал 2011 року із додатками (арк. справи 24-33). Зазначеною декларацією позивач визначив суму податку до сплати у розмірі 17 501 647,00 грн. В уточнюючій декларації позивачем визначено значення рядків 20, 22 декларації, що не були заповнені у попередньо наданій декларації. Рядок 23 декларації «Збільшення податкового зобов'язання звітного податкового періоду, що уточнюється» не заповнено.

5 жовтня 2011 року відповідачем проведено камеральну перевірку уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року, за наслідками проведення якої складений акт № 642/15-16-23-3/36511938 від 5 жовтня 2011 року (арк. справи 10-11). Згідно висновків зазначеного акту в ході проведення перевірки відповідачем встановлено заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток в уточнюючій декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року на 110 000 000,00 грн. Згідно викладеного в акті зазначені висновки вмотивовані не заповненням позивачем при наданні уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року рядку 23 уточненої декларації, що є обов'язковим при зміні значень рядків 20, 22 звітної декларації.

21 жовтня 2011 року на підставі викладених в зазначеному акті перевірки висновків, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000931312/41007/10/15-69-23-3 (арк. справи 12), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку не прибуток на 110 000 000,00 грн. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідач визначив підпункт 54.3.2. статті 54 та пункт 46.5. статті 46 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 14.1.157 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку останній повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (14.1.39 статті 14 Податкового кодексу України).

Податковим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, зокрема, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Виключний перелік випадків, коли податкове зобов'язання визначається контролюючим органом визначений пунктом 54.3. статті 54 Податкового кодексу України. Підпунктом 54.3.2. цієї статті, який був зазначений відповідачем у якості підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, такою підставою визначено встановлення в ході проведених перевірок платника податків заниження або завищення суми його податкових зобовязань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення стало надання позивачем уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року, якою позивач визначив значення незаповнених в звітній декларації рядків 20 та 22 (визначив суму авансового внеску, нараховану у зв'язку із виплатою дивідендів, що має бути сплачена у звітному податковому періоді за місцезнаходженням юридичної особи) та не визначив значення рядку 23 декларації, формула заповнення якого передбачає визначення різниці значень рядків 22 уточнюючої декларації та декларації, що уточнюється.

Виходячи із вищезазначених приписів статей 54 та 58 Податкового кодексу України, згідно яких податкове повідомлення-рішення приймається у разі встановлення податковим органом заниження податкового зобов'язання звітного податкового періоду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вчинення платником податку порушень заповнення податкової звітності, що не вплинули на розмір податкового зобов'язання не можуть мати своїм наслідком прийняття податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 152.1. статті 152 Податкового кодексу України встановлено, що податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно пункту 149.1. статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1. статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до рядку 07 декларацій з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року (звітної та уточнюючої) об'єкт оподаткування податком на прибуток звітного періоду дорівнює 554 354 987,00 грн. Згідно рядку 11 декларацій (звітної та уточнюючої) сума податку складає 127 501 647,00 грн.

Підпунктом 153.3.2. статті 153 Податкового кодексу передбачений обов'язок нарахування емітентом корпоративних прав авансового внеску із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Згідно підпункту 153.3.8 статті 153 Податкового кодексу України авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток.

Платник податку емітент корпоративних прав, зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

Таким чином, сума визначеного платником податку на прибуток до сплати звітного податкового періоду зменшується на суму нарахованого таким платником податку авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку із прийняттям рішення про виплату дивідендів.

Відповідно до форми декларації, затвердженої Наказом державної податкової адміністрації України № 114 від 28 лютого 2011 року, чинного на день виникнення спірних правовідносин, сума зменшення нарахованого податку (у т.ч. на сума сплаченого авансового внеску повязаного із виплатою дивідендів) відображується в рядку 13 ЗП декларації.

Із врахуванням значення рядку 13 ЗП - 110 000 000,00 грн., визначеного як у звітній так і в уточнюючій деклараціях, сума податку до сплати за 2-й квартал 2011 року визначена позивачем в рядку 16 наданих декларацій складає 17 501 647,00 грн.

З даних, зазначених позивачем в наданих деклараціях за 2-й квартал 2011 року (звітної та уточнюючої) вбачається, що надання позивачем уточнюючої декларації не пов'язано із виявленням помилок, що не вплинули на значення визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток за звітний податковий період, що дорівнює 17 501 647,00 грн.

Суд першої інстанції з посиланням на приписи пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України правильно зазначив, що обов'язок платника податків направити до податкової інспекції уточнюючий розрахунок пов'язаний лише із фактом виявлення помилки у наданій податковій звітності, обставина щодо впливу зазначеної помилки на розмір визначеного податкового зобовязання при цьому не встановлюється.

Відповідно до наявної в матеріалах справи декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року (звітної) позивачем зменшено суму визначеного податку на прибуток за звітний період на суму сплаченого авансового внеску, нарахованого у зв'язку із виплатою дивідендів (рядок 13 ЗП), але в рядках 20 та 22 зазначеної декларації не було відображено суму нарахованого авансового внеску при виплаті дивідендів. В рядках 20 та 22 декларації з податку на прибуток уточненої позивачем було виправлено зазначену помилку шляхом відображення в рядках 20, 22 уточненої декларації авансового внеску при виплаті дивідендів в сумі 110 000 000,00 грн.. але в рядку 23 не було збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року на 110 000 000 гривень суму нарахованого та сплаченого авансового внеску.

Згідно пункту 46.1. статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Наказ Державної податкової адміністрації № 14 від 28 лютого 2011 року, яким було затверджено форму податкової декларації з податку на прибуток.

Формою чинної на час виникнення спірних правовідносин декларації передбачено заповнення рядку 23 декларації у разі самостійного виправлення помилок шляхом уточнення показників податкової декларації відповідно до пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України. Встановлена в рядку 23 декларації формула передбачає, що значення цього рядку дорівнює позитивному значенню різниці рядків 16 та 22 уточнюючої декларації та декларації, що уточнюється. Отже, у разі заповнення позивачем рядку 23 уточнюючої декларації згідно цієї формули, значення рядку дорівнювало би 110 000 000,00 грн. ((17 501647,00 грн. -17 501 647,00 грн.) + (110 000 000,00 грн. - 0 грн.).

Таким чином, незаповнення позивачем значення рядку 23 декларації жодним чином не вплинуло на розмір визначеного позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року, які дорівнюють 17 501 647,00 грн. (рядок 16 декларацій звітної та уточнюючої).

Крім того, в додатку АД до рядку 20 до наданої позивачем звітної податкової декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року, встановлено, що цим додатком позивач визначив значення рядку 20 цієї декларації в сумі 110 000 000,00 грн.

Згідно пункту 46.1. статті 46 Податкового кодексу України додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною, а тому дані додатку АД до рядку 20 звітної декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року також мали прийматися відповідачем при проведенні камеральної перевірки, про що вірно зазначено в постанові судом першої інстанції.

Більше того, зазначена сума податку у 110000000 гривень була сплачена позивачем як авансовий внесок ще до подання податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року платіжним дорученням від 30 червня 2011 року № 2364, що не заперечується відповідачем.

Представниками відповідача в судовому засіданні зазначалось, що у звязку зі сплатою позивачем вказаної суми авансового внеску з податку на прибуток та не заповнення рядку 23 уточнюючої декларації в останнього автоматично рахується переплата з податку на прибуток в сумі 110000000 гривень і прийняття податкового повідомлення-рішення на вказану суму є єдиним виходом з даної ситуації.

Зазначені обставини підтверджують висновки суду першої інстанції, що фактично у відповідача немає в теперішній час грошових зобовязань зі сплати податку на прибуток за наслідками звітного податкового періоду 2 кварталу 2011 року, а податкове повідомлення-рішення з цього приводу прийнято формально без наявності заниження позивачем податкового зобовязання, що суперечить вимогам пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що незаповнення позивачем рядку 23 уточнюючої декларації не мало своїм наслідком заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за звітний податковий період 2-й квартал 2011 року, у звязку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 110 000 000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Повний текст виготовлено 15 лютого 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2011 року у справі № 2а/0570/21017/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова