Ухвала суду № 22268888, 07.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року справа №2а-5220/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Чебанова О.О.

суддів: Старосуда М.І., Юрченко В.П.

при секретарі Крамській С.О., за участю представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 р. у справі № 2а-5220/11/1270 за позовом Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехнокомплект» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2011 № 0000482310/0 та № 0000492310/0,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Луганськспецтехнокомплект» звернулося до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2011 № 0000482310/0 та № 0000492310/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 07.06.2011 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000482310/0 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 31 222,25 грн., в тому числі за штрафними санкціями 31 222,25 грн. , та № 0000492310/0 про нарахування зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 194 126,25 грн., в тому числі за основним платежем 155301,00 грн., за штрафними санкціями 38825,25 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року позов Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехнокомплект» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2011 № 0000482310/0 та № 0000492310/0 задоволено. Визнано протиправним та скасовані податкові повідомлення рішення форми «Р» від 07.06.2011 № 0000482310/0 на суму 31222,25 грн. та № 0000492310/0 на суму 194 126,25 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція в м. Луганську звернулась з апеляційною скаргою, в якій зазначило, що судом порушені вимоги матеріального та процессуального права. Відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехнокомплект» вілмовити.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «Луганськспецтехкомплект» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради у якості юридичної особи 10.04.1998 року за №1382 105 0004 003114, ідентифікаційний код 01242366, внесений до Єдиного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську, індивідуальний податковий номер 12423612364, свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ від 04.11.2010 року № 100307020 видане Ленінською МДПІ в м. Луганську.

В період з 04.04.2011 року по 12.05.2011 року відповідачем - Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої 19.05.2011 складено акт за № 293/23/01242366.

Перевіркою встановлено та відображено відповідачем в акті порушення позивачем:

-п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподатковування прибутку підприємств», встановлено завищення валових витрат у сумі 776508,00 грн., що не призвело до заниження податку за перевіряємий період;

-пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 155301,00 грн.;

-відповідно до ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України перевіркою встановлено нікчемні правочини ПАТ «ЛСТК» з ПП ТПФ «Ультра Брайт» на суму 820149,66 грн., у т.ч. ПДВ 136691,61 грн., та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» на суму 111660,00 грн. в т.ч. ПДВ 18 610,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 07.06.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000482310/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 31222,25 грн., в тому числі за штрафними санкціями 31222,25 грн. та № 000049231/0 про нарахування зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 194126,25 грн., в тому числі за основним платежем 155301,00 грн., за штрафними санкціями 38825,25 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є визнання відповідачем нікчемними угоди позивача з ПП ТПФ «Ультра Брайт» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» на підставі ст.ст. 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи підстави визнання господарських угод нікчемними, представник відповідача серед іншого зазначив наступне.

Між позивачем та ПП ТПФ «Ультра Брайт» було укладено договори № ДГ-01-07-09-05 від 01.07.2009 року та №ОБ-10-0091012/2 від 12.10.2009 року про поставку обладнання та будівельних матеріалів. Згідно з відомостями бази даних Ленінської МДПІ у м. Луганську директором та засновником ПП ТПФ «Ультра Брайт» є ОСОБА_5, який в ході опитування посадовими особами відділу податкової міліції Ленінської МДПІ пояснив, що не має відношення до діяльності підприємства, на час здійснення діяльності підприємства, на час здійснення угод знаходився в слідчому ізоляторі, податкову звітність не надавав та не уповноважував будь-яких осіб на вчинення таких дій від імені підприємства.

Крім того, податковий орган вказує на те, що господарські операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортування засобів.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Нормами зазначеної статті передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення субєкта, при укладенні правочину обовязкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним, відповідність правочину соціальним вимогам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями, встановленими законом.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак всупереч вимогам ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган не довів належними доказами факту нікчемності правочину.

Посилання податкового органу на пояснення засновника ПП ТПФ «Ультра Брайт» щодо непричетності до господарської діяльності зазначеного підприємства та на порушення кримінальної справи у відношенні гр. ОСОБА_6 у звязку зі створенням ПП ТПФ «Ультра Брайт» з метою здійснення фіктивного підприємництва не може бути прийнято судом до уваги у звязку з наступним.

Відповідно п.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно п.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Фактичне виконання угод позивача з ПП ТПФ «Ультра Брайт» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» та включення сум ПДВ до податкового кредиту підтверджено видатковими, товаро-транспортними та податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписками з банківських рахунків, обліковими документами, які підтверджують оприбуткування отриманого обладнання та матеріалів, сертифікатом відповідності (т.1 а.с.66-199,218-223: т.2 а.с.82-87).

Факт відображення операцій поставки в бухгалтерському обліку ПАТ «Луганськспецтехнокомплект» підтверджується актом перевірки.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вина не буде встановлена обвинувальним вироком суду.

Колегія суддів також зазначає, що господарські операції між позивачем та ПП ТПФ «Ультра Брайт» мали місце у 2009 році, а згідно довідки начальника Луганського слідчого ізолятора ОСОБА_5 з 22 березня 2010 року по 02 листопада 2010 року знаходився в СІЗО. Засуджений 22.07.2010 року Жовтневим районним судом м. Луганська за ст..ст.307 ч.2,309 ч.2,317 ч.1,69,70 КК України до 5 років позбавлення волі та вибув 02.11.2010 року для подальшого відбування покарання до Суходільської ВК-36.

Крім того, відсутній вирок суду відносно гр. ОСОБА_6

Тому посилання представника відповідача на порушення кримінальної справи у відношенні засновника одного з контрагентів позивача не може бути доказом по справі, доки відсутній відповідний обвинувальній вирок суду, який набрав чинності.

Суд апеляційної інстанції також не враховує посилання відповідача щодо відсутності підтвердження поставок у взаємовідносинах ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» з ТОВ «Е-Восток Україна», підписання документів бухгалтерського та податкового обліку невстановленими особами, так як жодною нормою законодавства України не передбачено визнання угод з поставки нікчемними за ланцюгами постачання.

Крім того, суд не враховує факт анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість - ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» та ПП ТПФ «Ультра Брайт», оскільки рішення про анулювання такої реєстрації прийняті податковим органом 28.01.2011 року та 09.02.2010 року відповідно, при цьому господарські правовідносини по спірним правовідносинам здійснювались цими підприємствами з позивачем протягом 2009 та 2010 років. Посилання відповідача на відсутність ПП ТПФ «Ультра Брайт» та ТОВ «ТЕК «Транслайн» за місцезнаходженням, по-перше, не підтверджується належним чином, оскільки вбачається лише з актів податкового органу про відсутність за місцезнаходженням, при цьому відомостей щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру відповідачем не надано, а по-друге, не може бути доказом нікчемності правочинів.

Відповідачем не надано також доказів порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Посилання представника відповідача на те, що правочини між позивачем та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» та ПП ТПФ «Ультра Брайт» були укладені з метою заниження обєкту оподаткування та привласнення бюджетних коштів у вигляді несплаченого податку на додану вартість є припущенням, оскільки не підтверджується матеріалами справи.

Належним доказом виконання договорів, укладених між позивачем та ПП ТПФ «Ультра Брайт», як обґрунтовано зазначено судом 1-ї інстанції, є рішення господарського суду Луганської області у справі № 23/79пд від 23.09.2010 року, яке набрало чинності, що в силу норм ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України є обставиною, яка не підлягає доказуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що правомірність прийнятого податковим органом повідомлення-рішення є недоведеною.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити постанову суду першої інстанції без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 р. у справі № 2а-5220/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 р. у справі № 2а-5220/11/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 10.02.2012 року.

Колегія суддів О.О. Чебанов

М.І. Старосуд

В.П. Юрченко