Ухвала суду № 22263189, 24.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року справа №2а/0570/20359/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

судді - доповідача: Ястребової Л.В.

суддів: Ляшенка Д.В.,Чумака С.Ю.

секретар Копиця С.В.

за участю сторін:

представника позивача Малушко Г.Ю.

представника відповідача Алфьорової Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року по справі № 2а/0570/20359/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітех» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0000281640, яким позивачу донараховано податку на додану вартість у сумі 281667 грн. та застосовано штраф у сумі 1 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітех» задоволено повністю та скасовано податкове повідомлення-рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції № 0000281640 від 12.10.2011 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Унітех» є юридичною особою, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради Донецької області від 03.05.2001 року та перебуває на податковому обліку в Макіївській ОДПІ, як платник податків.

З 05.09.2011 року по 09.09.2011 року державними посадовцями Макіївської ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Унітех», з питань виявлення фактів, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за квітень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Март».

За результатами перевірки складено Акт № 14982/23-3/31501506 від 16.09.2011 року, яким встановлені порушення ТОВ «Унітех» ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України та п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого відбулося заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі - 281 667 грн. за квітень 2011 року.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000281640 від 12 жовтня 2011 року, яким позивачу донараховано податку на додану вартість у сумі 281 667 грн. та застосовано штраф у сумі - 1 грн.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та ТОВ «Март».

Із матеріалів справи вбачається , що відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Март».

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України). Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду встановлено, що на виконання умов договору постачання № 0404 від 4 квітня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Март», ТОВ «Март» видало позивачу видаткові та відповідно податкові накладні. Фактично умови договору постачання укладеного з ТОВ «Март» у спірному періоді сторонами виконувалися. Із матеріалів справи вбачається, що факт виконання договору за вказаний період підтверджуються податковими та видатковими накладними, виписками з банку про проведення оплати за товар, підтвердженням банку про зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, товарно-транспортними накладними, договором про надання послуг, щодо перевезення зазначеного товару, що був укладений з ТОВ «Одеон», актами здачі-приймання робіт (надання послуг), попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що наявні у позивача вище перелічені первинні документи, а саме: податкові та видаткові накладні, виписки з банку про проведення оплати за товар, підтвердження банку про зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, товарно-транспортні накладні, договір про надання послуг, щодо перевезення товару, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), попередня калькуляція вартості виробництва продукції підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «Март» сировини для технічних потребу, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного розгляду, посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Посилання апелянта на пояснення водія ОСОБА_4, що останній не пам'ятає найменування вантажу, адресу навантаження, та інше, не може бути доказом щодо визнання угоди нікчемною.

Що стосується анулювання 14.10.11 року свідоцтва платника податку на додану вартість підприємства ТОВ «Март» у звязку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису про відсутність за місцезнаходженням, то як підтверджено матеріалами справи взаємовідносини позивача з ТОВ «Март» мали місце у квітні 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та відповідачем не доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ретельно перевірні всі обставини справи, судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасовано з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 200, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року по справі № 2а/057020359/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів:Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак