Постанова № 22263175, 24.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бойко М.І.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року справа №2а/0570/18207/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В., Чумака С.Ю., за участі секретаря Копиці С.В., представника позивача Чабаненка Є.О., представника відповідача Дорогій Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 р. у справі №2а/0570/18207/2011, за позовом Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства ”Шахтарськантрацит”, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2011р. Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Державного підприємства ”Шахтарськантрацит” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2010 році.

Позивачем зазначено, що у 2010 році відповідач в порушення діючого законодавства не працевлаштував 26 інвалідів.

За 26 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15.04.2010 повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 1003606,25 грн.

Дана сума заборгованості відповідачем не сплачена, а тому нарахована пеня в сумі 52689 грн.

Постановою суду 1 інстанції у позові відмовлено.

Позивач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати і прийняти нову постанову, якою вимоги задовольнити повністю.

Представники сторін за викликом до суду не прибули.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 ч.1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-XII (далі - Закон № 875), п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" (далі - Постанова № 314) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності з ч. 1,3 ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Пунктами 5,10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 (далі -Положення), передбачено, що підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Статтею 20 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи й організації (незалежно від форм власності і господарювання), на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати до відділення Фонду України соціального захисту інвалідів цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та на здійснення заходів по їх соціально-трудовій та професійній реабілітації. Розмір відрахування визначається середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві, в установі і організації за кожне незайняте інвалідом робоче місце. При цьому підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.04 № 338, за 2010 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 4986 осіб, фактично на підприємстві відповідача у 2010р. працювало 173 інваліда.

Тобто норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% (199 чол.) не виконаний.

Як вбачається з матеріалів справи центру зайнятості у 2010 році відповідачем направлялись звіти за Ф 3-ПН без інформації про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів (а.с.46-68).

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів зазначає, що відповідач не повністю виконав вимоги законодавства про соціальну захищеність інвалідів в Україні, а тому виникли підстави для застосування до нього санкцій передбачених ст. 20 Закону № 875.

Відповідно до ч.11 ст. 19 цього Закону норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті , застосовуються положення цього Закону.

Таким чином вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 р. у справі №2а/0570/18207/2011 задовольнити і постанову скасувати.

Позовні вимоги Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства ”Шахтарськантрацит” задовольнити і стягнути з Державного підприємства “ Шахтарськантрацит” на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у сумі 1003606,24 грн. та пеню у сумі 52689грн, а разом 1056295,24 грн. на р/р 31216230700001 в ГУДКУ у Донецькій області ;ЄДРПОУ 34686537; МФО 834016; код платежу 50070000.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.