Ухвала суду № 22262903, 18.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року справа №2а/0570/14263/2011

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Діденко О.С., за участю представника позивача ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/14263/2011 за позовом Державної податкової інспекції у м. Торезі до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнього підприємства ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» , м. Торез про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнього підприємства ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Торезі звернулася з адміністративним позовом до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнього підприємства ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 10909,00 грн. з податку на додану вартість в сумі 10909,00 грн., у т.ч. основний платіж -10909,00 грн. Правовою підставою стягнення коштів з банківських рахунків позивач вважає норми ст. 45 Бюджетного кодексу України ст. 20, 95 Податкового кодексу України. Зазначає, що податковий борг відповідача виник на підставі наданої до податкового органу податкової декларації. Відповідачу були направлені податкові вимоги. Проте борг на день звернення до суду з даним позовом не сплачений. Тому просить позов задовольнити.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Торезі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Сторони про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді відповідач не скористався.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, наполягав на її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ст. 9 КАС України суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Державне відкрите акціонерне товариство «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство ВАТ "ДХК «Спецшахтобуріння» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області 08.10.1996, включене до ЄДРПОУ за кодом 00180338, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Торезі з 30.10.1996р. (арк. справи 8 -12).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань а/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на уму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, (сі обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Міністерства вугільної промисловості України №544 від 23.10.2008р. «Про ліквідацію ДВАТ «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» (арк. справи 23-24 ) виведено із складу Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» Державне відкрите акціонерне товариство «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнє підприємство ВАТ "ДХК «Спецшахтобуріння» та припинено його діяльність шляхом ліквідації.

Пунктом 4.4. наказу встановлено строки для заявлення кредиторських вимог протягом двох місяців з дня публікації повідомлення про ліквідацію. Пунктом 4.14. наказу встановлено строки ліквідації - впродовж шести місяців з дати реєстрації наказу. Наказом Міністерства вугільної промисловості України № 105 від 06.05.2011р. термін ліквідації продовжено до 31.12.2011р.

У Бюлетені Державної реєстрації № 114 (249) від 10.12.2008р. опубліковані відомості про ліквідацію ДВАТ "Торезьке ШПУ'ДП ВАТ "ДХК «Спецшахтобуріння».

Листом від 24.12.2008р. № 13057/10/10-013-5 ДПІ у м. Торезі заявлені кредиторські вимоги до ДВАТ «Торезьке ШПУ'ДП ВАТ "ДХК «Спецшахтобуріння» в сумі 743 818,27 н. за податковим боргом, що виник станом на 18.12.2008р.

19.02.2009р. ДПІ у м. Торезі отримано від позивача повідомлення про результати розгляду вимог кредитора, з якого вбачається, що кредиторські вимоги визнані частково - в сумі 720 313,68 грн.

З матеріалів справи вбачається, що до реєстру вимог кредиторів станом на 19.01.2009 року ДВАТ «Торезьке ШПУ» ДП ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» до кредиторських вимог 3-ї черги включені кредиторські вимоги ДПІ у м. Торезі в сумі 720 313,68 грн. Тобто, позивача визначено кредитором 3-ї черги, вимоги якого будуть задоволені у майбутньому у рядку черговості, встановленою ст. 112 ЦК України.

Впродовж ліквідаційної процедури, відповідачем подавалася податкова звітність з відображенням податкових зобов'язань. Так, відповідач 20.07.2011 подав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року № 15159, якою визначив податкове зобов'язання у розмірі 10909,00 грн. (арк. справи 21-22).

Податкові зобов'язання виникли у позивача після заявлення кредиторських вимог. Внаслідок несплати податкових зобов'язань за наведеною декларацією утворилась заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 10909,00 грн.

З набранням чинності Податковим кодексом України (01.01.2011р.) статтею 97 цього кодексу встановлений порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в ІІ ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.

У цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 97.2. ст. 97 цього Кодексу, у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Загальні підстави, порядок ліквідації юридичної особи та порядок задоволення вимог кредиторів визначений нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документам.

Згідно зі статтею 111 ЦК України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, крім випадків, встановлених законом.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Згідно із частинами 4, 5 цієї статті вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

З наведених норм вбачається, що допускаючи можливість, що майна для задоволення всіх претензій кредиторів буде недостатньо, законодавець встановив черговість задоволення вимог.

Разом з тим, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або в разі ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу звернутися до суду з позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора

можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації.

Позивач не звертався до ліквідаційної комісії про визнання кредиторський вимог, що виникли за зобов'язаннями 2011 року, і як наслідок, не звертався до суду з відповідним позовом про визнання протиправною відмови у визнанні його вимог.

Визнання кредиторський вимог в судовому порядку є передумовою їх включення до ліквідаційної маси підприємства, що ліквідується та задоволення у подальшому за рахунок майна юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру.

Згідно із ч. 1 ст. 92 Господарського кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до частин 2, 3 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

До функцій ліквідаційної комісії належить саме проведення ліквідаційної процедури юридичної особи у порядку та строки, встановлені органом, що прийняв рішення про ліквідацію. Здійснення господарської діяльності під час процесу припинення юридичної особи ліквідаційною комісією, крім господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства не передбачено.

Про це також свідчать приписи п. 20.4. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), згідно із яким, у разі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідовується, визначений комісією з припинення (ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо).

Інші рахунки, які не використовуються для проведення ліквідаційної процедури, закриваються на підставі заяви ліквідатора (ліквідаційної комісії).

Відповідачем надана суду довідка про те, що у ДВАТ «Торезьке ШПУ'ДП ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» закрито усі рахунки у банківських установах, а саме 10.04.2009р. закрито рахунок в ВАТ «ТУ Ощадбанку України» № НОМЕР_1. №2606830164; 08.04.2009р. закрито рахунки у філії «Відділення Промінвестбанку м. Торезі» № 26007301460111/980, № 26043309460111/980, № 26007301460111/643; 15.04.2009р. закрито рахунок у філії АКБ «Імексбанк» № 26003090036001, про що повідомлено листом ДПІ у м. Торезі.

Відкрито рахунок ДВАТ «Торезьке ШПУ ДП ВАТ "ДХК «Спецшахтобуріння» лише в одній банківський установі - ВАТ «КБ»Актив-банк» № 260533015067 (980), МФО 334000.

В матеріалах справи міститься повідомлення ВАТ «КБ «Актив-банк» у м. Донецьку від 31,03.2009р. про відкриття рахунку № 260533015067 (980).

Крім того, в матеріалах справи містяться листи голови ліквідаційної комісії ДВАТ «Торезьке ШПУ ДП ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» від 14.04.2009р. № 240 та від 17.04.2009р. № 273, адресовані ДПІ у м. Торезі (арк справи 116, 117), яким повідомлено податковий орган про відкриття розрахункового рахунку у ВАТ «КБ «Актив-банк» для використання у процедурі ліквідації, а також про закриття рахунків в інших банках.

На даний час у підприємства є один поточний рахунок № 260533015067 (980), що відкритий у ВАТ «КБ «Актив-банк» для використання у процедурі ліквідації для розрахунків з кредиторами.

Позивач просить стягнути кошти відповідача з банківських рахунків, керуючись нормами п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України.

Механізм стягнення коштів, яким керується податковий орган при стягненні коштів з банківських рахунків, врегульований Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. № 2121-III та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976 (далі -Інструкція № 22).

Відповідно до ст. Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Пунктами 5.1., 5.2. глави 5 Інструкції № 22 передбачено, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду. У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та органом державного казначейства, або повертаються стягувану без виконання відповідно до пункту 2.18 глави 2 цієї Інструкції.

Згідно із пунктами 5.9., 5.10. глави 5 Інструкції № 22 банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання стягувачем реєстру платіжних вимог. У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів згідно з главою 2 цієї Інструкції.

Пунктами 2.19., 2.20. глави 2 Інструкції № 22 встановлено, що розрахункові документи, які надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Якщо платіжні вимоги на примусове списання коштів надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці платіжні вимоги з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих платіжних вимог недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до глави 5 цієї Інструкції.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці платіжні вимоги повертаються без виконання згідно з пунктом 2.18 цієї глави.

Згідно із п. 2.21. глави 2 Інструкції № 22 платіжні вимоги, які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то вони цього самого дня виконуються частково відповідно до пункту 5.10 глави 5 цієї Інструкції. Якщо на його початок на рахунку платника не буде коштів для виконання платіжних вимог, то такі документи цього самого дня повертаються відповідно до пункту 2.18 цієї глави.

З наведених норм Інструкції № 22 вбачається, що списання коштів, що знаходяться на банківському рахунку клієнта на вимогу податкового органу списуються у повному обсязі у день надходження платіжної вимоги або наступного операційного дня.

Разом з тим, норми п. 97.2. ст. 97 Податкового кодексу України передбачають використання майна платника податків, що ліквідується у черговості, визначеній відповідно до законів України. Така черговість встановлена статтею 112 ЦК України. Відповідно до цієї статті кредиторські вимоги податкового органу задовольняються у третю чергу.

Відповідно до п. 97.3. ст. 97 Податкового кодексу України у разі якщо внаслідок ліквідації платника податків або скасування державної реєстрації фізичної особи - підприємця частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності.

Суд зазначає, що норма ст. 97 Податкового кодексу України є спеціальною нормою та передбачає особливості погашення податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством. Саме ця норма повинна застосовуватися податковим органом при погашенні податкового боргу платника податків, що ліквідується.

Водночас, стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства що ліквідується призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст. 112 ЦК України, що в свою чергу, порушує приписи ст. 97 Податкового кодексу України, оскільки стягнення коштів з банківських рахунків відбувається негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/14263/2011 за позовом Державної податкової інспекції у м. Торезі до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнього підприємства ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» , м. Торез про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнього підприємства ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/14263/2011 за позовом Державної податкової інспекції у м. Торезі до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнього підприємства ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» , м. Торез про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» дочірнього підприємства ВАТ «ДХК «Спецшахтобуріння» про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.А. Блохін

Судді: Г.М. Міронова

І.В. Юрко