Ухвала суду № 22260862, 12.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 року справа №2а/0570/10122/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Василенко Л. А. , Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у адміністративній справі № 2-а/0570/10122/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» до Східної митниці, Головного управління Держаного казначейства України у Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсним рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАР" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецької області про визнання протиправною бездіяльність в оформленні заявленого до митного декларування товару, визнання дій по видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/1/20192, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації від 14 квітня 2011 року №700000006/2011/000332/1, зобовязання надати довідку, адресовану ТОВ «ПАР» та Головному управлінню Державного казначейства України у Донецькій області про надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 20% на загальну суму 4 736,90грн., який підлягає поверненню позивачу, зобовязання Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області повернути ТОВ «ПАР» з Державного бюджету України надмірно сплачену суму у розмірі 4 736,90грн., перераховану в якості податку на додану вартість, шляхом зарахування на поточний рахунок позивача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, та неправильного застосування норм матеріального права, та порушення норм процесуального права.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАР» (далі ТОВ «ПАР») зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 07 квітня 2004 року як юридична особа за ідентифікаційним кодом 32880359, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00№315166 та довідкою АБ№278068 з ЄДРПОУ (а.с.106-107)

22.03.2011 року між ТОВ «ПАР» та компанією «ЕNRC Marketing AG» (Продавець) було укладено контракт №ЕNRC-РАR-АL-2011 (а.с.8-24). Предметом зазначеного договору є постачання алюмінію первинного необробленого нелегованого в чушках, виробник якого АТ «Казахський електролізний завод». Вартість товару зазначається в специфікаціях та рахунках.

На виконання вказаного зовнішньоекономічного контракту, ТОВ «ПАР» до митного оформлення було подано ВМД №700000010/2011/004693 від 14.04.2011 року та товаросупроводні документи, з метою оформлення товару в режимі "Імпорт-40", згідно методу №1. В декларації фактурна вартість товару була визначена позивачем відповідно до умов угоди та становила 2 688,18 доларів США за 1 тону, загальною вартістю 364 595,17 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 2 905 568 грн. 29 коп.

Позивачем були надані наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: контракт від 22.03.2011р. № ЕNRC-РАR-АL-2011; специфікація №1 до контракту; рахунки (інвойси) виставлені позивачу постачальником фірмою «ЕNRC Marketing AG»; рахунок виставлений постачальнику виробником товару; сертифікати якості; сертифікати про походження товару форми Т-І ВТД; накладні ЦТМ/УМВС; виписку з особового рахунку позивача, як доказ 100% передплати Товару по вартості вказаній в контракті.

При митному оформленні товару позивача, у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. В звязку з чим 14.04.2011 року митним органом було запропоновано позивачеві надати додаткові документи в її підтвердження.

Позивач додаткових документів до митного органу не подав, відповідно до пояснень позивача в апеляційній скарзі та в ході розгляду справи в судді першої інстанції, підставою не надання документів позивачем митному органу стало, те що їх подання потребувало додаткового часу, а продукція була терміново необхідною для виробництва.

Відповідачем було прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 14.04.2011 року № 700000006/1/20192, згідно з якою товари не підлягають митному оформленню, з причин: неподання на вимогу митного органу додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, згідно ст.88 МК України, п.11 Порядку №1766, а саме: договорів з третіми особами, що повязаний з договором (контрактом) про доставку товарів, митна вартість яких визначається; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що має відповідні повноваження згідно із законодавством.

У звязку з неподанням декларантом додаткових документів митним органом видане рішення про визначення митної вартості товару від 14.04.11р. та 14 квітня 2011 року митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості, відповідно до якого було застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по зовнішньоекономічній операції не були надані відповідачу всі необхідні для розмитнення товару документи, які б підтверджували правильність визначеної декларантом митної вартості товару, у Східної митниці не було можливості застосувати 1-5 методи визначення митної вартості, а тому відповідачем рішення про застосування 6 методу було прийняте обґрунтовано. Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів затверджено постановою КМУ від 09.04.2008р. №339.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Східною митницею перевірені документи подані для підтвердження митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ від 20.12.06 № 1766, та проаналізований рівень митної вартості ідентичних і подібних товарів згідно з ЄАІС Держмитслужби, митне оформлення яких вже здійснене.

Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи, а також митним оформленням позивачем за іншими ВМД по вищій ціні вказаного товару, ціна спірного товару була вища ніж задекларована позивачем у декларації, по якій відповідачем прийнято спірна картка відмова та рішення.

Статтею 265 Митного кодексу України визначено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.

Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобовязаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Разом з тим, при митному оформленні товару у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару. У митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобовязати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобовязаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. Позивач на вимогу митного органу не надав документів, що були витребувані, без обґрунтувань та мотивації.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у декларації митної вартості 14.04.2011 р. директором ТОВ «ПАР» Оленікової Є.В. власноручно було зазначено, про ознайомлення з вимогою відповідача про надання додаткових документів для визначення митної вартості, та згодну з рішенням митного органу про визначення митної вартості товарів. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що позивач не скористався своїм правом, для звернення до митного органу з заявою, щодо продовження строку для надання додаткових документів.

Згідно п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 р. № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів.

Оскільки, митним органом неможливо було здійснити завершення митного оформлення за наданими позивачем ВМД, на підставі п. 11 Порядку, Східною митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості.

Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, яка була нижчою від наявної бази даних світових цін на вказану сировину та з урахуванням документів. наданих самим декларантом. Враховуючи наведене митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно доПорядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів (експортної ВМД), однак, позивач як вже зазначалось вище додаткових документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав без обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У звязку з ненаданням позивачем додаткових документів у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, при здійсненні митної оцінки був застосований метод оцінки № 6 (резервний) згідно зі ст.273 МК України

Судами першої та апеляційної інстанції ґрунтовно досліджені дії митниці щодо застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та обєктивних причин неможливості застосування митницею попередніх 1-5 методів.

За тих обставин та враховуючи, що позивачем заявлена митна вартість товару значно нижча відносно даних інформаційної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, не надання позивачем необхідних додаткових документів, щодо підтвердження правильності заявленої митної вартості, відповідач в межах наданих повноважень та наведених законодавчих норм самостійно визначив митну вартість вказаного товару. Суд першої інстанцій, надавши належну оцінку обставин справи, прийшли до вірних висновків про обґрунтованість застосування відповідачем резервного методу при визначенні митної вартості товару.

Враховуючи вищенаведені обставини суд першої інстанцій прийшов до обґрунтованого висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення та картки відмови Східна митниця діяла в межах наданих повноважень відповідно чинного законодавства.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, тому скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга позивача залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у адміністративній справі № 2-а/0570/10122/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у адміністративній справі № 2-а/0570/10122/2011залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий

суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: Л.А. Василенко

О.В. Карпушова