Рішення № 22257441, 27.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.12 Справа№ 5015/605/12

За позовом: Дочірнього підприємства “Ефорт Гарант - 16” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ефорт - Гарант”, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства „Мієр”, м. Львів

про: стягнення 42347,60 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт (довіреність №103/ю від 28.02.2012 р.)

від відповідача: не зявився

В судовому засіданні 27.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Дочірнє підприємство “Ефорт Гарант - 16” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ефорт - Гарант” (м. Львів) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства „Мієр” (м. Львів) про стягнення 42347,60 грн., з яких: 39352,00 грн. основний борг, 1520,71 грн. пеня, 294,33 грн. 3% річних, 1180,56 грн. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем обовязку по оплаті наданих йому охоронних послуг згідно договору №25/16-Е-Г від 15.05.2009 р.

Ухвалою суду від 17.02.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.02.2012 р.

Представник позивача в судові засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 17.02.2012 року виконав, зокрема, надав витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо позивача та відповідача станом на час розгляду спору.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив.

Ухвала суду від 13.03.2012 р. надсилалась відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний в матеріалах справи), однак поштовим відділенням повернуто до суду поштовий конверт з написом „адресат невідомий”.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Суд залишив без розгляду заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві, яка міститься в тексті позовної заяви, з огляду на те, що відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір за ставкою 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. Докази сплати судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову в матеріалах справи відсутні.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.05.2009 р. між Дочірнім підприємством “Ефорт Гарант - 16” Товариства з обмеженою відповідальністю “Ефорт - Гарант” та Приватним підприємством „Мієр” укладено договір №25/16-Е-Г про надання охоронних послуг. 01.10.2009 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №25/16-Е-Г від 15.05.2009 р.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що якщо за місяць до закінчення строку договору жодна з сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається кожного разу продовженим на тих же умовах ще на один рік.

10.10.2011 р. сторонами укладено угоду про припинення чинності договору про надання охоронних послуг №25/16-Е-Г від 15.05.2009 р., відповідно до умов якої сторони домовились про припинення чинності договору №25/16-Е-Г від 15.05.2009 р. з 11.10.2011 р.

Згідно п.1.1 договору №25/16-Е-Г від 15.05.2009 р., „Замовник” (відповідач) передає, а „Охорона” (позивач) приймає під охорону „Обєкт” та/або його відокремлені приміщення (будівлі), перераховані у дислокації (додаток №1 до договору).

Ціна (вартість) наданих послуг за цим договором визначається „Охороною” на основі Додатку №2 (розрахунок вартості), який є невідємною частиною договору. (п.2.1 договору).

Пунктом 2 додаткової угоди №1 до договору №25/16-Е-Г від 15.05.2009 р. сторони узгодили викласти в новій редакції додаток №2 до договору: розрахунок вартості, в звязку з чим з 01.10.2009 р. вартість охоронних послуг за місяць становить 10220,00 грн.

Відповідно до п.2.4 договору, розрахунки за послуги здійснюються „Замовником” в гривнях, на умовах попередньої (авансової) оплати, щомісячно до пятого числа поточного місяця на підставі цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок „Охорони”, вказаний в цьому договорі.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що акт виконаних робіт підписується сторонами останнім днем кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Умовами договору на „Замовника” покладено обовязок своєчасного внесення плати за послуги “Охорони” згідно п.2.4 договору на умовах, вказаних в цьому договорі та додатках до нього. (п.4.2.1 договору).

10.10.2011 р. сторонами підписано акт зняття з-під охорони обєкта ПП “Мієр” виробничих приміщень, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Тролейбусна, 7.

На підставі п.2.5 договору 30.06.2011 р. сторонами підписано акт №ОУ-0000029 здачі прийняття робіт (надання послуг) за червень 2011 р. на суму 10220,00 грн., 31.07.2011 р. акт №ОУ-0000036 здачі прийняття робіт (надання послуг) за липень 2011 р. на суму 10220,00 грн., 31.08.2011 р. - акт №ОУ-0000042 здачі прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2011 р. на суму 10220,00 грн., акт №ОУ-0000049 здачі прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2011 р. на суму 10220,00 грн. Крім того, за період з 01.01.2011 р. по 05.10.2011 р. після припинення дії договору сторони підписали акт звірки, згідно якого сальдо на 05.10.2011 р. становило 40880,00 грн. (копії актів містяться в матеріалах справи).

Пунктом 3 угоди від 10.10.2011 р. про припинення чинності договору про надання охоронних послуг №25/16-Е-Г від 15.05.2009 р. обумовлено, що у звязку з припиненням чинності договору замовник зобовязується повністю погасити свою заборгованість перед виконавцем по оплаті наданих послуг охорони та витрат повязаних з цим до 15 листопада 2011 р.

Свій обовязок щодо остаточного розрахунку за надані охоронні послуги відповідач вчасно не виконав.

На адресу позивача поступив лист вих. №21 від 10.10.2011 р. за підписом директора ПП “Мієр”, яким відповідач гарантував оплату за надані послуги згідно акту звірки в сумі 40880,00 грн.

Згідно банківської виписки БВ-0000144 від 14.11.2011 р. відповідач провів частковий розрахунок за надані позивачем охоронні послуги на суму 5220,00 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №25/16-Е-Г від 15.05.2009 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобовязання за договором №25/16-Е-Г про надання охоронних послуг від 15.05.2009 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за надані йому послуги, порушив взяті на себе договірні зобовязання, в результаті чого заборгував перед позивачем 39352,00 грн.

В звязку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати отриманих послуг, позивач на підставі п. 8.1 договору №25/16-Е-Г просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1520,71 грн. пені за період з 15.11.2011 р. по 13.02.2012 р.

У відповідності до п. 8.1 договору, у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону обєкта нараховується пеня у розмірі 2% від суми простроченої плати за кожен день простроченого платежу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1180,56 грн. штрафу, нарахованого позивачем на підставі п. 4 угоди від 10.10.2011 р. про припинення чинності договору про надання охоронних послуг №25/16-Е-Г від 15.05.2009 р. за прострочення термінів оплати.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 6 ст. 231 Цивільного кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

За змістом цих норм закону, забезпечення виконання зобовязання у вигляді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише до реальних зобов'язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобовязання за фактично надані послуги. У разі ж припинення дії договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося. При цьому штраф та пеня є різновидами неустойки відповідно до норм ЦК України та різними видами штрафних санкцій відповідно до норм ГК України.

Згідно зі ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у звязку з чим вимога позивача у даній справі щодо стягнення з відповідача пені і штрафу, протирічить основному принципу Конституції України щодо неможливості застосування до винної особи відповідальності двічі.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, згідно ст. 1 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (ст. 3 вказаного закону). Враховуючи прострочення виконання зобовязання відповідачем, суд вважає підставними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1520,71 грн. згідно поданого позивачем розрахунку, проведеного у відповідності до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд відмовляє у стягненні 1180,56 грн. штрафу, нарахованого позивачем на підставі п. 4 угоди від 10.10.2011 р. про припинення чинності договору про надання охоронних послуг №25/16-Е-Г від 15.05.2009 р. за прострочення термінів оплати, оскільки застосування за невиконання грошового зобовязання і пені, і штрафу одночасно є неправомірним та суперечить приписам наведених норм та нормам Конституції України, якими забороняється подвійна відповідальність - стягнення штрафних санкцій двічі.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком 3% річних у розмірі 294,33 грн., наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобовязання з оплати наданих позивачем послуг згідно з договором про надання охоронних послуг. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Мієр” (81000, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Бічна Львівська, 2, ідентифікаційний код 13823275) на користь Дочірнього підприємства “Ефорт Гарант - 16” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ефорт - Гарант” (79015, м. Львів, вул. Тургенєва, 72, ідентифікаційний код 34857321) 39352,00 грн. основного боргу, 294,33 грн. 3% річних, 1520,71 грн. пені, 1564, 63 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Король М.Р.