Рішення № 22257443, 27.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.12 Справа№ 5015/647/12

За позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м. Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства „Cпеціалізоване ремонтно-будівельного управління „Львівліфт”, м.Львів

про: стягнення 1401,41 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від прокуратури: не зявився

від позивача: ОСОБА_1- юрисконсульт (довіреність № 2 від 12.01.2012р.)

від відповідача: не зявився

В судовому засіданні 27.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: прокурор Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго” (м. Львів) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Спеціалізоване ремонтно-будівельного управління „Львівліфт” (м. Львів) про стягнення 1401,41 грн., з яких: 1391,07 грн. основний борг, 7,80 грн. пеня, 1,03 грн. інфляційні втрати та 1,51 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 21.02.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.02.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 28.02.2012 р. та від 06.03.2012 р.

В судове засідання 28.02.12 року прокурор та позивач явку повноважних представників забезпечили, позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, вимоги ухвали виконали частково, не надали суду довідку і витяг про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб а фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи в суді.

В судове засідання 06.03.12 року прокурор та позивач явку повноважних представників забезпечили, позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, вимоги ухвали виконали повністю, надали суду довідку про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб а фізичних осіб - підприємців станом на час розгляду справи в суді. З огляду довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що відбулася реєстрація зміни місцезнаходження відповідача. Позивач надіслав копію позовної заяви та додатки до неї на встановлену адресу відповідача, про що свідчить опис вкладення та фіскальний чек № 0536 від 06.03.12 р., долучені помічником прокурора в судовому засіданні.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Ухвала суду від 06.03.2012 р. надсилалась відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявна в матеріалах справи). 21.06.2011 р. державним реєстратором Виконавчого комітету Львівської міської ради до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України внесено інформацію про відсутність юридичної особи (відповідача) за вказаною адресою.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.10.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 441 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту договір).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. (п. 10.4 договору).

Згідно умов договору, позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Відповідно до п. 3.2.2. договору, відповідач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Покупець (відповідач) зобовязується проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів платіжним дорученням в термін до 15 числа звітного місяця в розмірі 100% вартості договірної величини споживання в цьому місяці. Договірна величина споживання встановлена сторонами у додатку №1 до цього договору. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться покупцем згідно рахунку енергопостачальної організації протягом пяти операційних днів з дня надання рахунку. (пп. 6.1-6.3 договору).

Свій обовязок щодо остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію відповідач вчасно не виконав, в звязку з чим за період вересень грудень 2011 р. у нього виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 1391,07 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №441 від 01.10.2006 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобовязання за договором №441 від 01.10.2006 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриману теплову енергію, порушив взяті на себе договірні зобовязання, в результаті чого заборгував перед позивачем 1391,07 грн. за період з 01.09.2011 р. по 01.01.2012 р.

Згідно п. 7.2.3. договору, покупець (відповідач) несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Згідно розрахунку позовних вимог позивачу нараховано пеню, яка підлягає стягненню, у розмірі 7,80 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог відповідачу нараховано інфляційні втрати у розмірі 1,03 грн. та 3% річних у розмірі 1,51 грн., які підлягають стягненню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Спеціалізоване ремонтно-будівельного управління „Львівліфт” АТВТ „Укрліфт” (79040, м.Львів, вул. Пясецького, буд. 12, ідентифікаційний код 03336025) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (79054, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4а, ідентифікаційний код 20784943) 1391,07 грн. основного боргу, 7,8 грн. пені, 1,03 грн. інфляційних втрат та 1,51 грн. 3% річних.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства „Спеціалізоване ремонтно-будівельного управління „Львівліфт” АТВТ „Укрліфт” (79040, м.Львів, вул. Пясецького, буд. 12, ідентифікаційний код 03336025) в дохід державного бюджету 1609,5 грн. судового збору.

4.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Король М.Р.