Рішення № 22257439, 28.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.12 Справа№ 5015/652/12

За позовом: виконуючого обовязки прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі Управління), м. Львів,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" (надаліТовариство), м.Львів,

за участю третьої особи:Львівського комунального підприємства "Добробут-401", м.Львів,

про: стягнення неустойки та зобовязання до звільнення обєкта оренди.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

прокурора:Панькевич Р.В.,

позивача:ОСОБА_1 довіреність №2302-вих-1 від 03.01.2012р.

відповідача:ОСОБА_2 довіреність від 13.03.3012 р.

третьої особи:не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов виконуючого обовязки прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" про стягнення неустойки та зобовязання до звільнення і повернення обєкта оренди. Ухвалою від 21.02.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 05.03.2012 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Між сторонами у справі 25.07.2008 р. було укладено договір оренди нерухомого майна №Ш-6423-8 щодо майна, яке знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Базарна, 11. Договір укладено на термін до 24.07.2011 р. Цей договір припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Листом №2302-вих-2873 від 03.08.2011 р. відповідача повідомлено про припинення договірних стосунків у звязку із закінченням строку дії договору оренди та обовязок повернути орендоване майно. Оскільки відповідач за актом здачі-приймання зазначене орендоване майно не передав, безпідставно продовжує ним користуватися, позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" неустойку у сумі 293196,80 грн., нараховану на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а також зобовязати Товариство звільнити і повернути орендовані нежитлові приміщення на вулиці Базарній, 11 у місті Львові, загальною площею 211,9 м2.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечив повністю з таких підстав. По-перше, відповідач просить розєднати позовні вимоги в самостійні провадження, оскільки вони не є однорідними, випливають з різних правовідносин, а тому мають розглядатися в різних позовних провадженнях. По-друге, позивачу був відомий намір орендаря продовжити договір оренди. Оскільки однозначної відповіді від позивача не було, можливості використовувати майно за призначенням в орендаря не було, а тому є підстави для звільнення відповідача від плати за користування майном протягом цього часу.

Суд відхиляє клопотання відповідача про розєднання позовних вимог з огляду на те, що позовні вимоги випливають одна з одної, а тому і підстави такого позову поєднані спільними доказами. При прийнятті рішення з цього приводу суд також враховує те, що можливе розєднання позову призвело б до невиправданого затягування розгляду справи, ускладнення її вирішення.

Крім того, відповідачем подано клопотання про витребування установчих документів ЛКП "Добробут-401", договору оренди №ІІІ-4848-6 від 17.11.2006 року, акта приймання-передачі майна в оренду за договором оренди №ІІІ-4848-6 від 17.11.2006 року, правовстановлюючих документів, які засвідчують отримання ЛКП "Добробут-401" орендованого майна. Зазначене клопотання мотивовано посиланням на статтю 38 Господарського процесуального кодексу України, а також необхідністю дослідження цих матеріалів справи, оскільки балансоутримувач виступає як самостійний субєкт цивільних правовідносин, та наділений правом віндикаційного позову.

Суд відхиляє подане клопотання з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 34, частин 1 та 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:

1)який доказ витребовується;

2)обставини, що перешкоджають його наданню;

3)підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4)обставини, які може підтвердити цей доказ.

Комплексний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що суд витребовує лише ті, докази, які мають значення для вирішення спору, а не будь-які, які можуть мати стосунок до справи. Коло доказів, які мають значення для вирішення спору, обумовлюється предметом доказування у кожному конкретному судовому спорі. Предметом спору у цій справі є нарахування неустойки за неповернення обєкта оренди після спливу строку дії договору оренди, а також зобовязання повернути зазначений обєкт оренди. Отже, предметом доказування (або ж спростування) у цій справі є докази, які дозволяють встановити факт спливу строку дії договору оренди, неповернення обєкта оренди уповноваженій особі в порядку, встановленому договором або законом.

Як убачається з умов договору оренди, його укладено між Управлінням та Товариством, а не балансоутримувачем та Товариством, а тому цивільні правовідносини виникли саме між Управлінням та Товариством. Тому суд не вбачає необхідності у дослідженні обставин передання на баланс ЛКП "Добробут-401" обєкта оренди, дослідження його правового статусу. Не мають значення для вирішення спору також попередні договори оренди, які укладалися між Управлінням та Товариством, оскільки цивільні правовідносини виникли на підставі окремого договору оренди, укладеного 25.07.2008 року. Необхідності їх додаткового дослідження відповідачем не обґрунтовано.

Відповідачем також подано клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позов підписано в.о. прокурора Личаківського району міста Львова, хоч Управління перебуває в Галицькому районі міста Львова, а Товариство в Шевченківському районі міста Львова. А тому, стверджує відповідач, прокурорська перевірка проводилася не в межах компетенції прокурора Личаківського району міста Львова.

Прокурор заперечив стосовно поданого клопотання з тих підстав, що в силу положень закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури становлять єдину систему, яка здійснює захист від неправомірних посягань на право та інтереси особи, зокрема через представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. У звязку із зверненням Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орган місцевого самоврядування) із повідомленням про порушення прав та інтересів територіальної громади міста Львова прокуратурою вжито заходів шляхом подання позову до суду.

Суд погоджується із запереченнями прокурора та додатково зазначає таке. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. В силу наведених норм Господарський процесуальний кодекс України не обмежує прокурора у представництві інтересів громадянина або держави в суді.

В судовому засіданні 28.03.2012 р. відповідачем заявлено усне клопотання про витребування доказів у позивача про повідомлення позивачем на підставі частини 3 статті 17 закону України "Про оренду державного та комунального майна" про відсутність наміру передавати майно в оренду.

З приводу заявленого клопотання виступив позивач та зазначив, що немає необхідності у витребуванні таких доказів, оскільки таких повідомлень позивачем відповідачу не надсилалось. Крім того, зауважив, що відповідач може скористатись переважним право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін. Суд відхиляє подане клопотання з цих же підстав.

Також відповідачем заявлено усне клопотання про витребування доказів у позивача про відхилення чи задоволення клопотання про продовження дії договору оренди.

Суд відхиляє дане клопотання, оскільки воно не стосується предмета спору.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між Управлінням та Товариством було укладено договір оренди нерухомого майна ( будівель, споруд, приміщень) №Ш-6423-8 від 25.07.2008 р. (надалі Договір оренди). За умовами цього договору орендодавець (позивач у справі) на підставі наказу управління комунальної власності від 28.01.2008 р. №47-0, договору оренди від 17.11.2006 р. №Ш-4848-6 передає, а орендар (відповідач у справі) приймає у строкове платне користування нерухоме майно (надалі об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП "Добробут-401" (надалі балансоутримувач). Загальна площа обєкта оренди 211,9 м2.

У звязку з фактичним використанням орендарем обєкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору (пункт 3.3 Договору оренди).

Термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 25.07.2008 р. до 24.07.2011 р. (пункт 4.1 Договору оренди).

Розмір орендної плати за об'єкт оренди складає 18049,88 грн. за місяць без ПДВ. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік) та коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції (пункт 5.1 та 5.2 Договору оренди).

Листом №2302-вих-2873 від 03.08.2011 р. відповідача повідомлено про припинення договірних стосунків у звязку із закінченням терміну дії договору оренди та обовязок повернути орендоване майно. Зазначений лист надіслано відповідачу 04.08.2011 р., про що свідчить відмітка відділення поштового звязку на списку поштових відправлень №490, долученому до матеріалів справи.

Листом №2302-2458 від 15.09.2011 року Управлінням повідомлено, що питання про продовження договору оренди перебуває на розгляді.

Доказів звільнення відповідачем обєкта оренди та передання його за актом здачі-приймання позивачу суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові зобовязання на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Із пункту 4.1 Договору оренди вбачається, що строк дії Договору оренди закінчився 24.07.2011 р.

Відповідно до положень пункту 4.3 Договору оренди, частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 764 Цивільного кодексу України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено судом, позивач надіслав 04.08.2011 р. відповідачу листа про припинення договірних стосунків у звязку із закінченням строку дії Договору оренди в межах місячного строку, визначеного у наведених нормах. Таким чином, згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 1 частини 2 статті 291 Господарського кодексу України, Договір оренди припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктами 9.1 та 9.3 Договору оренди визначено, що повернення орендодавцю (позивач у справі) обєкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового припинення чи розірвання (п. 9.1 Договору оренди). Об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем (відповідач у справі) та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних у п. 9.1 цього договору.

Орендоване майно передається за актом здачі-приймання. Невиконання цього обовязку надає орендодавцю право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За обставин, коли Договір оренди припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, оскільки відповідач безпідставно користувався об'єктом оренди, вимоги позивача про сплату неустойки у є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Проте суд вважає невірним здійснений позивачем розрахунок неустойки у сумі 293196,80 грн., оскільки ним помилково визначено період нарахування.

При визначенні суми неустойки необхідно врахувати таке. Обов'язок стосовно повернення обєкта оренди виник у відповідача із моменту припинення договору найму. Договір оренди припинено у звязку із закінченням строку, на який його було укладено 22.08.2011 р. Зазначене випливає із наступного.

Як встановлено судом позивач, згідно із положеннями пункту 4.3 Договору оренди, частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 764 Цивільного кодексу України, надіслав 04.08.2011 р. відповідачу листа про припинення договірних стосунків у звязку із закінченням строку дії Договору оренди в межах місячного строку, визначеного у наведених нормах.

Пунктом 4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. №1149, визначено такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Із довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, виданої 25.01.2012 р. державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради знаходиться у місті Львові на площі Галицькій, 15.

Як убачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, виданому 05.03.2012 р. державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" знаходиться у місті Львові на вулиці Базарній, 11.

З огляду на наведене, письмова поштова кореспонденції (даному випадку це лист №2302-вих-2873 від 03.08.2011 р.), надіслана позивачем, пересилається операторами поштового зв'язку відповідачу протягом 3 днів.

Крім того, потрібно врахувати 15 днів (визначено у пунктах 9.1 та 9.3 Договору оренди, у листі №2302-вих-2873 від 03.08.2011 р.), протягом яких орендар (відповідач у справі) повинен був повернути майно орендодавцю (позивач у справі) добровільно.

Таким чином, прострочення виконання зобовязання стосовно повернення обєкта оренди, в силу положень статті 253 Цивільного кодексу України, почалось з 23.08.2011 р.

Провівши перерахунок неустойки, судом визначено, що до стягнення підлягає 251648,30 грн. неустойки. В цій частині позовні вимоги є обґрунтованими. В решті позовні вимоги суд відхиляє.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача в частині звільнення від плати за користування майном, оскільки даний спір стосується стягнення неустойки та зобовязання до звільнення і повернення обєкта оренди. Як убачається із наведеного, судом не досліджується факт наявності чи відсутності заборгованості за договором оренди. Зважаючи на те, що природа суми, на яку покликається відповідача (випливає із частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України) та суми неустойки, яку вимагає стягнути позивач (випливає із частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України), різняться, а тому дане клопотання не стосується предмета доказування.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В силу дії принципу змагальності у господарському процесі (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України) кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України) належними і допустимими доказами (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в частині задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 17, 18, 19, 26 закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 283, 291 Господарського кодексу України, статтями 11, 764, 785 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" (адреса: вулиця Базарна, будинок 11, Шевченківський район, місто Львів, Львівська область, 79007; ідентифікаційний номер 25228715) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: площа Галицька, будинок 15, Галицький район, місто Львів, Львівська область,79008; ідентифікаційний номер 25558625) 251648,30 грн. неустойки.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" (адреса: вулиця Базарна, будинок 11, Шевченківський район, місто Львів, Львівська область, 79007; ідентифікаційний номер 25228715) в доход державного бюджету України 5032,97 грн. судового збору.

4.Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" (адреса: вулиця Базарна, будинок 11, Шевченківський район, місто Львів, Львівська область, 79007; ідентифікаційний номер 25228715) повернути орендоване майно, що знаходяться за адресою: вулиця Базарна, 11 у місті Львові, загальною площею 211,9 м2, згідно з актом здачі-приймання. Стягувач: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: площа Галицька, будинок 15, Галицький район, місто Львів, Львівська область, 79008; ідентифікаційний код 25558625).

5.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2012 року.

Суддя Рим Т.Я.