Рішення № 22257432, 30.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.12 Справа№ 5015/368/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промсантехніка-1», м. Кременчук

до відповідача: Приватного підприємства «Західкомплект», м. Львів

про стягнення 25966,86 грн. заборгованості та відшкодування судових витрат

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник ( довіреність від 20.02.2012 р);

від відповідача: не з»явився.

Права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України, представнику позивача розяснено. Заяви про відвід судді не поступали.

Суть спору: на розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промсантехніка-1», м. Кременчук до приватного підприємства «Західкомплекс», м. Львів, про стягнення 25966,86 грн. заборгованості, у тому числі : 23024,40 грн. основного боргу, 1745,47 грн. пені, 598,99 грн. інфляційних нарахувань, 598,00 грн. 3% річних; відшкодування понесених судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.02.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.03.2012р. на 11 год.00 хв. Ухвалою суду від 13.03.2012 року розгляд справи відкладено на 22.03.2012 року. Ухвалою суду від 22.03.2012 року розгляд справи відкладено на 30.03.2012 р .

Представник позивача в судові засідання зявився, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. 28.02.2012 року в канцелярію суду від представника позивача надійшов лист (вх.№335 від 28.02.2012 року) про долучення до справи додаткових матеріалів. 22.03.2012 року в канцелярію суду також надійшло клопотання (вх.№478 від 22.03.2012 року), в якому позивач просить долучити до справи копію договору поставки №81 від 17 лютого 2011 року, підписаного обома сторонами, та завіреного печатками Покупця та Постачальника, який є підставою заявлених позивачем вимог у справі про стягнення заборгованості. В судовому засідання представник позивача подав лист, в якому повідомляє, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав та немає судових рішень цих органів.

Також позивачем подано в судовому засідання оригінал довідки про перебування позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та подано довідку державного реєстратора про перебування відповідача станом на 19.03.2012 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно даної довідки у Записі 11 вказано реєстраційний номер юридичної особи, ідентифікаційний код, найменування юридичної особи ( відповідача), місце знаходження: 81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Солонка, вул. Стуса, будинок 6. В графі «дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії»зазначено: 25.11.2011; внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою. За даними у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та у зв»язку із розглядом справи №5015/368/12 за електронним запитом від 29.03.2012 року за №13457744, станом на 29.03.2012 року в ЄДР містяться відомості,що приватне підприємство «Західкомплект»( ідентифікаційний код 30730241, місцезнаходження :81131, Львівська область, Пустомитівський район, село Солонка , В.Стуса, будинок 6 ) зареєстроване в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відтак, ч.2 ст.104 ЦК України передбачає, що юридичні особи вважаються такими, що припинилися, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, який здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Єдиний державний реєстр не містить запису про припинення юридичної особи , приватного підприємства «Західкомплект», що підтверджують наявні у справі Довідка серія АЖ №590991 з ЄДРПОУ, та Спеціальний витяг з ЄДРПОУ.

Внесення до Єдиного державного реєстру інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою не є записом ( в розумінні ч.2 ст.104 ЦК України) про припинення юридичної особи, відтак станом на момент розгляду спору по суті, відповідач перебуває у Єдиному державному реєстрі, його місцезнаходженням є адреса : 81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Солонка, вул. Стуса, будинок 6; ідентифікаційний код 30730241. На зазначену адресу відповідачу скеровано позивачем копії позовних матеріалів, а судом ухвали по справі.

22.03.2012 року в судовому засіданні представником позивача подано лист №130/4 від 19.03.12 р , який за своєю суттю фактично є Заявою (поданою в порядку ст.22 ГПК України) про зменшення розміру позовних вимог, та додано уточнений розрахунок ціни позову станом на 13.01.2012 року. Згідно уточненого розрахунку ціни позову позивач просить стягнути з відповідача 990,05грн. інфляційних нарахувань, 584,80грн. 3% річних та 879,97грн. штрафних санкцій ( пені). У зазначеній заяві ( п.3) позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 509,58грн. Заява підписана директором ТОВ «Компанія «Промсантехніка -1»С.М.Ярміш, завірена гербовою печаткою товариства. Зазначена заява та доданий до неї уточнений розрахунок скеровані відповідачу , що підтверджується наявними у справі доказами.

30.03.12 р в канцелярію суду поступила від представника позивача Заява про уточнення вимог за заявою вих.№130/4 від 19.03.2012 року, оскільки при виготовленні тексту заяви вих.№130/4 від 19.03.2012 року ( а саме в п.2 її прохальної частини) було допущено технічні помилки , які полягають у невірному зазначенні нарахованих сум інфляційних та 3% річних, що не відповідають нарахованим сумам у долученому до зазначеної заяви уточненому розрахунку ціни позову. Відтак, позивач просить розглянути заяву вих.№130/4 від 19.03.2012 року із врахуванням заяви від 30.03.12 року про уточнення і стягнути з ПП «Західкомплект» на користь ТОВ «Компанія «Промсантехніка-1»: 23024,40 грн. основного боргу; 990,05 грн. інфляційних нарахувань; 584,80 грн. 3% річних, 879,97 грн. пені, а всього : 25479,22 грн заборгованості за договором №81 від 17.02.2011 року. Просить також стягнути з ПП «Західкомплект»на користь ТОВ «Компанія «Промсантехніка-1»витрати по сплаті судового збору у сумі 509,58 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, своїм правом на захист не скористався, документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення боргу не представив. За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обовязок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду сторін, забезпечення сторонам рівних процесуальних можливостей у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, суд вважає за можливе розглянути справу із врахуванням Заяви вих.№130/4 від 19.03.12 р про зменшення розміру позовних вимог та Заяви від 30.03.12 р (вх.№6932/12) про уточнення вимог за заявою вих.№130/4 від 19.03.2012 року, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України, у строки, передбачені ч.1 ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено.

17.02.2011 р. між Приватним підприємством «Західкомплект»(покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промсантехніка-1»( постачальник) було укладено договір поставки №81, відповідно до умов п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов»язується передати, а покупець ( відповідач) прийняти та оплатити товар згідно рахунку. Відповідно до п.2.1 договору, - асортимент, кількість і ціна товару вказуються в рахунках. Відповідно до умов в п.3.3 договору, датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем, що підтверджено підписом відповідальних осіб у накладних.

На виконання вказаного договору, ТзОВ «Копанія «Промсантехніка-1»поставлено ПП «Західкомплект» товару на суму 38024,40грн., що підтверджується накладними №111, №112 від 18.02.2011 року; довіреністю НБІ №289242 від 28 лютого 2011 року, яка видана на ім»я ОСОБА_2 (належно завірені копії зазначених документів містяться в матеріалах справи), податковими накладними , рахунком №88 від 16 лютого 2011 року на суму 23653,20грн та рахунком №884 від 16 лютого 2011 року на суму 14371,20грн. Факт отримання товару по накладних №11 та №112 від 18.02.2011 року та наявність заборгованості перед позивачем в сумі 23024,40 грн. відповідач підтвердив у гарантійних листах від 02.04.2011 року та від 04.05.2011 року. У зазначених листах відповідач гарантував перерахувати суму боргу , відповідно , до 15.04.11 р , та до 15.05.2011 року. Як вбачається із «призначення платежу»в сумі 21866,17 грн. за 01.03.11 р , відповідач перераховував кошти по рахунку 88/1 від 16.02.11 р , зазначив найменування відпущеного позивачем по накладній (переліченого у рахунку) товару.

Пунктом 4.1 договору обумовлено, що оплата за поставлену продукцію проводиться покупцем в розмірі 100% оплати вартості продукції згідно рахунку-фактури, шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника на протязі 20 днів після отримання товару на склад.

Оскільки у строки, передбачені договором розрахунок за товар не був здійснений в повному обсязі, 18.07.2011 року директору ПП «Західкомплект»ОСОБА_2 стороною позивача було вручено претензію №267/4 від 26.05.2011 року щодо сплати суми боргу в розмірі 23024,40 грн, про що свідчить його підпис про отримання даної претензії. Відповіді на претензію позивач не отримав, основний борг залишився не погашеним. Тобто, свої зобовязання в частині оплати вартості отриманого товару відповідач належно в повному обсязі не виконав.

Таким чином, на момент розгляду спору основний борг відповідача згідно договору №81 від 17.02.2011 р. становить 23024,40 грн. Вимога про стягнення з відповідача 23024,40 грн. основного боргу заявлена позивачем .

Відповідно ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог, та уточненого розрахунку позовних вимог 3% річних в сумі: 584,80грн., інфляційні втрати в розмірі 990,05грн. , згідно п. 5.1 Договору поставки №81 від 17.02.2011 року пеню в розмірі 879,97грн.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги за Заявою №130/4 від 19.03.12 р про зменшення позовних із врахуванням Заяви від 30.03.12 р про уточнення вимог за заявою вих.№130/4 від 19.03.2012 року підлягають до задоволення. При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо термін виконання боржником зобов»язання не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, згідно ст. 691 ЦК України.

У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи (видатковою накладною №111 від 18.02.2011 р., видатковою накладною №112 від 18.02.2011 року, рахунком №884 від 16.02.2011 року, рахунком №88 від 16.02.2011 року, довіреністю НБІ №289242 від 18 лютого 2011 року, гарантійними листами, банківською випискою з рахунку позивача, податковими накладними) підтверджується факт поставки позивачем за договором №81 від 17.02.2011 року товару відповідачу та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 23024,40грн. Вказана сума заборгованості не спростована документальними доказами відповідачем, підлягає стягненню з відповідача. За таких обставин, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 23024,40 грн. підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлена.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України , якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня) , яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.1 , ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов»язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вищезазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.216, 218 Господарського кодексу України, порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором. Оскільки відповідач неналежним чином виконав зобов»язання, на підставі ст. 216, 218, та 230 Господарського кодексу України, договору №81 від 17.02.2011 року та ст. 625 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 990,05грн., 3% річних в розмірі 584,80грн., згідно п. 5.1 Договору поставки №81 від 17.02.2011 року пеня в розмірі 879,97грн.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За Заявою позивача Вих.№130/4 від 19.03.12 р із врахуванням Заяви про уточнення від 20.03.12 р (вх.№6932/12) судові витрати покладаються на відповідача, в розмірі 509,58 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11,258,267,509,525,526,530,625,655,691,692 ЦК України, ст.ст. 173,193,230-232 ГК України, ст.ст.1,2,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85,116 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1. Позовні вимоги за Заявою Вих.№130/4 від 19.03.2012 року із врахуванням Заяви про уточнення вимог за заявою Вих.№130/4 від 19.03.2012 року ( вх.№6932/12 від 30.03.12 р ) задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Західкомплект»(81131, Львівська обл.., Пустомитівський р-н, с. Солонка, вул. Стуса, будинок 6, код ЄДРПОУ 30730241; поштова адреса : 79041, м.Львів, вул..Шевченка,120-Г) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комапнія «Промсантехніка-1»(39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, будинок 3-А, код ЄДРПОУ 31103789) 23024,40 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 584,80 грн., 990,05 грн. інфляційних втрат, 879,97 грн. штрафних санкцій ( пені) та 509,89грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 30.03.12 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовлено 02.04.12 року.

Суддя Кітаєва С.Б.