Постанова № 22255862, 21.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2012 року№ 2а-17416/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зорро Х"

доУправління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва

Державної казначейської служби України

прозобов"язання вчинити дії

На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Зорро Х” (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про зобовязання відповідача перезарахувати кошти в розмірі 27965, 72 грн. з рахунку № 34218378700002 на розрахунковий рахунок позивача № 26001710283980 в Філії “Центр.Ру”АТ “Фінанси та кредит”, МФО 300937.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-17416/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 20 грудня 2011 року, яке відкладалось на 18 січня 2012 року, у звязку з неявкою відповідача та необхідністю отримання доказів.

У попередньому судовому засіданні 18 січня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги, надав на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження необхідні документи.

Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-17416/11/2670 до судового розгляду у судовому засіданні на 24 січня 2012 року.

У судовому засіданні 24 січня 2012 року виникло питання про залучення до участі у справі в якості другого відповідача Державну казначейську службу України як головного розпорядника державних коштів.

Представники сторін підтримали питання щодо залучення до участі у справі в якості другого відповідача Державної казначейської служби України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2012 року залчено до участі у справі в якості другого відповідача Державну казначейську службу України.

Слід зазначити, що судові засідання неодноразово відкладались у звязку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 14 березня 2012 року представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування адміністративного позову зазначили, що облік сум переплати за платежами, які на певну дату надійшли понад зобовязання, визначені як безпосередньо у звітності платника, так і за іншими документами, здійснюється органом Пенсійного фонду України в особових рахунках платників у графі «Переплата»згідно з пунктом 7 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обовязкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19 січня 2002 року № 2-4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 березня 2002 року за № 212/6500.

При цьому, представником позивача наголошено на тому, що повернення платнику зайво або помилково внесених сум платежів до Пенсійного фонду України або зарахування переплат у рахунок сплати інших платежів в особових рахунках платників проводиться органом Пенсійного фонду підставі заяви платника.

Представник відповідача у судовому засіданні 14 березня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на його безпідставність в частині зобовязання саме Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва перерахувати кошти позивачу просив суд відмовити у задоволенні вимог. Мотивуючи заперечення зазначив, що Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва не спростовує наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю “Зорро Х” переплати зі сплати єдиного податку в розмірі 27860,18 грн. та утримання 2 % в розмірі 105,54 грн. від сплати страхових внесків, але враховуючи, що головним розпорядником державних коштів є Державна казначейська служба України, повернення цих коштів не може бути здійснено Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва.

14 лютого 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшли заперечення Державної казначейської служби України, в яких з посиланням на Положення про Державну казначейську службу України та відсутність правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Зорро Х”, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в поновному обсязі.

Враховуючи неявку представника Державної казначейської служби України та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-17416/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Зорро Х” (ідентифікаційний код 32421830) зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 11 квітня 2003 року за № 1068120 0000 015928 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 060969 міститься в матеріалах справи).

Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва на підставі направлення № 1055 від 09 серпня 2011 року на проведення перевірки на предмет контролю за нарахуванням та сплатою страхових внесків та єдиного соціального внеску, 26 серпня 2011 року проведено позапланову перевірку, в результаті якої складено Довідку № 472 від 26 серпня 2011 року про результати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків, єдиного соціального внеску, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду Товариством з обмеженою відповідальністю “Зорро Х”.

З змісту вищезазначеної Довідки № 472 від 26 серпня 2011 вбачається, що при перевірці встановлено переплату зі сплати єдиного податку та утримання від сплати страхових внесків у розмірі 27965,72 грн.

Суд зазначає, що принципи та структура системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають такому страхуванню, порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Згідно статті 5 даного Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону;

Представник Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва у судовому засіданні не спростувала наявності переплати у позивача та надала Довідку від 07 березня 2012 року № 3235/02 про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Зорро Х” знаходилось на спрощеній системі оподаткування за період з 06 травня 2003 року по 31 грудня 2010 роки та сплачувало кошти на р/р 34218378700002 МФО 820019 ВДК у Голосіївському районі М.Києва, які розмежовувалися у розмірі 42 % від суми єдиного податку. Внаслідок чого утворилася переплата від сплати єдиного податку в розмірі 27860,18 грн. та утримання 2 % в розмірі 105,54 грн. від сплати страхових внесків.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким, як і Законом №1058-IV, не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19 жовтня 2000 року № 2063-III також не встановлює пільг зі сплати страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників єдиного податку.

Згідно положень частин 3, 4 та 6 статті 18 Закону № 1058-ІV, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Тому обов'язок зі сплати страхових внесків або збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється певним статусом платника податку, нормативні акти, що регулюють діяльність осіб, які сплачують єдиний податок, не звільняють останніх від обовязку сплати таких внесків.

Указ Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Так, згідно пункту 6 зазначеного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

У той же час приписами пункту 15 Прикінцевих положень Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Розміри відсотків, які підлягають відрахуванню з сум єдиного податку, порядок і строк їх перерахування чітко визначені Указом Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 (далі по тексту Указ № 727/98), пунктом 2 якого передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Аналіз наведених положень Указу № 727/98 свідчить про те, що позивач не приймає участі в розподілі чи визначенні розміру відрахувань перерахованої ним до держказначейства суми єдиного податку. Даним Указом або іншими нормативними актами не встановлено підстав та порядку зменшення розміру суми відрахування з єдиного податку, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності до держказначейства, а позивач не наділений повноваженнями по здійсненню контролю за перерахованими грошовими коштами.

Відповідно до статті 19 Закону №1058-IV (в редакції станом на час існування спірних відносин) страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, починаючи з 01 січня 2004 року (дня набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”) сплачують до Пенсійного фонду України страхові внески на загальних підставах, тобто на суми витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які були здійснені фактично.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься виписка з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Зорро Х”, що надано на підтвердження сплати єдиного податку за період з липня 2005 року по липень 2011 року.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що Повернення коштів помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів здійснюється в Порядку, затвердженим наказом Державного казначейства України № 226 від 10 грудня 2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 1000/7288 від 25 грудня 2002 року (далі по текст Порядок № 226), який визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 226 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Державного казначейства України, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ, реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), адреси та номера контактного телефону, суми платежу, що підлягає поверненню, способу перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів або готівкою шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу, визначену в цій заяві.

При поверненні коштів готівкою платник може в заяві визначити довірену особу для отримання коштів. У такому випадку до заяви платника додається копія довіреності на отримання коштів довіреною особою, завірена в установленому порядку, та копія паспорта довіреної особи.

Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України та Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 Казначейство та його територіальні органи є окремими юридичними особами, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Таким чином, на думку колегії суддів, поновлення прав позивача має відбуватись шляхом зобовязання Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва направити подання до Державної казначейської служби України про повернення надмірно зарахованих до бюджету коштів у розмірі 27860,18 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю “Зорро Х”, а Державну казначейську службу України на підставі подання Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про повернення надмірно зарахованих до бюджет коштів у розмірі 27860,18 грн. перерахувати надмірно сплачені кошти.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не спростовано позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи за межі позовних вимог, з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Зорро Х” підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Зорро Х” задовольнити частково.

2. Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва направити подання до Державної казначейської служби України про повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджет коштів у розмірі 27860,18 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю “Зорро Х”.

3. Зобовязати Державну казначейську службу України на підставі подання Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів у розмірі 27860,18 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Зорро Х” № 26001710283980 в філії “Центр.РУ”АТ “Фінанси і кредит”, МФО 300937 надмірно зараховані до бюджету кошти у розмірі 27860,18 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят гривень вісімнадцять копійок).

4. В решті вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 139,83 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зорро Х” за рахунок Держаного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Шарпакова В.В.

Судді: Келеберда В.І.

Качур І.А.