Постанова № 22255866, 27.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2012 року № 2а-13731/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., за участю представників сторін: представника позивача Шкляревської М.Л., представника відповідача Лозовської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Екотехнологія-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Екотехнологія-Сервіс»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.05.2009 №0000342308/0, №0000352308/0, від 17.06.2009 №0000342308/1, №0000352308/1, від 01.09.2009р. №0000342308/2, №0000352308/2.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Ухвалою суду від 22.01.2010р. провадження у справі №2а-13731/09/2670 було зупинено до набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.12.2009р. у справі №2а-5989/09/2670, якою відмовлено у задоволенні позову ДПІ у Святошинському районі м.Києва про скасування (припинення) державної реєстрації ТОВ «Технопоставка», яке являється контрагентом позивача.

Ухвалою суду від 18.01.2012р. поновлено провадження у справі №2а-13731/09/2670, оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі усунуті, зокрема, Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову від 21.09.10 по справі №2а-5989/09/2670, відповідно до якої постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2009р. залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Екотехнологія-Сервіс»(код ЄДРПОУ 30467281) з питань правових відносин з ТОВ «Технопоставка»(код ЄДРПОУ 33788949) за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт перевірки № 234/1-23-08-30467281 від 29.04.2009р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 32904 грн., у тому числі за січень 2006р. на суму 6302 грн., за липень 2006р. на суму 4273 грн., за жовтень 2006р. на суму 5503 грн., за листопад 2006р. на суму 16826 грн. та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та виявлено заниження податку на прибуток на загальну суму 41130 грн., в тому числі за І квартал 2006р. на суму 7878 грн., за ІІІ квартал 2006р. на суму 5341 грн., за IV квартал 2006р. на суму 27911 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва прийняті податкові повідомлення рішення від 18.05.2009р.:

- №0000352308/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 49878,00 грн., в т.ч. 33 252,00 грн. основного платежу, 16626,00 грн. штрафні (фінансові) санкцій.

- № 0000342308/0, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 39903,00 грн., в т.ч. 26602,00 грн. - основний платіж, 13301,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження до ДПА у м.Києва та ДПА України були винесені податкові повідомлення рішення від 17.06.2009р. №0000342308/1, №0000352308/1 та від 01.09.2009р. №0000342308/2, №0000352308/2.

Дочірнє підприємство «Екотехнологія-Сервіс», як платник податків та зборів взяте на облік в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва та в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки, між ТОВ «Технопоставка»(Постачальник), в особі директора ОСОБА_3 та ДП «Екотехнологія-Сервіс» (Покупець), в особі директора ОСОБА_4, були укладені договори поставки від 03.01.2006р. №03/01-2, від 03.07.2006р. №03/07-1, від 03.10.2006р. №03/10-1, від 08.11.2006р. №08/11-1 та від 28.11.2006р. №2/11-1. Предметом даних договорів було постачання товару електродів та матеріалів для зварювання.

На виконання умов вказаних вище договорів Постачальник передав Покупцю товару на загальну суму 197423,64 грн., включаючи ПДВ 32903,94 грн. і виписав видаткові та податкові накладні від 03.01.06 №3, №4 від 03.07.06 №727, від 03.10.06 №1072, від 08.11.06 №1185, від 28.11.06 №1247.

Вартість придбаного у ТОВ «Технопоставка»товару була віднесена підприємством «Екотехтехнологія-Сервіс»до складу валових витрат всього у сумі 164519,70 грн.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені позивачем до податкового кредиту на загальну суму 32904 грн., відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди, та відповідають даним податкових декларації з ДПВ.

Оплата за отриманий товар проведена ДП «Екотехтехнологія-Сервіс»на розрахунковий рахунок ТОВ «Технопоставка»в сумі 197423,64 грн.

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначені угоди є недійсними в силу закону, оскільки правочини не відповідають загальним умовам дійсності правочину.

В акті перевірки зазначено, що згідно пояснень директора ТОВ «Технопоставка»ОСОБА_3, який засвідчив, що дане підприємство не реєстрував, податкову звітність не підписував, фінансово-господарську діяльність не здійснював.

Зокрема, у даного контрагента відсутні основні фонди, трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань та про відсутність наміру у ТОВ «Технопоставка»створення правових наслідків.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «Технопоставка», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених договорів, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 12.11.2009р. витребував у відповідача письмові пояснення щодо скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Технопоставка», визнання недійсними установчих документів вказаного підприємства, зокрема, звернення до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину, докази на підтвердження вищезазначених обставин, натомість, суду інформацію про визнання недійсними установчих документів даного контрагента позивача, відповідач не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «Технопоставка»на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобовязані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, як вбачається з матеріалів справи, фактична поставка товару та виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими та видатковими накладними та відповідними розрахунковими документами.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ДП «Екотехтехнологія-Сервіс»з ТОВ «Технопоставка»зроблено на підставі первинних документів, а саме: видаткової накладної, податкової накладної, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 49 878,00 грн. та винесення податкового повідомлення рішення №0000352308/0 від 18.05.2009р. та в подальшому податкових повідомлень рішень №17.06.2009р. №0000352308/1, та від 01.09.2009р. №0000352308/2, які підлягають скасуванню.

Відносно правомірності визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 39 903,00 грн. за порушення вимог п.п. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені у пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, видані позивачу його контрагентом - ТОВ «Технопоставка»у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «Технопоставка», зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують придбання та використання придбаного товару згідно договорів від 03.01.2006р. №03/01-2; від 03.07.2006р. №03/07-1, від 03.10.2006р. №03/10-1, від 08.11.2006р. №08/11-1 та від 28.11.2006р. №2/11-1 в своїй господарській діяльності, а саме договори оренди нежитлового приміщення (приміщення складу).

А тому, суд вважає висновки акту перевірки від 29.04.2009р. щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»такими, що не відповідають дійсності, отже, податкове повідомлення - рішення від 18.05.2009р. №0000342308/0 та винесені в подальшому від 17.06.2009р. №0000342308/1, від 01.09.2009р. №0000342308/2 підлягають скасуванню.

Крім того, позивачем було надано постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.11.2009р. №5994/09/2670, якою було відмовлено у задоволені позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про стягнення з ДП «Екотехтехнологія-Сервіс»та ТОВ «Технопоставка»в доход держави коштів, одержаних за правочинами, що суперечать інтересам держави, зокрема, 03.01.2006р. №03/01-2; від 03.07.2006р. №03/07-1, від 03.10.2006р. №03/10-1, від 08.11.2006р. №08/11-1 та від 28.11.2006р. №2/11-1.

Дана постанова від 17.11.2009р. №2а-5994/09/2670 за результатами апеляційного оскарження набрала законної сили, в момент проголошення у відкритому судовому засіданні ухвали Київського апеляційного адміністративного суду.

Враховуючи вищенаведене, обставина правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та включення вартості придбаного товару до складу валових витрат позивачем, була досліджена судом в іншій справі, про що було постановлено рішення, яке набрало законної сили.

Зазначене рішення є обовязковим для суду, як в силу положень норм матеріального права, зокрема Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України, так і в силу приписів частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Дочірнього підприємства «Екотехнологія-Сервіс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекцій у Голосіївському районі міста Києва 18.05.2009 №0000342308/0, №0000352308/0, від 17.06.2009 №0000342308/1, №0000352308/1, від 01.09.2009р. №0000342308/2, №0000352308/2.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян