Постанова № 22255789, 07.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2012 року № 2а-17726/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003291500 від 10 серпня 2011 року , -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі позивач, ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі відповідач) про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003291500 від 10 серпня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків подачі податкової звітності з екологічного податку за І квартал 2011 року, оскільки вказана декларація була подана позивачем у електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку вчасно, про що свідчить квитанція про отримання податкової звітності. Як вказував позивач, подана ним декларація не надійшла до податкового органу районного рівня з незалежних від позивача причин, оскільки ведення автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності»покладено на податкові органи.

Крім того, позивач пояснював, що на виконання вимог пп. 4.13.6 п. 4.13 ст. 4 наказу ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України»№ 827 від 31.12.2008 року він подав відповідачу податкову декларацію з екологічного податку за І квартал 2011 року на паперовому носії 25.05.2011 року.

Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що своєчасно подав відповідачу податкову декларацію з екологічного податку за І квартал 2011 року, тому відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції за порушення податкового законодавства..

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справі від 05 грудня 2011 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі направлялась Старокостянтинівській обєднаній державній податковій інспекції Хмельницької області за адресою та була вручена 13 грудня 2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У судових засіданнях 23 грудня 2011 року та 15 лютого 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач субєкт владних повноважень, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судові засідання не зявився, не подав суду письмових заперечень, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань, тому суд відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на основі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд:

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Державний ощадний банк України»(код ЄДРПОУ 00032129) зареєстроване як юридична особа Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.12.1991 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 590082, та перебуває на податковому обліку у СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Позивач являється платником екологічного податку за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, у звязку з чим подає податкові декларації з екологічного податку, зокрема, до Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області.

01 липня 2011 року Старокостянтинівською обєднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області було проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача з екологічного податку № 11017108 від 25.05.2011 року, за результатами якої було складено Акт № 746/1500-00032129 від 01 липня 2011 року (далі Акт, Акт перевірки).

Вказаним Актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 49.18 ст. 49 та п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, яке полягало у несвоєчасному поданні декларації з екологічного податку за І квартал 2011 року (граничний строк подання якої 10.05.2011 року, дата фактичного подання 25.05.2011 року).

10 серпня 2011 року Старокостянтинівською ОДПІ Хмельницької області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003291500, якими до позивача за порушення п.п. 49.18.2 п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України, на підставі вищевказаного Акту перевірки, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем «екологічний податок»у розмірі 170,00 гривень.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині порушення строків подання податкової звітності, однак вважає, що розмір штрафних санкцій було визначено відповідачем невірно, виходячи з наступного.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, тому судом при вирішенні спору застосовуються норми вказаного Кодексу.

Відповідно до пп. 16.1.2, пп. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно визначення, наведеного в п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок складання та подання податкової декларації до органів державної податкової служби визначений статтями 48, 49 Податкового кодексу України.

Згідно п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49).

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено пунктом 250.1. статті 250 та статтею 203 Податкового кодексу України.

Пунктом 250.1 Кодексу встановлено базовий податковий (звітний) період для подання податкової звітності з екологічного податку, який дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України платники екологічного податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

Враховуючи зазначені положення Податкового кодексу України податкова декларація з екологічного податку за І квартал 2011 року підлягала поданню до 10 травня 2011 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 травня 2011 року позивачем було надіслано до Старокостянтинівської ОДПІ у Хмельницькій області електронною поштою податкову декларацію з екологічного податку за І квартал 2011 року.

Позивачем було отримано квитанцію № 1, у якій зазначено, що податкову декларацію з екологічного податку за І квартал 2011 року доставлено до центрального рівня Державної податкової адміністрації України 06 травня 2011 року.

Вподальшому, позивачем було отримано квитанцію № 2, у якій зазначено, що податкову декларацію доставлено до районного рівня Державної податкової адміністрації України 06.05.2011 року, однак документ не прийнято.

З огляду на неприйняття податкової декларації засобами електронного звязку, позивач направив вказану податкову декларацію поштою 21 травня 2011 року. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, декларація надійшла до податкового органу 25 травня 2011 року, тобто з пропуском встановленого пп. 49.18.2 п.49.18 ст. 49, п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України строку.

Позивач у своїх поясненнях зазначив, що декларацію з екологічного податку за І квартал 2011 року направив відповідачу на паперовому носії 21.05.2011 року тільки після встановлення неможливості подати її в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, керуючись при цьому вимогами пп. 4.13.6 п. 4.13 ст. 4 наказу ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України»№ 827 від 31.12.2008 року. Враховуючи те, що подання декларації у встановлений строк стало неможливим через технічні збої у роботі системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності, позивач вважає, що він не може нести відповідальність за несвоєчасне подання податкової звітності.

Про суд не може погодитись з наведеними обґрунтуванням своєї позиції позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 49.3. ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

- особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

- надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

З метою запровадження централізованої системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, та відповідно до статті 2 Закону України від 12 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" наказом Державної податкової адміністрації України від 31 грудня 2008 року № 827 було затверджено Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Відповідно до вимог п. 4.13. Наказу ДПА України від 31.12.2008р. №827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України»(зі змінами та доповненнями): «платник податків за добровільним рішенням подає податкову звітність в електронному вигляді з накладанням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв'язку без додання роздрукованих оригіналів на паперових носіях».

Електронні звіти від платників податків подаються за звітні періоди у терміни, встановлені відповідно для звітів, що подаються у паперовій формі. (п. 4.13.3).

Згідно пп. 4.13.4. та пп. 4.13.5 зазначеного наказу адресат звітності або оператор при одержанні звітності в електронній формі від платника податків формує та направляє йому першу квитанцію, що засвідчує факт і час одержання звітності.

Центр отримання електронних звітів адресату звітності здійснює приймання звітів від платників податків, у тому числі через оператора, після чого обробляє звіти, формує і направляє платнику податків другу квитанцію, якою засвідчує факт і час приймання звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно квитанції № 2 податкова декларація з екологічного податку була доставлена до районного рівня Державної податкової адміністрації України, проте документ отримав статус «Документ не прийнято» через виявлену системою помилку у звітному періоді присутній звіт, поданий 06.05.2011 року за реєстраційним номером «9002906346».

Позивач пояснив суду, що після звернення до податкового органу йому в телефонному режимі було надано відповідь про тимчасовий збій серверів та запропоновано спробувати ще раз подати податкову звітність.

Проте, з наданих суду квитанцій видно, що позивачем окрім податкової декларації з екологічного податку того ж дня подавався Розрахунок податкового зобовязання з екологічного податку, який відповідно до квитанції № 1 був доставлений та збережений на центральному рівні Державної податкової адміністрації України 06.05.2011 о 14:04:12 та відповідно до Квитанції № 2 вказаний документ отримав статус «Документ прийнято на районному рівні».

Вказане свідчить про відсутність технічних перешкод у поданні податкової звітності в день подання позивачем спірної декларації - 06.05.2011 року.

Крім того, суд зазначає, що згідно з положеннями п. 4.13.6 Методичних рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України у разі ненадходження першої квитанції та/або другої квитанції, неможливості її розшифрування або перевірки електронного цифрового підпису, а також у разі виявлення помилок та (або) надання уточнень платник податків направляє електронний звіт повторно або надає звіт на паперових носіях.

Якщо платник податків отримав другу квитанцію, яка містить інформацію про неприйняття електронного звіту центр обробки електронних звітів, він повторно направляє електронний звіт, попередньо скоригувавши його за необхідності.

Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий платником податків до закінчення термінів подання відповідної звітності, визначених законодавством.

Таким чином, згідно положень зазначених Методичних рекомендацій платнику податків, який подає податкову звітність у електронному вигляді, у разі виникнення технічних збоїв у роботі центру обробки електронних звітів, надається можливість повторно подати електронний звіт або, у якості альтернативного варіанту, подати у порядку передбаченому при подачі на паперових носіях.

Позивач не надав суду доказів здійснення додаткових спроб подати податкову звітність з екологічного податку за І квартал 2011 року у електронному або у паперовому вигляді до закінчення граничного строку подання такої звітності, натомість, з наявних у справі доказів вбачається, що вказана декларація на паперовому носії була направлена позивачем лише 21 травня 2011 року.

Оскільки податкова декларація з екологічного податку за І квартал 2011 року надійшла до податкового органу з порушенням встановленого Податковим Кодексом України граничного строку її подання (25.05.2011 року замість 10.05.2011 року), податковий орган вірно дійшов висновку про порушення позивачем п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

Проте суд не може погодитись з висновком податкового органу стосовно розміру нарахованої штрафної санкції з огляду на наступне.

Податковий орган при визначенні розміру штрафної санкції, яка підлягає застосуванню до позивача за вказане порушення, виходив із приписів п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, відповідно до яких, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобовязаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне.

Поряд з цим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З вказаної вище норми вбачається, що її метою є створення більш сприятливих умов для поступової адаптації, пристосування платників податків до основних положень оновленого податкового законодавства та формування практичних навичок здійснення підприємницької діяльності з урахуванням зміни умов оподаткування, що повязане з прийняттям Податкового кодексу України. Разом з цим, вказаною статтею чітко визначено, що за період з 1 січня по 30 червня 2011 року штрафні санкції за порушення платниками податків податкового законодавства не можуть перевищувати одну гривню за кожне таке порушення, а відтак даною нормою встановлений сприятливий (адаптаційний) режим відповідальності платника податків у чітко визначений період.

Аналізуючи зміст вказаної статті слід також зазначити, що відповідно до п. 3.1. Податкового кодексу України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відтак, під терміном “податкове законодавство” слід розуміти сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін, зокрема, як і в даному випадку, відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки/збори, податкових декларацій.

Положення цього Кодексу, зокрема, щодо строків подання декларацій (розрахунків) є складовою частиною податкового законодавства, як і положення щодо відповідальності за порушення строків подання декларацій (розрахунків), а відтак порушення строків подачі декларацій є порушенням податкового законодавства, відповідальність за що встановлена ПК України з урахуванням положень пунктом 7 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, тобто шляхом застосування у вищенаведений період санкцій у розмірі 1 гривня.

Судом встановлено, що ПАТ “Ощадний банк України” було допущено порушення податкового законодавства 11.05.2011 р. (наступний день після настання граничного строку подання податкової звітності).

За таких обставин, враховуючи те, що факт вчинення позивачем порушення відбулось у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, штрафні санкції до порушника повинні нараховуватись у розмірі не більше однієї гривні.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003291500 від 10 серпня 2011 року, а саме в частині визначення розміру штрафних санкцій у розмірі 169,00 грн., прийнято з порушення норм законодавства, оскільки максимальний розмір штрафу повинен становити не більше однієї гривні в силу положень пункту 7 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України.

Відтак, спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню в частині застосування штрафної санкції у розмірі 169,00 гривень (170,00 грн. 1 грн.).

Відповідно до ст. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення в частині розміру застосованої штрафної санкції.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, обєктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Крім визначеного, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 28 грн. 06 коп.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0003291500 від 10 серпня 2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 169,00 гривень.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” судовий збір у розмірі 28 грн. 06 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.