Постанова № 22255766, 28.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2012 року 14:11 № 2а-17829/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армакомплект»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Армакомплект»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по контрагенту ТзОВ «Амброзисс»з підстав, що останнє відсутнє за місцезнаходженням, відсутня матеріальна база для здійснення господарської діяльності та порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки товарність господарської операції підтверджується первинною документацією.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, перевіркою встановлено, що контрагент позивача ТзОВ «Амброзисс»відсутнє за місцезнаходженням, доказів здійснення господарської діяльності не надано, створене з метою надання податкової вигоди третім особам, проти засновників цього підприємства порушено кримінальну справи за фактом фіктивного підприємництва, а тому формування податкового кредиту по даному підприємству вважає незаконним.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 31.10.2011р. по 01.11.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Армакомплект»по взаємовідносинах з ТзОВ «Амброзисс»в частині дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р., про що складено Акт №2314/23-02/35393335 від 02.11.2011р.

Перевіркою встановлено, порушення п. 198.3, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобовязання на суму 22782 грн.

16.11.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0008042302, яким визначено ТзОВ «Армакомплект»податкове зобовязання з ПДВ в розмірі 22 782 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що ТзОВ «Амброзисс»згідно рахунків фактур №AM-0000184 від 26.05.2011 p. на загальну суму 36 248 грн. ;№АМ-0000115 від 04.05.2011p.- на загальну суму 40 200 грн.; №АМ-0000169 від 20.05.2011p.- на загальну суму 60 244 грн. (ПДВ - 10040,67 грн.) поставило ТзОВ «Армакомплект»товар.

Товар постачався на підставі видаткових накладних: №АМ-0000172 від 26.05.2011р - на загальну суму 36 248 грн. №АМ-0000106 від 04.05.2011р - на загальну суму 40 200 грн. №АМ - 0000157 від 23.05.2011p.- на загальну суму 60 244 грн.

ТзОВ «Амброзисс»видало ТзОВ «Армакомплект»податкові накладні №126 від 27.05.2011 p.- на загальну суму 36 248 грн., ПДВ - 6042,35 грн., №10 від 04.05.2011p.- на загальну суму 40 200 грн., ПДВ - 6700 грн., №82 від 23.05.2011p.- на загальну суму 60 244 грн., ПДВ - 10040,67 грн.

Оплату за поставлений товар проведено в повному обсязі, що підтверджується копіями банківських виписок.

В ході перевірки податковим органом зроблено висновок, що позивачем при формуванні зобовязань за травень-червень 2011р. безпідставно включено до податкового кредиту 22782,08 грн., оскільки в ході перевірки встановлено, СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва порушено кримінальну справу №49-3178 відносно ТзОВ «Амброзис»за ч. 2 ст. 205 КК України, підприємство, відсутнє за місцезнаходження, а також відсутня матеріальна база для здійснення господарської діяльності, у звязку із чим укладений товариством та позивачем правочин є нікчемним.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичність виконання ТзОВ «Амброзис»та ТзОВ «Армкомплект»господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи копіями, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладними, виписками із банку.

Згідно п. 198.1 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п. 198.2 Кодексу).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що законом передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Відповідно до п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та контрагент були зареєстровані платниками ПДВ, постачальником було видано податкові накладні.

Також, позивачем надано докази реалізації придбаного у ТзОВ «Амброзисс»товару, що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних.

Податковим органом не надано доказів не включення ТзОВ «Амброзисс»виданих ТзОВ «Армакомплект»податкових накладних при формуванні податкових зобовязань.

Крім цього, податковим органом проводилась документальна перевірка позивача, первинні документи не витребовувались та не досліджувались під час її проведення.

З огляду на наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо наявності запису про відсутність ТзОВ «Амброзисс»за місцем реєстрації на момент здійснення господарських операцій.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано вироку суду, яким встановлено вину засновника/директора ТзОВ «Амброзисс»за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме за створення ТзОВ «Бігбудкомпані»з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім цього, згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Відповідачем не надано доказів визнання правочину, укладеного між ТзОВ «Амброзисс»із ТзОВ «Армакомплект» в судовому порядку недійсним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було правомірно включено видані йому ТзОВ «Амброзисс»податкові накладні до податкових декларацій при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період. Тому, у податкового органу не було підстав для не врахування сум податкового кредиту сформованого позивачем по податковим накладним виписаним ТзОВ «Амброзисс».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Армакоплект»задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0008042302 від 16.11.2011р.

3. Зобовязати Державну казначейську службу України стягнути судові витрати в сумі 28,23 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Армакомплект»з рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.О. Баранов