Постанова № 22255694, 27.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2012 року № 2а-11890/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Справа Наша"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

№ 0001992311/0 від 06.06.2011 та № 0001982311/0 від 06.06.2011 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Справа Наша" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001992311/0 від 06.06.2011 та № 0001982311/0 від 06.06.2011.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2011 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.09.2011.

У судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів.

У судовому засіданні 09.02.2012 було постановлено окрему ухвалу відносно слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Києві.

У судовому засіданні 09.02.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання 09.02.2012 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 14.09.2001 через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Відповідач в акті перевірки № 2109/23-11/32877786 від 03.03.2011 необґрунтовано дійшов висновку про нікчемність договорів №3008 від 30.08.2010 та № 3108 від 31.08.2010 укладених між позивачем та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та ТОВ “Будівельна компанія “АДАГ”, оскільки, зазначені договори було складено відповідно до вимог законодавства, вони містять всі істотні умови, передбачені чинним законодавством для даного виду договорів, та підчас перевірки було надано всі необхідні первинні документи, що засвідчують реальність факту здійснення господарських відносин та взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал».

Також представник позивача посилався на те, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.06.2001 у справі № 4 ск-215/11 за скаргою адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Горбатюка О.В. про порушення кримінальної справи № 70-00454 за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»вчиненого за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч.2 Кримінального кодексу України, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13.07.2011, скасовано постанову від 24.01.2011 старшого слідчого в особливо важливих справах ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Горбатюка О.В. про порушення кримінальної справи № 70-00454 за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»вчиненого за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України.

У письмових запереченнях проти позову відповідач обґрунтовує свою позицію наступним.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали матеріали невиїзної документальної позапланової перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства при взаємовідносинах з ТОВ “Бізнес Стандарт Універсал” за період з 01.08.2010 по 31.08.2010 (акт перевірки № 2109/23-11/32877786 від 03.03.2011).

Зазначеною перевіркою було встановлено, що договори №3008 від 30.08.2010 та № 3108 від 31.08.2010 укладені між позивачем, ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та ТОВ “Будівельна компанія “АДАГ”, укладено без волевиявлення уповноваженої особи ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», яка значиться стороною за договором, з огляду на що, зазначені договори не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а тому є нікчемними.

Під час перевірки було зафіксовано, що відповідно до інформації ст. слідчого СВ ПМ з ОВС ДПА у м. Києві капітана податкової міліції Грошовиком Д.Ю., що відображена у постанові від 28.02.2011, слідчим відділом податкової міліції ДПА у м. Києві порушена кримінальна справа № 70-00454 за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, в ході досудового слідства по якій встановлено, що невстановлені слідством особи, з корисливих мотивів, з метою прикриття незаконної діяльності, створили ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал».

Також представник відповідача посилався на протокол допиту свідка від 18.01.2011, відповідно до якого допитана у якості свідка ОСОБА_2, яка є засновником та директором ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», показала, що вона відношення до господарської діяльності даного підприємства не має, податкову звітність даного підприємства не складала, не підписувала та не подавала в контролюючі органи, первинні документи (договори, накладні, податкові накладні) від імені ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»не укладала і не підписувала, та на висновок судово-почеркознавчої експертизи № 27 від 27.01.2011, відповідно до якого підписи в первинних бухгалтерських документах, а саме, в договорах №3008 від 30.08.2010 та №3108 від 31.08.2010, податковій накладній №3008 від 30.08.2010, податковій накладній № 3108 від 31.08.2010, виписаних від імені директора ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» ОСОБА_2 виконані не нею, а іншою особою.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

У період з 01.03.2011 по 03.03.2011 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва на підставі наказу № 675 від 01.03.2011 проведена невиїзна документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “Справа Наша” з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства при взаємовідносинах з ТОВ “Бізнес Стандарт Універсал” за період з 01.08.2010 по 31.08.2010.

В ході перевірки встановлено порушення вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 8 760 272 грн. та завищено суми податкового кредиту, який відображений у рядку 26 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 15 019 645 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з наступного.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Справа Наша»мало фінансово господарські відносини з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за договорами №3008 від 30.08.2010 та № 3108 від 31.08.2010.

Відповідно до інформації ст. слідчого СВ ПМ з ОВС ДПА у м. Києві капітана податкової міліції Грошовика Д.Ю., що відображена у постанові від 28.02.2011, слідчим відділом податкової міліції ДПА у м. Києві порушена кримінальна справа № 70-00454 за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, в ході досудового слідства по якій встановлено, що невстановлені слідством особи, з корисливих мотивів, з метою прикриття незаконної діяльності, створили ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал».

Відповідно до протоколу допиту свідка від 18.01.2011, допитана у якості свідка ОСОБА_2, яка є засновником та директором ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», показала, що невстановлені слідством особи, шляхом обману, змусили її підписати установчі та реєстраційні документи ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», відкрити розрахунковий рахунок даного підприємства, а також те, що податкову звітність даного підприємства вона не складала, не підписувала та не подавала в контролюючі органи, первинні документи (договори, накладні, податкові накладні) від імені ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»не укладала і не підписувала, відношення до господарської діяльності даного підприємства не має.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 27 від 27.01.2011 підписи в первинних бухгалтерських документах, а саме в договорі №3008 відЗ0.08.2010, №3108 від 31.08.2010, податковій накладній №3008 від 30.08.2010, податковій накладній №3108 від 31.08.2010, виписаних від імені директора ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»ОСОБА_2 виконані не нею, а іншою особою.

З урахуванням наведеного податковий орган дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, договори укладені між ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та ТОВ “Справа Наша” є нікчемними, та останнім неправомірно сформувало податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за зазначеними договорами, та не було вжито необхідних заходів для належного виконання ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»зобов'язань та забезпечення загальногосподарського інтересу, що є підставою для застосування господарських санкцій.

За результатами перевірки складено акт № 2109/23-11/32877786 від 03.03.2011, на підставі якого винесено податкові повідомлення рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю “Наша Справа” № 000672311/0 від 16.03.2011 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 950 341,00 коп. та № 000682311/0 від 16.03.2011 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 3 453 571,00 грн.

25.03.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу на податкові повідомлення - рішення № 000672311/0 від 16.03.2011 та № 00068 2311/0 від 16.03.2011, яку рішенням про результати розгляду скарги № 5339/10/25-114 від 23.05.2011 задоволено частково, скасовано податкові повідомлення - рішення № 000672311/0 від 16.03.2011 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 2 023 762,00 грн. та застосованої штрафної санкції у розмірі 505 941,50 грн. та № 00068 2311/0 від 16.03.2011, в частині зменшення від'ємного значення за серпень 2010 року на 3 453 571,00 грн. та винесено податкові повідомлення рішення № 0001992311/0 від 06.06.2011 та № 0001982311/0 від 06.06.2011.

03.06.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації України скарги на податкові повідомлення - рішення № 0001992311/0 від 06.06.2011 та № 0001982311/0 від 06.06.2011, які рішенням про результати розгляду скарги № 13770/6/25-0115 від 29.02.2011 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Наша Справа” не погоджуючись з податковими податковими повідомленнями - рішеннями № 0001982311/0 від 06.06.2011 та № 0001992311/0 від 06.06.2011, вважаю їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного зясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та пятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного зясування всіх обставин справи зобовязує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 цього Кодексу визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

3.Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ “Будівельна компанія “АДАГ” було укладено договір купівлі продажу № 2008 від 20.08.2011, предметом якого є купівля продаж нафтопродуктів, та відповідно до розділу 3 якого, товар постачається на умовах EXW (ІНКОТЕРМС 2000) франко термінал, що знаходиться за адресою, узгодженою сторонами додатково в актах приймання - передачі товару, з моменту підписання яких відбувається перехід права власності на товар.

В подальшому між позивачем, ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та ТОВ “Будівельна компанія “АДАГ” було укладено договори № 3008 від 30.08.2010 та № 3108 від 30.08.2010, відповідно до яких ТОВ “Будівельна компанія “АДАГ” передало, а ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»прийняло на себе зобов'язання по поставці товару згідно договору купівлі-продажу № 2008 від 20.08.2010 на суму 13 200 000,00 грн. та 47 940 000,00 грн. Відповідно до пункту 2.4 зазначених договорів переведення боргу за даним правочином не тягне за собою жодних змін умов договору № 2008 від 20.08.2010, крім тих, що передбачені умовами зазначених договорів.

Позивачем на підтвердження реальності та фактичного виконання зазначених договір надано суду копії договору купівлі продажу № 2008 від 20.08.2011, змін від 31.08.2012 до договору купівлі продажу № 2008 від 20.08.2011, договорів № 3008 від 30.08.2010 та № 3108 від 30.08.2010, податкових накладних № 310801 від 31.08.2010, № 300801 від 30.08.2010

Таким чином позивачем на підтвердження реальності та фактичного виконання договорів № 3008 від 30.08.2010 та № 3108 від 30.08.2010, крім податкових накладних, не надано жодних первинних документів, зокрема, не надано актів приймання - передачі товару, з моменту підписання яких, відповідно до умов договору № 2008 від 20.08.2011, переходить право власності на товар, документів на підтвердження здійснення транспортування товару, а також доказів на підтвердження здійснення оплати за поставлений товар.

Отже, позивачем не надано суду належних документів на підтвердження здійснення поставки товару за договорами № 3008 від 30.08.2010 та № 3108 від 30.08.2010, як і не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за зазначеними договорами, з огляду на що, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено реальність та товарність зазначених договорів.

Посилання позивача на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 15.06.2001 у справі № 4 ск-215/11 за скаргою адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Горбатюка О.В. про порушення кримінальної справи № 70-00454 за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»вчиненого за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч.2 Кримінального кодексу України, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13.07.2011, якою скасовано постанову від 24.01.2011 старшого слідчого в особливо важливих справах ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Горбатюка О.В. про порушення кримінальної справи № 70-00454 за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»вчиненого за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, не може бути належним обґрунтуванням правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки зазначеною постановою суду не було встановлено факту товарності та реальності господарських відносин за договорами № 3008 від 30.08.2010 та № 3108 від 30.08.2010, а лише скасовано постанову від 24.01.2011 старшого слідчого в особливо важливих справах ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Горбатюка О.В. про порушення кримінальної справи № 70-00454 за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»вчиненого за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, факт скасування якої не є належним доказом правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал».

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивачем не надано суду належних документів на підтвердження реальності та товарності фінансово господарських відносин з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за договорами № 3008 від 30.08.2010 та № 3108 від 30.08.2010, як і не надано доказів використання отриманого товару у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за договорами № 3008 від 30.08.2010 та № 3108 від 31.08.2011.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Справа Наша" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001992311/0 від 06.06.2011 та № 0001982311/0 від 06.06.2011 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов