Постанова № 22255683, 12.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2012 року                     № 2а-12169/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О. в порядку письмового провадження розглянув і вирішив адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

(далі - позивач)

до

третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»

(далі - відповідач, ТОВ «Мульті-Керам»)

Святошинська районна у м.Києві державна адміністрація

про визнання недійсними установчих документів ДПІ у Святошинському районі м.Києва звернулась з позовом до ТОВ «Мульті-Керам», в якому просить визнати недійсними установчі (засновницькі) документи названого товариства з моменту реєстрації.           Водночас позивач просив поновити строк звернення до суду з цим позовом, обґрунтовуючи тим, що про обставини, за наявності яких закон надає право позивачу на звернення до суду з даним позовом, позивач дізнався лише у серпні 2011 року. Так, зокрема, у серпні до юридичного управління позивача надійшло письмове пояснення ОСОБА_1, відібране старшим оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у м.Кременчук ОСОБА_2, відповідно до яких засновник та директор ТОВ «Мульті-Керам»ОСОБА_1 насправді жодного відношення до заснування та діяльності цього товариства немає.

          Суд погодився з доводами позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду та поновив його.          

Позов вмотивований тим, що ОСОБА_1 зареєстрував ТОВ «Мульті Керам»за винагороду і директором значився формально, фінансово-господарську діяльність товариства не здійснював, нікого на це не уповноважував. Відтак, ТОВ «Мульті-Керам»створене та здійснює фінансово-господарську діяльність з порушенням законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача щодо позову заперечив з огляду на його необґрунтованість, просив відмовити у задоволенні.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, хоча належним чином повідомлена про день, час та місце судового розгляду справи. На вимогу суду надала копію реєстраційної справи ТОВ «Мульті-Керам».

          У зв’язку з неприбуттям в судове засідання 22 лютого 2012 року представника третьої особи, суд, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, відповідно до частини 6 стаття 128 КАС України продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

          Ознайомившись із матеріалами справи, оцінивши наявні у ній докази, суд

ВСТАНОВИВ:

          Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»зареєстроване Ленінградською районною державною адміністрацією міста Києва, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію від 08 червня 1994 року № 0096-1910 ЛТД.

Відповідно до статуту учасниками цього товариства були ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Рубо».

До установчих документів названого підприємства неодноразово вносились зміни, в тому числі у зв’язку зі зміною його засновників.

Згідно з протоколом від 23 грудня 2002 року до складу засновників малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»увійшли ОСОБА_8 та ОСОБА_1 Останнього призначено директором товариства. Водночас зборами вирішено провести перереєстрацію малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»в Товариство з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам». У зв’язку з викладеним затверджено нову редакцію статуту товариства.

Нову редакцію статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»зареєстровано Святошинською районною державною адміністрацією у м.Києві 03 лютого 2003 року. Згідно з цим статутом учасниками названого товариства значаться ОСОБА_1 та ОСОБА_8

Як вбачається з довідки Державної податкової інспекцієї по Святошинському району м.Києва, товариство з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»взяте на податковий облік з 20 лютого 2003 року за № 1931.

Позивачем до суду надано фотокопію пояснення ОСОБА_1, відібраного старшим оперуповноваженим РВ ПМ ДП м.Кременчуга старшим лейтенантом ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_1 за грошову винагороду зареєстрував Товариство з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам», директором значився лише формально, ніяких документів від імені підприємства не підписував, не знає де воно знаходиться та чим займається.

Виходячи з наведених обставин, податковий орган дійшов висновку, що статут і реєстраційні документи товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства, отже, створення та діяльність товариства спрямовані на здійснення протиправної діяльності з метою ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

Вирішуючи цю справу суд виходить із такого.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», визначено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб –підприємців (статті 2, 3 названого Закону).

Даний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб’єкта господарювання.

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців передбачено, що державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким, відповідно до наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 08 червня 2005 року № 50 на час подання адміністративного позову є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відтак, до компетенції органів державної податкової служби не віднесено здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі - за достовірністю даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Отже, компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини у сфері оподаткування.

Відповідно до підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця та про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

При зверненні до суду податковий орган стверджує, що за своєю правовою природою статут господарського товариства є правочином, а тому застосовує норми, які регламентують підстави недійсності правочинів.

Проте, наведене спростовується положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 87 Цивільного кодексу України передбачено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками).

Отже, статут не є одностороннім правочином, оскільки відповідно до статей 36, 41, 59 Закону України «Про господарські товариства»статут затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства, загальні збори не є ні суб’єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства, так як відповідно до статей 48, 62 вказаного Закону дії від імені товариства здійснює його виконавчий орган.

Ураховуючи викладене, статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов’язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників, враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання недійсним статуту можуть бути лише випадки, прямо передбачені законом.

Так, суд може визнати недійсними установчі документи за наявності одночасно таких умов: на момент розгляду справи вони не відповідають вимогам законодавства; допущені при їх прийнятті та затвердженні порушення не можуть бути усунуті; відповідні положення установчих документів порушують права та законні інтереси позивачів.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що звертаючись до суду з даним позовом про визнання недійсними установчих документів відповідача, податковий орган повинен обґрунтувати та довести суду, що діяльність відповідача спрямована саме на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

За змістом статей 69 та 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Позивач посилається на створення товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»без мети здійснення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що є злочином, передбаченим статтею 205 Кримінального кодексу України; участі відповідача в проведенні фінансових операцій, направлених на легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, що є злочином, передбаченим статтею 209 КК України; участі відповідача в ухиленні від сплати податків, що є злочином, передбаченим статтею 212 КК України. Проте, на підтвердження вчинення цих злочинів засновниками чи посадовими особами цього товариства, жодного доказу, яким може бути вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, суду у цій адміністративній справі не надав.

Письмове пояснення ОСОБА_1, відібране працівником податкової міліції, суд не бере до уваги у зв’язку з відсутністю у ньому необхідних реквізитів, які повинен мати письмовий документ, та неможливістю дійти висновку за яких обставин витребувано це пояснення від ОСОБА_1 Крім того, суд вважає, що згадане пояснення не є належним доказом у даній адміністративній справі, оскільки має оцінюватися судом в сукупності з іншими доказами під час розгляду судом у порядку кримінального судочинства справи стосовно вчинення злочинів, відповідальність за які встановлена вищевказаними статтями Кримінального кодексу України.

Згідно з частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку, суд витребовує названі документи та матеріали.

Однак, ні за власною ініціативою, ні на вимогу суду позивачем не надано доказів порушення відповідачем податкового законодавства. Відтак, позивачем не доведено факт ухилення відповідача від сплати податків, відмивання та легалізації коштів, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам».

Водночас необхідно звернути увагу, що обставини, з якими позивач пов’язує недійсність установчих (засновницьких) документів відповідача, останнім на час розгляду цієї справи судом усунуті, що вбачається в такому.

Відповідно до договору купівлі-продажу часток в товаристві з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»від 04 липня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 продали ОСОБА_9 частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам».

Згідно з протоколом загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»від 06 липня 2010 року та на підставі згаданого вище договору купівлі-продажу часток в ТОВ «Мульті-Керам»ОСОБА_9 став учасником названого товариства, 100 % статутного фонду якого належить йому. У зв’язку зі зміною складу учасників товариства внесено зміни до установчих документів товариства.

28 червня 2010 року Святошинською районною в м.Києві державною адміністрацією зареєстровано нову редакцію статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам», згідно з яким єдиним учасником та власником товариства є ОСОБА_9

З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам»(ідентифікаційний номер № 21609308), знаходиться за адресою: м.Київ. Святошинський район, вулиця Василя Стуса, будинок 28-А, керівником якого є ОСОБА_9

Беручи до уваги вищевикладене та керуючись статтями 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.

          Суддя                                                                                 О.О. Власенкова