Ухвала суду № 22255585, 05.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А про залишення позовної заяви без розгляду

05 березня 2012 року                                                                       № 2а-4717/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Віруцькій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи по справі про залишення без розгляду позовної заяви

Спеціалізованої державної податкової інспекціїх у м.Києві по роботі з великими платниками податків

доПриватного акціонерного товариство "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотрейд" простягнення коштів одержаних за нікчемним договором у розмірі 4123740,04грн. В С Т А Н О В И В: Позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогою про стягнення з ПрАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»коштів в дохід держави. Провадження по справі неодноразово зупинялось на підставі п. 3 ч. 1 ст 156 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: ухвалами суду від 17.12.2009, 09.09.2010, 01.02.2011.

          23.12.2011 ухвалою суду поновлено провадження у справі №2а-4717/09/2670 та призначено справу до розгляду.

          В судовому засіданні 05.03.2012 залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новотрейд».

          Також, в судовому засіданні 05.03.2012 представником третьої особи заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з пропуску позивачем строку на звернення до суду. В обґрунтування клопотання представник третьої особи зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані лише судом у випадках, обсязі та порядку визначеному законом. Оскільки порушення Позивачем було виявлено в жовтні 2008 року під час проведення перевірки Відповідача, що підтверджується Актом перевірки від 29.10.2008 №579/40-20/00382496, отже з позовною заявою позивач мав звернутись до суду не пізніше 29.10.2009. тобто протягом шестимісячного строку, встановленого чинним законодавством України. Проте позивач з зазначеними позовними вимогами звернувся до суду 12.05.2009, клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивачем заявлено не було, а відтак позовна заява, на думку представника третьої особи, подана з порушенням строку встановленого ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, і тому має бути залишена без розгляду.

          Представник Відповідача –Приватного акціонерного товариства «Київській завод безалкогольних напоїв «Росинка»- в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

          Представник відповідача –Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків –заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що ст. 250 Господарського кодексу України застосовується до правовідносин, що виникають між суб’єктами господарювання. Оскільки позивачем у справі є податковий орган та правовідносини виникли у сфері податкового законодавства, ст. 250 Господарського кодексу України не може бути застосована до даних правовідносин.

Суд вислухавши доводи й пояснення сторін, дослідивши матеріали по справі, дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених ст.100 КАС України виходячи з наступного.

Як вабачається з матеріалів справи Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення в дохід держави з ПрАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»коштів отриманих за договором поставки укладеним між ПАТ"Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та ТОВ "Новотрейд", який на думку позивача є нікчемним.

Так, відповідно до п. 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так, ця стаття визначає, що строки давності для застосування фінансових санкцій мають обраховуватись аналогічно строкам давності нарахування податкових зобов'язань.

Використовуючи правила, визначені статтею 102 Кодексу, фінансова санкція може бути накладена не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку виконання податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та іншими законами України, або за днем його фактичного виконання, якщо воно було виконано пізніше.

Як вбачається з позовної заяви, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивачем заявлено вимогу про стягнення в дохід держави з Відповідача коштів, одержаних за договорами про поставку сільськогосподарських продуктів, вчинених з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, у зв’язку з їх нікчемністю у розмірі 4123740,04ггрн.,

Суд звертає увагу, що наведеними статтями податкового кодексу України не регламентуються порядок та терміни стягнення коштів до Державного бюджету за нікчемними договорами.

Проте, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За вимогами ст. 49 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Тобто договір, що укладається суб’єктами господарювання з метою здійснення ними господарської діяльності повинен не суперечити чинному законодавству України.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства застосовуються санкції, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

При цьому п. 1 ч. 1 статті 239 Господарського кодексу України визначено, що одним з видів адміністративно-господарських санкцій є вилучення прибутку (доходу).

З аналізу викладеного суд дійшов висновку, що позивачем заявлено вимоги щодо вилучення прибутку отриманого відповідачем за нікчемними договорами, що є саме адміністративно-господарською санкцією конфіскаційного характеру та стягується за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності та належать до адміністративно-господарських санкцій, як така, що відповідає визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З врахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови суб’єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Вказана правова позиція консолідує правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.11.2011 по справі №К-13370/09.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем порушення Відповідачем вимог закону було виявлено в жовтні 2008 року під час проведення перевірки Відповідача, що підтверджується Актом перевірки від 29.10.2008 №579/40-20/00382496 та відповідно і перебіг строку звернення до суду розпочинається саме з 29.10.2008 року.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що останнім днем звернення позивача до суду з зазначеною вимогою має бути 29.04.2009.

Як вабчається з матеріалів спрви, позивач з вимогою щодо стягнення стягнення з ПрАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»коштів, отриманих за нікчемним договором в дохід держави, звернувся до суду 09.02.2012, тобто з пропуском строку встановленого ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду, суд приходить до висновку про доцільність застосування наслідків пропуску строку звернення до суду та залишення адміністративного позову без розгляду.

З огляду на викладене та керуючись ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки встановленні ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо ухвалу не було оскаржено.

Суддя                                                                                 В.І. Келеберда

          Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13.03.2012