Постанова № 22255553, 05.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2012 року № 2а-15019/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Енергобанк»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

проскасування податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2011 року № 00055117101,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Енергобанк»(далі позивач, ПАТ «Енергобанк») з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2011 року № 00055117101.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про необхідність утримання філією ПАТ «Енергобанк»податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошових коштів на користь ОСОБА_1 в якості орендної плати за користування приміщенням згідно Договору оренди від 26.04.2007 року, оскільки остання є субєктом підприємницької діяльності та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Крім того позивач зазначав, що він не є податковим агентом в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому не зобовязаний утримувати податок з доходів фізичних осіб з вищевказаної господарської операції.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення, в яких зазначав, позивачем протягом 2009-2010 років виплачувались грошові кошти на користь ОСОБА_1 без утримання податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 308339,48 грн. Сума не утриманого та не перерахованого податку з доходів фізичних осіб становить 46250,92 грн. З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд у поданих запереченнях відмовити у задоволенні позову.

У судові засідання 13 грудня, 23 січня 2012 року та 13 лютого 2012 року уповноважений представник відповідача не зявився, відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд:

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Енергобанк»(код ЄДРПОУ 19357762) зареєстроване як юридична особа 31.10.1991 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 301022.

У період з 16.05.2011 р. по 10.06.2011 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено виїзну позапланову перевірку Філії ПАТ «Енергобанк»в м. Одеса з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 10.06.2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 3902/22-1/35429963 від 20.06.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) а.с. 12-59.

07 липня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення рішення № 0005511701, яким позивачу, за порушення п.2.1. ст. 2, абз. «д»п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»було нараховано суму податкового зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»у розмірі 46250,92 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11562,73, а всього на суму 57183,65 грн. (а.с. 69).

З наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Під час перевірки було встановлено (розділ 3.3.1 Акту перевірки), що філією ПАТ «Енергобанк»в м. Одеси протягом 2009-2010 років віднесено до складу валових витрат суми орендних платежів, які виплачувались фізичній особі ОСОБА_1 без документального підтвердження та права на отримання даних виплат у розмірі 308339,50 грн. При цьому Філією не було утримано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. з виплат, здійснених на користь ОСОБА_1 у вигляді орендної плати.

Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що позивачем використовувалось приміщення площею 170,6 кв. м. по АДРЕСА_1 згідно договору оренди від 26.04.2007 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

У перевіряємому періоді виплати орендної плати здійснювались на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2

При цьому ОСОБА_1, згідно висновків перевіряючих, не мала повноважень укладати договору оренди та отримувати орендну платню від Банку, оскільки здійснила відчудження належної їй частини приміщення на користь ОСОБА_4, а тому орендна плата була перерахована позивачем без достатніх правових підстав.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення позивачем п.2.1. ст. 2, абз. «д»п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого Банком не сплачено податок з доходу фізичних осіб у розмірі 46250,92 грн.

Щодо суті виявленого під час перевірки порушення судом встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать, що 26 квітня 2007 року між ПАТ «Енергобанк»(Орендар) та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (Орендодавці) було укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с. 83-86).

Предметом договору є тимчасове строкове платне користування нежитловими офісно-торгівельними приміщеннями першого поверху загальною площею 170,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1. договору).

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14201001 від 11.04.2007, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості», вищезазначене приміщення на момент укладення договору належало орендодавцям на праві спільної часткової власності в рівних долях по 1/2 частини (а.с. 81).

Крім того, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є субєктом підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 (а.с. 89).

Позивачем згідно договору оренди перераховувалась на користь ОСОБА_1 орендна плата за користування вказаним приміщенням, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с. 90 115). Як встановлено перевіркою та не заперечувалось позивачем під час розгляду справи, загальна сума виплат, здійснених позивачем на користь ОСОБА_1 протягом 2009-2010 років становить 308339,50 грн.

Судом встановлено, що з виплачених на користь ОСОБА_1 сум податок з доходів фізичних осіб не утримувався.

В акті перевірки податкового органу підставою для донарахування податку з доходу фізичних осіб стала інформація про перехід права власності на частину орендованих нежитлових приміщень від ОСОБА_1 до громадянина ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 27 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3

В свою чергу ПАТ «Енергобанк»посилається на те, що дізнався про перехід права власності лише 17 червня 2011 року з листа ОСОБА_5, що підтверджується штемпелем ПАТ «Енергобанк»про отримання кореспонденції за вхідним номером 053/11 від 17.06.2011 року на самому листі (а.с. 87).

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, виходячи з наступних мотивів.

Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року (далі Закон № 889), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи (пункт 2.1. статті 2)

Відповідно до статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. Відповідно до п. 4.2. ст. 4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 761 Цивільного кодексу України зазначає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суд враховує зміну власника нерухомого майна, право користування яким належить позивачу за договором оренди від 26 квітня 2007 року, однак така зміна власника не припиняє дії вказаного договору.

Так, стаття 770 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обовязки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

При цьому, згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином стаття 516 та частина 1 статті 770 та Цивільного кодексу України надають наймачеві додатковий захист шляхом встановлення правила, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Наймодавець, який передав право власності на річ, або покупець (новий наймодавець) мають попередити наймача про заміну сторони у договорі найму. В разі нездійснення такого попередження виконання наймачем своїх обов'язків на користь первісного наймодавця буде вважатися належним виконанням ним договору найму.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Енергобанк»отримав інформацію про перехід права власності на частину орендованого приміщення від ОСОБА_1 до громадянина ОСОБА_5 лише 17 червня 2011 року що підтверджується штемпелем ПАТ «Енергобанк»про отримання кореспонденції за вхідним номером 053/11 від 17.06.2011 року (а.с. 87).

Доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про перехід права власності на приміщення до вказаної дати податковий орган під час розгляду справи не надав, Акт перевірки посилання на наявність відповідних доказів, здобутих під час перевірки, не містить .

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що в силу статті 516 Цивільного кодексу України виконання ПАТ «Енергобанк»зобовязань зі сплати орендних платежів на користь ОСОБА_1 протягом 2009-2010 років було здійснено за належних правових підстав. На переконання суду, Позивач не може несе відповідальності за невчасне попередження його орендодавцем про зміну власника орендованого приміщення.

Відтак, висновки податкового органу про те, що орендна плата перераховувалась позивачем на користь ОСОБА_1 без достатніх правових підстав суд вважає помилковими.

Згідно пп. пп. 9.12.1, 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту; якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими субєктами підприємницької діяльності.

Враховуючи зміст наведених норм матеріального права, а також встановлені судом обставини по справі, суд приходить до висновку, що доходи отримані фізичними особами від надання послуг позивачу у межах їх підприємницької діяльності здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством.

Таким спеціальним законодавством, яке регулює питання оподаткування доходів субєктів господарювання є Указ Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(чинний у період виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 2 цього нормативного акту суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Так, судом було встановлено, що у 2009, 2010 роках субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується наданою на запит суду копією Свідоцтва про сплату єдиного податку серії Е № 351965 від 01.01.2009, терміном дії на 2009 рік з відміткою про продовження дії свідоцтва на 2010 рік.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб субєктів малого підприємництва).

Як видно з вказаного вище Свідоцтва про сплату єдиного податку, ОСОБА_1 вправі була здавати в оренду належне їй нерухоме майно.

Отже, дохід фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності від надання нерухомого майна в оренду має оподатковуватись за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, зокрема Указом №727, що означає, що податок з доходів фізичних осіб вона не сплачує.

З вищенаведеного вбачається, що позивач у правовідносинах з ФОП ОСОБА_1 не виступав податковим агентом, а отже не був зобовязаний нараховувати та утримувати податок з доходу фізичних осіб під час перерахування орендної плати на користь ФОП ОСОБА_1, оскільки така орендна плата належить до доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком та не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року і не є обєктом оподаткування згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

А тому Позивач не наділений обовязком нараховувати і сплачувати за вказану особу податок як податковий агент, що унеможливлює притягнення позивача до юридичної відповідальності.

З вищенаведеного вбачається, що висновок відповідача про порушення позивачем п.2.1. ст. 2, абз. «д»п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є протиправним та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за ознаками ст. 3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку, що це податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року, Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98, Положеннями Цивільного кодексу, ст.ст. 11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0005511701 від 07 липня 2011 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»судові витрати у розмірі 8,50 грн. (вісім гривень пятдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.