Постанова № 22255516, 29.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 лютого 2012 року           15:32           № 2а-17000/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Святошиснькому районі м. Києва

до

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорудо Товарства з обмеженою відповідальністю «Юта-С»

Державний реєстратор Святошинського району м.Києва

проскасування (припинення) державної реєстрації юридичної особи.

.

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Святошиснькому районі м. Києва з позовною заявою до Товарства з обмеженою відповідальністю “Юта-С” про скасування (припинення) державної реєстрації юридичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Одночасно, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного реєстратора у Святошинському районі міста Києва.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за результатами перевірки з питань, пов’язаних з встановленням місцезнаходження підприємства було встановлено, що відповідач відсутній за своїм місцезнаходженням про що було складено висновок про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. №18-ОПП. У зв’язку з цим позивач вважає, що є підстави для прийняття судового рішення про припинення юридичної особи керуючись п. 15 ст. 58, п. 7 ст. 59, ст. 247 Господарського кодексу України, ч.1 п.67.2 ст.67, ст.16 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зокрема, наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням. Інших підстав припинення юридичної особи позивачем не заявлено

В судове засідання 03.02.2012 року з’явився представник позивача. Повістка про виклик направлялась відповідачу за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.02.2012 року та третій особі, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Державного реєстратора у Святошинському районі міста Києва. Разом з тим, в судове засідання відповідач та третя особа не з’явилися.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому, встановивши строк (п’ять робочих днів) та запропонувавши особам, які беруть участь у справі надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Своїм правом подачі письмових заперечень проти позову та доказів на обґрунтування цих заперечень відповідач не скористався, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення позивача по суті спору, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 93 ЦК України (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України”, який набрав чинності з 01.01.2011 року) місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Як встановлено під час розгляду справи, Товарство з обмеженою відповідальністю “Юта-С” зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.09.2009 року з присвоєнням ідентифікаційного коду 36621052. Місцезнаходженням товариства визначена адреса: 03062, м. Київ, вул. Кулібіна, БУД. 4/2, кімната 7. На податковий облік в ДПІ в Святошинському районі м. Києва товариство стало 12.07.2010 року.

Вказане місцезнаходження відповідача також зазначене в наданій представником позивача податковій декларації відповідача з податку на додану вартість за 05 місяць 2011 року №150788 від 08.06.2011 р.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що обов’язки платників податків у взаємовідносинах з податковим органом з питань інформування щодо зміни місцезнаходження з 01.01.2011 року врегульовані п. 16.1. Податкового кодексу України, відповідно до п/п. 16.1.11 якого платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Даний обов’язок платника податків взаємопов’язаний з виконанням податковим органом своїх функціональних повноважень щодо здійснення податкового контролю передбачених, зокрема, Главою 5 ПК України, а саме: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби; здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, перевірок щодо дотримання законодавства, контролю за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також із забезпеченням виконання положень, зокрема, але не виключно, пунктів 42.2. 45.2., 56.8., 58.3., 63.3., 66.3., 75.1.2., 94.9., 117.1., 168.4.6, Податкового кодексу України.

Аналіз цих норм вказує на те, що обов’язок платника податків повідомляти про зміну місцезнаходження зумовлює кореспондуюче з цим обов’язком право податкового органу контролювати та перевіряти виконання зазначеного обов’язку, яке, за результатами перевірки місцезнаходження певного суб’єкта та відсутності його за місцезнаходженням, може бути реалізоване, як вбачається з положень абзацу другого ч. 12 статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, шляхом направлення податковим органом держреєстратору відповідного повідомлення про відсутність певної особи за місцезнаходження ( форма № 18-ОПП ).

У взаємозв’язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до п/п. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи–підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання.

Вказана норма кореспондується з положеннями п.67.2 ст.67 Податкового кодексу України, згідно якої органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Підстави і порядок припинення юридичної особи, передбачені Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”(далі –Закон про реєстрацію).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 цього Закону юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 зазначеного Закону однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Як свідчать матеріали справи, згідно даних наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.02.2012 р. місцезнаходження Товарства з обмеженою відповідальністю “Юта-С”: 03062, м. Київ, вул. Кулібіна, БУД. 4/2, кімната 7, у графі: статус відомостей про юридичну особу – "не підтверджено", стан юридичної особи - "зареєстровано".

Аналізуючи в сукупності наведені вище правові акти, в контексті функціональних повноважень податкових органів, обов’язків платників податків та кореспондуючих з цими обов’язками правами податкових органів, у т.ч. у взаємовідносинах з органами реєстрації, суд приходить до висновку, що податковий орган вправі перевіряти наявність платника податків за зареєстрованим місцезнаходженням та звертатися до суду з позовом про припинення юридичної особи з підстав відсутності певної особи за місцезнаходженням та внесення запису в ЄДР про відсутність цієї особи за зареєстрованим місцезнаходженням.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів відсутності відповідача за місцезнаходженням, оскільки як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про відсутність ТОВ "Юта-С" за місцезнаходженням відсутній. Будь-яких інших переконливих доказів на підтвердження своїх доводів представником позивача не надано.

Отже, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивні вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                 Т.О.Скочок