Постанова № 22255299, 01.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2012 року 16:36 № 2а-14025/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сангрант Плюс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправним та скасування рішення № 0000304040 від 07.06.2011 року

за участю представників сторін:

від позивача: Холодило П.В.

від відповідача: Бондаренко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 червня 2011 року №0000304040, яким Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»(код за ЄДРПОУ 31243671) зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 219753 грн., визначено податкове зобовязання з ПДВ та зобовязано Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»сплатити суму ПДВ у розмірі 219753 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 109877 грн.; Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 червня 2011 року №0000314040, яким Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»(код за ЄДРПОУ 31243671) нараховане грошове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 37837 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18919 грн.; визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 червня 2011 року №0000294040, яким Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»(код за ЄДРПОУ 31243671) нараховане грошове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 321988 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 80497 грн.; визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 вересня 2011 року № 0000554040, яким Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»(код за ЄДРПОУ 31243671) зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 219753 грн., визначено податкове зобовязання з ПДВ та зобовязано Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»сплатити суму ПДВ у розмірі 219753 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 54938,25 грн.; визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 вересня 2011 року №0000564040, яким Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»(код за ЄДРПОУ 31243671) нараховане грошове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 37837 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9459,75 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2011 р. було обєднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №2а-14025/11/2670 та №2а-17861/11/2670.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Спеціалізованою державною податковою інспекції м. Києві по роботі з великими платниками податків із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Представник Позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин та укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств»28.12.1994 №334/94-ВР, який був чинний на момент здійснення правовідносин та укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні.

Відповідач наполягає на відмовлені в задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»(надалі по тексту Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин з ТОВ «ПЕК»та ТОВ «Інформ Союз»за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 20.05.2011 р. за № 271/40-40\31243 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР) із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 321988 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 321988 грн.; пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1., пп. 7.7.2, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями ДП «Сангрант Плюс»завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 219753 грн. за січень 2009 року та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду за березень 2009 року на загальну суму 37837 грн.

Не погоджуючись з висновком Акту перевірки Позивачем подано заперечення до Акту перевірки до Спеціалізованої державної податкової інспекції м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Листом від 02.06.2011 р. № 15705/10/40-447 Відповідач повідомив Позивача, що аргументи, які викладені в запереченнях до акту не беруться до уваги, а висновки викладені в Акті, залишилися без змін.

На підставі даного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією м. Києві по роботі з великими платниками податків було прийняте податкові повідомлення-рішення: від 07.06.2011 р. за №0000304040, яким встановлено порушення пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.1., пп. 7.7.2., п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями та Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та зобовязано сплатити суму ПДВ у розмірі 219753 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 109877 грн.; від 07.06.2011 р. № 0000314040, яким встановлено порушення пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.1., пп. 7.7.2., п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями та Підприємству нараховане грошове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 37837 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18919 грн.; від 07.06.2011 р. за № 0000294040, яким встановлено порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями, що відповідає пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ та Підприємству нараховане грошове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 321988 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 80497 грн.

Не погоджуючись з прийнятими Відповідача податковими повідомленнями-рішеннями Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у м. Києві із скаргами від 17.06.2011 р. №№ 251/06/11, 253/06/11, 255/06/11 про перегляд та скасування повністю Повідомлень. За результатами розгляду зазначених скарг ДПА у м. Києві прийнято Рішення від 15.08.2011 р. №8276/10/25-114 про результати розгляду первинних скарг (надалі - Рішення). Рішенням залишено без змін Повідомлення № 000029400 та скасовано податкові повідомлення рішення Відповідача № 0000304040 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 54938,75 грн., та №0000314040 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 9459,75 грн., а в іншій частині вказані Повідомлення залишені без змін, а скарги Позивача частково задоволеними.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією м. Києві по роботі з великими платниками податків були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 07.09.2011 р. №0000554040, яким встановлено порушення пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.1., пп. 7.7.2., п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями та Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 219753 грн. та зобовязано сплатити суму ПДВ у розмірі 219753 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 54398,75 грн.; від 07.09.2011 р. № 0000564040, яким встановлено порушення пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.1., пп. 7.7.2., п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями та Підприємству нараховане грошове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 37837 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9459,75 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Інформ Союз»укладено договори поставки: № 1012 від 16.12.2008 року на поставку олії соняшникової нерафінованої (надалі по тексту Договір № 1012); № 1112 від 16.12.2008 року на поставку шроту соняшникового (надалі по тексту Договір № 1112); № 19-01 від 20.01.2009 року на поставку шроту соняшникового (надалі по тексту Договір № 19-01).

До договору № 1012 між Позивачем та ТОВ «Інформ Союз»укладено додаткову угоду. На виконання умов договору ТОВ «Інформ Союз»здійснило поставку товару у кількості 138 тонн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000038 від 16.12.2008 р. та актом прийому-передачі від 16.12.2008 р. Позивач відповідно до договору та рахунку-фактури № СФ-0000006 від 16.12.2008 р. перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Інформ Союз»грошові кошти в сумі 612720,00 грн. згідно платіжних доручень № 1786 від 24.12.2008 р. та № 109 від 27.01.2009 р., що підтверджується копіями реєстрів документів, проведених по системі «Клієнт-Банк»від 24.12.2008 р. та 27.01.2009 р.

Крім того, до Договору 1112 між Позивачем та ТОВ «Інформ Союз»укладено додаткову угоду на поставку шроту соняшникового. На виконання умов договору ТОВ «Інформ Союз»здійснило поставку товару у кількості 130 тонн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000039 від 16.12.2008 р. та актом прийому-передачі від 16.12.2008 р. Позивач відповідно до договору та рахунку-фактури № СФ-0000007 від 16.12.2008 р. перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Інформ Союз»грошові кошти в сумі 45500,00 грн. згідно платіжного доручення №1783 від 24.12.2008 р., що підтверджується копією виписки по особовому рахунку від 24.12.2008 р.

До договору № 19-01 між Позивачем та ТОВ «Інформ Союз»укладено додаткову угоду. На виконання умов договору ТОВ «Інформ Союз»здійснило поставку товару у кількості 53 тонн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000012 від 22.01.2009 р. та актом прийому-передачі від 22.01.2009 р. Позивач відповідно до договору та рахунку-фактури № СФ-0000002 від 22.01.2009 р. перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Інформ Союз»грошові кошти в сумі 19080,00 грн. згідно платіжного доручення № 244 від 10.02.2009 р. що підтверджується копією реєстру документів, проведених по системі «Клієнт-Банк»від 10.02.2009 р.

Також, між Позивачем та ТОВ «ПЕК»укладено договори поставки: №ДГ 0000010 від 19.12.2008 року на поставку шроту соняшникового(надалі по тексту Договір №ДГ 0000010); № ДГ 0000009 від 19.12.2008 року на поставку олії соняшникової нерафінованої (надалі по тексту Договір №ДГ 0000009); № ДГ-0000018 від 20.01.2009 року на поставку шроту соняшникового (надалі по тексту Договір №ДГ 0000018).

Як свідчать матеріали справи, між Позивачем та ТОВ «ПЕК»до Договору № ДГ 0000009 було укладено три додаткові угоди. На виконання умов договору ТОВ «ПЕК»здійснило поставку товару у кількості 181,521 тонн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000016 від 19.12.2008 р., № РН-0000020 від 11.02.2009 р. та актами прийому-передачі від 19.12.2008 р. та 11.02.2009 р. В свою чергу, Позивач відповідно до договору та рахунку-фактури № СФ-0000008 від 19.12.2008 р. перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «ПЕК»грошові кошти в сумі 820900,00 грн. згідно платіжних доручень № 1791 від 24.12.2008 р., № 107 від 27.01.2009 р. та №280 від 16.02.2009 р., що підтверджується копіями реєстрів документів, проведених по системі «Клієнт-Банк»від 24.12.2008 р., 27.01.2009 р. та 16.02.2009 р.

Також, між Позивачем та ТОВ «ПЕК»до Договору № ДГ 0000010 було укладено додаткову угоду. На виконання умов договору ТОВ «ПЕК»здійснило поставку товару у кількості 129 тонн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000023 від 19.12.2008 р. та актом прийому-передачі від 19.12.2008 р. Відповідно до договору та рахунку-фактури № СФ-0000009 від 19.12.2008 р. Позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «ПЕК»грошові кошти в сумі 38700,00 грн., згідно платіжного доручення № 1790 від 24.12.2008 р., що підтверджується копією реєстру документів, проведених по системі «Клієнт-Банк»від 24.12.2008 р.

До договору поставки № ДГ-0000018, між Позивачем та ТОВ «ПЕК»було укладено додаткову угоду. На виконання умов договору ТОВ «ПЕК»здійснило поставку товару у кількості 24 тони, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000004 від 23.01.2009 р. та актом прийому-передачі від 23.01.2009 р. Позивач відповідно до договору та рахунку-фактури № СФ-0000004 від 23.01.2009 р. перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «ПЕК»грошові кошти в сумі 8640,00 грн. згідно платіжного доручення № 243 від 10.02.2009 р. що підтверджується копією реєстру документів, проведених по системі «Клієнт-Банк»від 10.02.2009 р.

Зобовязання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами приймання-передачі, податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

3. Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: копії видаткових накладних; копії податкових накладних; копії Договорів, копії актів прийому передачі, податкових накладних, видаткових накладних та платіжних дорученнь.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, видаткові накладні, договори, а також, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ТОВ “Інформ Союз” та ТОВ “ПЕК” податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. а) пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем правомірно включені до податкового кредиту в періоді з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. суми ПДВ на підставі виписаних ТОВ «Інформ Союз»та ТОВ «ПЕК»податкових накладних, а також правомірно з дотриманням вимог п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», заявлені до бюджетного відшкодування відповідні суми.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених договорів з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Поруч з тим, протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, згідно з положеннями ст.323 Кримінально-процесуального кодексу України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на винесення вироків посадовим особам підприємств, порушення кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Матеріали справи містять Договори, Акти приймання-передачі, податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення, специфікації.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на несплату підприємством податків та на винесення вироків посадовим особам підприємств, порушення кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу, а тому, податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2011 року №0000304040, податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2011 року №0000314040, податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2011 року № 0000554040, від 07 вересня 2011 року №0000564040 підлягають скасуванню в повному обсязі.

В частині щодо порушення Позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обовязковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що товар (олія та шрот соняшниковий), який Позивач придбав у ТОВ «Інформ Союз»та ТОВ «ПЕК»за договорами поставки, в подальшому було транспортовано до Бердянського морського торгового порту та експортовано за кордон у складі великих партій товару з проходженням всіх обов'язкових митних й податкових процедур і оформлень. Це підтверджується наступними документами: щодо олії соняшникової: залізничними накладними № 45790410 від 05.01.2009 р., № 45790411 від 05.01.2009 р., № 45790412 від 05.01.2009 р., № 45790292 від 31.12.2008 р., № 45790293 від 31.12.2008 р., № 45790294 від 31.12.2008 р., № 45791292 від 14.02.2009 р. та вантажними митними деклараціями (форма МД-2); щодо шроту соняшникового: залізничними накладними № 45789972 від 16.12.2008 р., № 45789973 від 16.12.2008 р., № 45789974 від 16.12.2008 р., № 45790522 від 12.01.2009 р., № 45790523 від 12.01.2009 р., № 45790062 від 19.12.2008 р., № 45790063 від 19.12.2008 р., № 45790064 від 19.12.2008 р., № 45790917 від 29.01.2009 р. та вантажними митними деклараціями (форма МД-2).

Даний товар було поставлено за кордон відповідно до: контракту № 07/12/08 від 15.12.2008 р., укладеного між Дочірнім підприємством «Сангрант Плюс»та «DENNIS MANAGEMENT LIMITED», біржового контракту № СГ ЗЕД - 411 від 15.12.2008 р. та посвідченням про реєстрацію № П-411 від 15.12.2008р.; контракту № 08/12/08 від 16.12.2008 р., укладеного між Дочірнім підприємством «Сангрант Плюс» та «DENNIS MANAGEMENT LIMITED», біржового контракту № СГ ЗЕД - 417 від 16.12.2008 р. та посвідченням про реєстрацію № П-417 від 16.12.2008р.; контракту № 11/12/08 від 23.12.2008 р., укладеного між Дочірнім підприємством «Сангрант Плюс» та «DENNIS MANAGEMENT LIMITED», додатку до договору 1 від 23.12.2008 р., біржового контракту № СГ ЗЕД - 435 від 23.12.2008 р. та посвідченням про реєстрацію № П-435 від 23.12.2008р.; контракту № 15/12/08 від 29.12.2008 р., укладеного між Дочірнім підприємством «Сангрант Плюс»та «DENNIS MANAGEMENT LIMITED», біржового контракту № СГ ЗЕД - 446 від 29.12.2008 р. та посвідченням про реєстрацію № П-446 від 29.12.2008р.; контракту № 03/01/09 від 22.01.2009 р., укладеного між Дочірнім підприємством «Сангрант Плюс» та «DENNIS MANAGEMENT LIMITED», біржового контракту № СГ ЗЕД - 040 від 22.01.2009 р. та посвідченням про реєстрацію № П-040 від 22.01.2009 р. (вищезазначені документи містяться в матеріалах справи).

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2011 року №0000294040, а отже вимоги Позивача є обґрунтованими.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 01.11.2011 р. по справі за №К/9991/8783/11; від 02.06.2011 р. № В/9991/1186/11; К/9991/2957/11 від 20.09.2011 р.; К/9991/1464/11 від 22.08.2011 р.; К/9991/15429/11 від 22.06.2011 р.; Постанова ВСУ від 31.01.2011р.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 червня 2011 року №0000304040, яким Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»(код за ЄДРПОУ 31243671) зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 219753 грн., визначено податкове зобовязання з ПДВ та зобовязано Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»сплатити суму ПДВ у розмірі 219753 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 109877 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 червня 2011 року №0000314040, яким Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»(код за ЄДРПОУ 31243671) нараховане грошове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 37837 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18919 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 червня 2011 року №0000294040, яким Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»(код за ЄДРПОУ 31243671) нараховане грошове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 321988 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 80497 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 вересня 2011 року № 0000554040, яким Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»(код за ЄДРПОУ 31243671) зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 219753 грн., визначено податкове зобовязання з ПДВ та зобовязано Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»сплатити суму ПДВ у розмірі 219753 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 54938,25 грн.

6. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07 вересня 2011 року №0000564040, яким Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»(код за ЄДРПОУ 31243671) нараховане грошове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 37837 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9459,75 грн.

7. Судові витрати в сумі 32,40 (тридцять дві гривні 40 копійок) присудити на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук