Постанова № 22251811, 15.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2012 р. справа № 2а/0570/155/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі Сальковій В.О.

за участю

представників позивача Доброхотової В.В., Курібло В.А.

представника відповідача Іванченко І.М., Кунак О.В.

розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр» до Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень №0000192300 від 18.08.2011, №0000242300 від 08.11.2011, №0000232300 від 08.11.2011,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Кальчинський кар'єр» звернулось до суду з позовом до Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень №0000192300 від 18.08.2011, № 0000242300 від 08.11.2011, № 0000232300 від 08.11.2011, мотивуючи свої вимоги тим, що податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення, які суперечать діючому законодавству, оскільки продукція, що отримується шляхом переробки добутих корисних копалин сама по собі не є корисною копалиною, що відповідачем при проведенні перевірки не ураховано. Об*єктом плати за надра для ПАТ «Кальчицький кар'єр» є обсяг видобутих корисних копалин - підірваної гірничої породи сієнітів (гірничої маси), яка є сировиною для бутового каменю і щебеневої продукції на умовах поставки територія гірничого відводу - яка відображується в бухгалтерському обліку по вартості у відповідності до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» по бухгалтерському рахунку 201 «Сировина та матеріали» за номенклатурою «гірнича маса». На думку позивача, ним було правильно розраховано розмір плати за надра в 2010р., а посадовими особами податкового органу під час проведення перевірки розрахунків плати за користування надрами в актах перевірки було спотворено данні бухгалтерського та податкового обліку, які використовуються для розрахунку розміру плати за надра. Крім того, відповідачем неправомірно зазначено, що підприємством порушено вимоги п.4 Порядку справлення платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, пп.263.6.1 п.263.6 ст.263 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010р. зі змінами та доповненнями. ПАТ «Кальчицький кар'єр» зазначає, що не повинен зберігати протягом 24 років первинні банківські документи, оскільки експертиза та оцінка запасів корисних копалин Чердаклинського родовища була проведена у 1987 р. підприємством правомірно застосовувався коригуючий коефіцієнт 0,7 при обчисленні плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Позивач просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000192300 від 18 серпня 2011 р., №0000232300 від 08 листопада 2011р., №0000242300 від 08 листопада 2011 р.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення викладені у позовній заяві та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, надали суду письмове заперечення на позов, у якому зазначено, що підприємство помилково вважає, що базою оподаткування плати за користування надрами є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин. Проте, базою оподаткування є обсяг мінеральної сировини, яка обчислюється відповідно до п. п. 263.5.1 п.263.5 ст. 263 Податкового кодексу України, для кожної ділянки надр на базових умовах поставки. До перевірки ПрАТ «Кальчицький кар'єр» не надані документи, які підтверджують факт сплати власних грошових коштів за проведену державну експертизу та у зв*язку із відсутністю у суб*єкта господарювання довідки Державної служби геології та надр України, застосований підприємством при розрахунку плати за користування надрами за 1 квартал 2011 року коригуючий коефіцієнт в розмірі 0,7 не застосовується при визначені податкових зобов*язань по платі за користування надрами. Представники пояснили, що позивачем при обчислені плати за користування надрами за фактичною ціною одиниці видобутої корисної копалини враховуються доходи лише від реалізації каменю, тоді як при складані розрахунку до плати за надра по підприємству об'єктом оподаткування буде обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) обсяг товарної продукції та відповідно дохід, отриманий від реалізації корисної копалини (товарної продукції) та при обчислені плати за користування надрами за розрахунковою вартістю одиниці видобутої корисної копалини враховуються підприємством витрати лише по гірничому цеху, тоді як при складані розрахунку до плати за надра по ПАТ «Кальчинський кар'єр» об*єктом оподаткування буде обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) обсяг товарної продукції та відповідно сума витрат, понесених на провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, щодо яких у податковому (звітному) періоді завершено комплекс технологічних операцій (процесів) з видобування.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши представника позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Кальчицький кар'єр» зареєстровано як юридична особа Володарською районною державною адміністрацією Донецької області 23 липня 2001року, ідентифікаційний код 00292238, види діяльності за КВЕД є: добування декоративного та будівельного каменю, оптова торгівля будівельними матеріалами, добування піску та гравію, транспортне оброблення вантажів, роздрібна торгівля поза магазинами, не віднесена до інших групувань.

Відповідач - Мангуська міжрайонна державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби була утворена шляхом реорганізації Державної податкової інспекції у Володарському районі та Державної податковою інспекцією у Володарському районі у Першотравневому районі та є правонаступником всіх їх прав та обовязків.

Як було встановлено судом, Державною податковою інспекцією у Володарському районі було проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої було складено акт №133/23-00292238 від 02 серпня 2011 року та встановлено в тому числі порушення:

-п.4 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», пп.263.6.1 п.263.1 ст. 263 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено збір за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин та плата за користування надрами для видобування корисних копалин на суму 736250,15грн., у тому числі по періодам: 2 квартал 2010р.- 368013,02грн., 3 квартал 2010р.- 11543,90грн., 4 квартал 2010р.- 149525,42грн., 1 квартал 2011р.- 207167,81грн.;

08 серпня 2011 року до ДПІ у Володарському районі було направлено заперечення ПАТ «Кальчицький кар'єр» до акту перевірки №133/23-00292238 від 02 серпня 2011 року.

15 серпня 2011р. ДПІ у Володарському районі було направлено ПАТ «Кальчицький кар'єр» відповідь про результати розгляду заперечень до акту перевірки №133/23-00292238 від 02 серпня 2011 року, відповідно до якої було залишено без змін висновки акту документальної перевірки.

18 серпня 2011 року ДПІ у Володарському районі Донецької області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192300, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст.123 р. ІІ, п.7 під.10 р. ХХ Податкового кодексу України на підставі акта перевірки №133/23-00292238 від 02 серпня 2011 року за порушення п.4 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», пп.263.6.1 п.263.1 ст. 263 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010року зі змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Кальчицький кар'єр» за платежем плата за користування надрами місцевого значення у розмірі 965163 грн.63 коп., в тому числі за основним платежем 832892,04грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 132271,59грн.

Державною податковою інспекцією у Володарському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр» з питань достовірності нарахування та сплати суми грошового зобов*язання з плати за користування надрами за період з 01 січня 2010 р. по 31 березня 2011 р., за результатами якої було складено акт №216/23-00292238 від 28 жовтня 2011 року та встановлено порушення:

-п.4 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», пп.263.6.1 п.263.1 ст. 263 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено збір за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин та плата за користування надрами для видобування корисних копалин на суму 2981913,50грн., у тому числі по періодам: 2 квартал 2010р.- 748189,78грн., 3 квартал 2010р.- 648496,96грн., 4 квартал 2010р.- 880543,90грн., 1 квартал 2011р. 704682,86грн.;

-п.44.1, п.44.4, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010року зі змінами та доповненнями, в зв*язку з ненаданням, під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, необхідних первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку пов'язаних з визначенням податкового зобов*язання по платі за користування надрами за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р.

02 листопада 2011р. до ДПІ у Володарському районі Донецької області було направлено заперечення ПАТ «Кальчицький кар'єр» до акту перевірки №216/23-00292238 від 28 жовтня 2011 року.

02 листопада 2011 року Державною податковою адміністрацією у Донецькій області було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 31.08.2011р. №281 на податкове повідомлення-рішення №0000192300 від 18 серпня 2011 року ДПІ у Володарському районі Донецької області, відповідно до якого було залишено без змін податкове повідомлення-рішення.

08 листопада 2011р. ДПІ у Володарському районі Донецької області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232300, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст.123 р. ІІ, п.7 під.10 р. ХХ Податкового кодексу України за порушення на підставі акта перевірки №133/23-00292238 від 02 серпня 2011 року за порушення п.4 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», пп.263.6.1 п.263.1 ст. 263 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010року зі змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Кальчицький кар'єр» за платежем плата за користування надрами місцевого значення у розмірі 2586 058 грн. 53 коп., в тому числі за основним платежем 2 149 021,46грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 437037,07грн.

Крім того, ДПІ у Володарському районі Донецької області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242300 від 08 листопада 2011р., яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст.123 р. ІІ, п.7 під.10 р. ХХ Податкового кодексу України за порушення на підставі акта перевірки №133/23-00292238 від 02 серпня 2011 року за порушення п.44.1, п.44.4, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010року зі змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Кальчицький кар'єр» за платежем плата за користування надрами місцевого значення у розмірі 1,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Державна податкова служба України розглянула скаргу ПрАТ «Кальчицький кар'єр» на податкові повідомлення-рішення №0000192300 від 18.08.2011р., №0000232300 та №0000242300 від 08.11.2011р. та на рішення ДПА у Донецькій обл.. від 02.11.2011 №20129/10/25-213-1 та 06 грудня 2011 року прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги, відповідно до якого Державна податкова служба України залишає без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Володарському районі №0000192300 від 18.08.2011р., №0000232300 та №0000242300 від 08.11.2011р. з урахуванням рішення ДПА у Донецькій обл. від 02.11.2011 №20129/10/25-213-1, прийнятого за розглядом скарги, а скаргу без задоволення.

Положення ст.44 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями встановлюють, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як було встановлено у судовому засіданні, в ході проведення позапланової перевірки ДПІ у Володарському районі позивачем не були надані первинні документи для перевірки з питань правильності нарахування та своєчасності перерахування до бюджету плати за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин, що підтверджується актом перевірки № 216/23-00292238 від 28.10.2011 та не заперечується позивачем.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що всі необхідні документи досліджувались податковим органом в ході попередньої планової перевірки, результати якої оформлені актом перевірки №133/23-00292238 від 02 серпня 2011 року.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що ДПІ у Володарському районі податкове повідомлення-рішення №0000242300 від 08 листопада 2011р. було прийнято правомірно, відповідно до чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача задоволенню в цій частині не підлягають.

Як вже зазначалось судом, перевірки позивача були проведені податковим органом з питань достовірності нарахування та сплати суми грошового зобов*язання з плати за користування надрами за період з 01 січня 2010 р. по 31 березня 2011 р.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при принятті рішення судом застосовуються, в тому числі, норми нормативно-правових актів, що діяли до початку дії Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра від 27 липня 1994р. №132/92-ВР надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі ст. 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) на користування надрами видана відкритому акціонерному товариству «Кальчицький кар'єр», код 00292238 Міністерством екології та природних ресурсів України 17 червня 2002 року за №2736 на експлуатацію Чердаклинського родовища, розташованого 5 км на північний захід від з.ст.Кальчик, площа об'єкту, території 70га. Мета ліцензії (робіт) видобування сієнітів, придатних для виробництва щебеню та каменю бутового. Термін дії ліцензії 16 років.

На підставі зазначеної ліцензії позивач здійснює видобування корисної копалини-сієнітів шляхом буро - підривних робіт.

Згідно з п.2 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 432 від 05.05.1997 корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» визначено перелік корисних копалин, видобуток яких класифікується як «Сировина для бутового каменю». Цей перелік включає в себе і таку корисну копалину як сієніт.

Як було зазначено представниками позивача та не заперечувалось представниками відповідача, при проведенні буро підривних робіт для видобутку корисних копалин утворюється гірнича порода сієнітів-уламки породи неправильної форми, розміром від 0 до 1000 мм., від 150 до 500 мм. та масою 20-40 кг. , які відносяться до каменю бутового.

Залишок уламків гірничої породи, які не підпадають під розміри, встановленими для бутового каменію, позивач використовує для виробництва щебеню.

Суттю даного спору є питання що вважати обєктом оподаткування плати за користування надрами: обєм видобутих корисних копалин - сієнітів, або, як вважає відповідач обсяг товарної продукції -щебінь.

Згідно з п. 3.7 Наказу Державної комісії по запасах корисних копалин, від 16.12.2002, № 199 "Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю», бутовий камінь - великі уламки природної однорідної не вивітреної породи без пухких і глинистих включень неправильної форми розміром 150 - 500 мм, масою 20 - 40 кг.

Пунктом 4.9. зазначеного Наказу встановлено, що щебінь для будівельних робіт виготовляють із вивержених, метаморфічних і осадових порід шляхом їх подрібнення і використовують для всіх видів будівельних робіт (щебінь для різних бетонів, баластового шару залізничних шляхів, будівництва автомобільних доріг тощо). Вимоги до фізико-механічних властивостей і петрографічного складу щебеню регламентуються ДСТУ Б В.2.7-75-98, згідно з яким у залежності від величини щебінь поділяється на основні фракції: 5 - 10 мм; 10 - 20 мм; 20 - 40 мм; 40 - 80 (70) мм. Цим стандартом також передбачені вимоги до міцності, морозостійкості, стираності, умісту пилоподібних та глинистих часток, шкідливих домішок, зерен пластинчастої і голчастої форми, умісту зерен слабких порід, умісту природних радіонуклідів.

За узгодженням із споживачем допускається виробництво щебеню у вигляді суміші наведених фракцій або будь-якого іншого фракційного складу, у тому числі й нефракціонованого, за умови дотримання наведених у договорі обов'язкових вимог зазначеного стандарту.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих у судовому засіданні представниками позивача пояснень, щебінь виготовляється ПАТ «Кальчицький кар'єр» на спеціалізованому автоматизованому обладнанні шляхом подрібнення сировини - підірваної гірничої породи сієнітів (уламків сієнітів неправильної форми та розмірів) в щекових та роторних дробарках та просіювання на грохотах через сита заданих типорозмірів для отримання необхідних фракцій щебеню.

Відповідно до листа № 18 від 10.02.2012 Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Сандвик», на обладнанні якого позивачем здійснюється виробництво щебеню, технологічний процес роботи - є вторинна переробка первинно дробленої та підготовленої карєром сировини, а саме вторинне дроблення та сортировка кубовидного щебеню по фракціям. Виготовлений продукт не може бути включений в стадію добичі, оскільки є переробкою первинної сировини.

Отже, саме корисна копалина сієніт, яка пройшла первинну обробку є сировиною для виготовлення щебеню.

Постановою Кабінету міністрів України № 1014 від 1997 р. «Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин

встановлені базові нормативи плати, серед яких зокрема зазначена «Сировина виробна (виробного каміння), сировина для облицьовувальних матеріалів » та т. і., втім щебінь, як корисна копалина, не зазначено.

З вищезазначеного вбачається, що щебінь не є корисною копалиною, а є будівельним матеріалом, який виготовляється шляхом вторинної переробки на спеціальному обладнанні з гірської маси.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем саме з обсягу видобутих корисних копалин сієнітів розраховувались податкові зобов'язання за платежем користування надрами.

Суд зазначає, що щодо обсягів видобутих корисних копалин-сієнітів позивачем та відображення їх у бухгалтерському обліку у відповідача зауважень не має, тобто ця обставина не є спірною

Відповідно до Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 26 березня 2008 р. N 264( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом справляння платежу є обсяг (кількість) погашених або видобутих корисних копалин, який визначається платником за відповідною інструкцією, затвердженою Мінприроди. До об'єкта справляння платежу включаються втрати корисних копалин, крім втрат запасів корисних копалин, що згідно з технічними проектами розташовані в охоронних і бар'єрних ціликах (між шахтами) поблизу неякісно затампонованих свердловин або виникли внаслідок аварійних викидів в атмосферу вуглеводнів та вимушених продувок нафтогазових свердловин.

Обсяг (кількість) втрат корисних копалин на кожній стадії їх видобування визначається на підставі техніко-технологічної документації (проектів) гірничодобувних підприємств і підлягає переоцінці у разі змін технічного обладнання та/або технологічних схем підприємств, що видобувають корисні копалини.

Вартість видобутих у звітному (податковому) періоді корисних копалин (готової продукції) обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) за більшою з таких її величин: за фактичними цінами реалізації видобутих корисних копалин; за розрахунковою вартістю видобутих корисних копалин.

Зобов'язання з платежів за користування надрами для видобування корисних копалин (Пзн) за податковий (звітний) період обчислюються:

- у разі застосування базових нормативів платежів, що належать до абсолютних, за такою формулою: Пзн = Vф х Назн х Кпп,

де Vф - обсяг (кількість) видобутих (погашених) корисних копалин у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об'єму);

Назн - величина визначеного в абсолютних значеннях базового нормативу платежів для видобування корисних копалин;

Кпп - коефіцієнт, зазначений у додатку;

- у разі застосування базових нормативів платежів, що належать до відносних, за такою формулою:

Пзн = Vф х Вкк х Нвзн х Кпп,

де Vф - обсяг (кількість) видобутих корисних копалин у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об'єму);

Вкк - вартість одиниці видобутих корисних копалин, обчислена згідно з пунктами 4 - 13 цього Порядку;

Нвзн - величина визначеного у відносних значеннях базового нормативу платежів для видобування корисних копалин;

Кпп - коефіцієнт, зазначений у додатку.

Втім, відповідач вважає, що обєктом сплати за надра повинен бути обсяг готової продукції - щебінь, у звязку з чим, ним були донараховані позивачу податкові зобовязання зі штрафними фінансовими санкціями оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями.

Суд не погоджується з зазначеною позицією позивача, оскільки, як вже зазначалось судом, щебінь не є корисною копалиною, а є будівельним матеріалом, який виробляється шляхом вторинної переробки на спеціальному обладнанні з гірської маси корисної копалини-сієнітів.

Отже, об'єктом плати за надра для Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр» є обсяг видобутих корисних копалин -сієнітів, тобто підірвана гірнича порода, яка є сировиною для виготовлення щебеневої продукції - на умовах поставки - територія гірничого відводу, яка відображується в бухгалтерському обліку по вартості у відповідності до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» по бухгалтерському рахунку «Сировина та матеріали» за номенклатурою «гірнична маса».

При цьому, обчислення плати за надра відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 264 позивачем проводилось виходячи з розрахункової вартості видобутих корисних копалин.

Відповідно до підпункту 1 п. 8. Постанови Кабінету Міністрів України № 264, встановлено, що у разі обчислення вартості корисних копалин за розрахунковою вартістю до витрат платника за податковий (звітний) період включаються матеріальні витрати, що належать до валових витрат згідно із статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за винятком матеріальних витрат, пов'язаних із виробництвом і реалізацією інших видів продукції, товарів (робіт, послуг).

На думку суду, в даному випадку під матеріальними витратами слід розуміти витрати позивача на виробництво та перевезення будівельної продукції щебеню. Втім відповідачем приписи зазначеної норми не були враховані при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, вартість одиниці видобутих корисних копалин згідно норм діючого законодавства ПрАТ «Кальчинський карєр» це витрати на придбання 1 тони підірваної гірничої породи сієнітів, а не собівартість виробництва щебеню.

З наведеного слідує, що об'єктом оподаткування плати за надра в 2010 році є обсяг видобутих корисних копалин сієнітів в виді підірваної гірничої породи, а не обсяг виробленого щебеню, як будівельного матеріалу.

Що стосується визначення обєкта оподаткування спати за надра в 1 кварталі 2011 то зазначене питання регулюється Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.91. п.14.1 ст.14 Податковий кодекс України корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки.

Крім того, п.п. 14.1.112. п.14.1 ст.14 Податковий кодекс України передбачає, що мінеральна сировина - товарна продукція гірничодобувного підприємства, що є результатом його господарської діяльності з видобутку корисних копалин, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, і за якісними характеристиками відповідає вимогам установлених законодавством стандартів або вимогам договорів. Не належать до мінеральної сировини речовини, які виникають в результаті фізико-хімічної переробки видобутої корисної копалини або продуктів її первинної переробки.

З огляду на зазначену норму, щебенева продукція не є мінеральною сировиною, з наведених вище підстав.

Підпунктом 14.1.128. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пп. 263.2.1. п.263.2 стю.263 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Згідно з пп.263.2.2. п.263.2 ст.263 Податкового кодексу України до об'єкта оподаткування належать:

а) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;

б) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої (вилученої) з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничодобувного виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл;

в) обсяг погашених запасів корисних копалин.

Відповідно до пп.263.5.1. п.263.5 ст.263 Податкового кодексу України базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Пунктом 263.9. ст.263 Податкового кодексу України встановлені ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин, серед яких зокрема зазначена: «Сировина для бутового каміню (всі види гірських порід, придатність яких визначається державними стандартами, у тому числі для щебеневої продукції) ».

Отже, об'єктом оподаткування плати за надра в 2011 є обсяг видобутих корисних копалин сієнітів, як сировини придатної для виготовлення щебеневої продукції, а не обсяг виробленого та підготовленого для реалізації будівельного матеріалу - щебеню.

Крім того, відповідно до пп.263.10 ст.163Податковго кодексу України до ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин застосовуються коригуючи коефіцієнти, які визначаються залежно від виду корисної копалини (мінеральної сировини) та умов її видобування: Критерії застосування коефіцієнта-видобування платником запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених державною експертизою на підставі звітів з геологічного вивчення, яке виконане ним за власні кошти . Величина коефіцієнту-0,7.

Як вбачається з матеріалів справи видобуток сієнітів Чердаклінського родовища проводиться ПрАТ «Кальчинський карєр» у відповідності до геологічних вивчень запасів, проведених в 1986-1987 роках та затверджений державною експертизою, що підтверджується протоколом ДКЗ СРСР від 02.10.1987 № 10258.

Відповідач вважає, що позивачем зазначений коефіцієнт застосовано неправомірно, оскільки в ході перевірки останнім не було надано підтверджених документів про сплату власними коштами за проведення державної експертизи, а тому у відповідності до п. 25 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин» № 865 від 22.12.1994 позивач повинен проводити повторну державну експертизу.

Втім суд вважає таку позицію позивача необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до п.2. Положення про порядок проведення державної експертизи метою державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин є: об'єктивна оцінка мінерально-сировинної бази країни на основі єдиних науково-методичних критеріїв;

забезпечення достовірності оцінених запасів корисних копалин і відповідності їх якісних показників запланованим напрямам використання;

створення умов для найповнішого, економічно раціонального й комплексного використання запасів родовищ корисних копалин з дотриманням вимог щодо охорони надр та навколишнього природного середовища;

проведення порівняльної оцінки кількісних та якісних показників запасів корисних копалин, їх географо-економічних, гірничо-геологічних, гідрогеологічних та інших умов залягання для визначення реальної промислової цінності.

Згідно з п.25 вищезазначеного Положення повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов'язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.

Суд зазначає, що зазначеною нормою встановлений вичерпний перелік підстав для проведення повторної експертизи.

Втім, відповідачем в ході перевірки та судового розгляду не наведено жодної підстави для проведення повторної експертизи позивачем, визначеної п.25 вищезазначеного Положення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Крім того, у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні ” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань на підставі винесених податкових повідомлень-рішень №0000192300 від 18.08.2011 та № 0000232300 від 08.11.2011.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання не чинними спірних податкових повідомлень-рішень та водночас, про їх скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб*єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком визнання нечинним або недійсним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання нечинним або недійсним рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадки співпадають.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, суд не задовольняє позовні вимоги про визнання недійсних податкових повідомлень-рішень.

Суд дійшов висновку, що Мангуська міжрайонна державна податкова інспекція не довела у повній мірі правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000192300 від 18 серпня 2011 р., №0000232300 від 08 листопада 2011р.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1200 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Кальчицький карєр» до Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень №0000192300 від 18.08.2011, №0000242300 від 08.11.2011, №0000232300 від 08.11.2011- задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000192300 від 18.08.2011, № 0000232300 від 08.11.2011.

Врешті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1200 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 15 березня 2012 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлений 20 березня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.