Постанова № 22251328, 27.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/13005/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретаріКлимович М.І.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В. при секретарі судового засідання Климович М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом: Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Макіївка

про: стягнення суми заборгованості у розмірі 1736,80 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довір.

від відповідача: не зявився

Позивач, Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області, звернувся до суду з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Макіївка про стягнення суми заборгованості у розмірі 1736,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 8 липня 2010 року N 2461-VI(який набрав чинності з 17.07.2010 р.) були внесені зміни до підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 49 - 51, ст. 376), а саме: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», а саме: для фізичних осіб підприємців щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, тобто за липень вересень 2010 року до 20 жовтня 2010 року, за жовтень грудень 2010 року до 20 січня 2011 року.

Станом на 01.05.2011 р. відповідач має заборгованість по платежах до Пенсійного фонду України в сумі 1736,80 грн., яка складається з залишку непогашеного боргу зобовязань за 2010 рік.

Вищевказана сума боргу не сплачена відповідачем у строк передбачений законодавством, в звязку з цим позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному в обсязі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, заперечення до позовної заяви не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України особа вважається належним чином повідомленою про час і місце судового засідання на підставі направлення за адресою її місцезнаходження (місця проживання) судової повістки. Якщо повістка, повернена до суду із зазначенням, що вона не вручена адресату, вважається такою, що «вручена адресату належним чином».

Судом направлені на адресу відповідача ухвала про відкриття провадження у справі з додатками та судова повістка рекомендованою поштою. Зазначені поштові відправлення повернено на адресу суду, в звязку з «за закінченням терміну зберігання».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 є субєктом підприємницької діяльності (ідентифікаційний код НОМЕР_1), перебуває на обліку в УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області та є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно несплачених сум збору на обовязкове державне пенсійне страхування;; призначення виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія (ст. 5).

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058 встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно форми власності, виду діяльності та господарювання, у представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного вище Закону страхувальниками зазначених осіб є роботодавці: підприємства, установи організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні (у тому числі представництва, відділення та відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, мають окремий баланс самостійно ведуть розрахунки застрахованими особами), особи - суб'єкти підприємницької діяльності та особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Ставки, механізм справляння та пільги сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», де, як в Законі № 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення сплати цього збору для підприємницької діяльності, перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з вимогами статті 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність цим Законом закони України та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 14 Декрету Кабінету України «Про прибутковий податок з громадян» 26.12.1992 року № 13-92 щодо звільнення сплати збору на обовязкове соціальне страхування платників фіксованого податку збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, суперечать спеціальній нормі права Закону, а отже, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Дана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2009 року № 09/182 та в Ухвалі Вищого адміністративного суду 28 серпня 2008 року № К-4279/07.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 ст. 20 вказаного Закону, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.

Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції:

«Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».

Закон набрав чинності 17 липня 2010 року і діяв до 01 січня 2011 року до дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, в редакції, яка підлягала застосуванню щодо спірного періоду і діяла до 01 січня 2011 року, встановлено, що для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, на 33,2 відсотка.

Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, зокрема, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня 907 гривень, з 1 грудня 922 гривні.

Виходячи з наведених вимог законодавства для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску становив: у липні - вересні 2010 року - 294,82 грн. щомісяця, у жовтні листопаді 2010 року 301,12 грн. щомісяця, у грудні 2010 року 306,10 грн.

До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Позивачем у липні - грудні 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислені та сплачені у фіксованому розмірі.

Між тим, з 17 липня 2010 року з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.

Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування, позивачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.

Згідно з пп. 8.2 п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

У цьому випадку вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

У звязку з наведеним органом Пенсійного фонду України фізичній особі підприємцю, на підставі даних особового рахунка платника, які підтверджують суму недоїмки зі страхових внесків, і було донараховано страхові внески, і складено вимогу про сплату боргу № Ф-2638 від 05.08.2011 р. Згідно вказаної вимоги загальна сума боргу відповідача станом на 31.07.2011 р. становить 1736,80 грн. Зазначена вимога була направлена на адресу відповідача 05.08.2011 р., однак, поштове відправлення повернено на адресу позивача, в звязку з «за закінченням терміну зберігання».

Доказів оскарження у судовому порядку вимоги про сплату боргу відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

На підставі викладеного позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Макіївка про стягнення суми заборгованості у розмірі 1736,80 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Макіївка про стягнення суми заборгованості у розмірі 1736,80 грн., задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Каліновська, б. 19, код ЕДРПОУ 21956561, р/р 256063122041 в ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України») суми заборгованості у розмірі 1736,80 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 27 вересня 2011 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складено та підписано 03 жовтня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.