Рішення № 22244083, 13.03.2012, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/484/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 27 Савранський О.А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л.В.

суддівБабенка В.М., Пальонного В.С.

при секретаріМакарчук Н.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції, ОСОБА_9, ОСОБА_6 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання недійсним іпотечного договору ,-

в с т а н о в и л а :

03 грудня 2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до кредитного договору № 354411/3902/0158-7 від 07 березня 2007 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Корсунь-Шевченківського відділення Черкаської обласної дирекції відповідачу ОСОБА_6 був наданий кредит у розмірі 20 000 грн. строком на 84 місяці по 06.03.2014 року зі сплатою 18,5 % річних за користування кредитними коштами. Кредитні кошти призначались для використання на споживчі цілі.

Відповідно до п.п.1.3, 5.1 вищевказаного договору позичальник зобовязувалася щомісячно до 15 числа кожного місяця погашати кредит в розмірі 1/84 від суми отриманого кредиту, відсотки за фактичне користування кредитом.

В забезпечення виконання зобовязань по поверненню кредитних коштів та нарахуванню відсотків по кредитному договору № 354411/3902/0158-7 між Банком та ОСОБА_8 07.03.2007 року було укладено іпотечний договір. Предметом іпотеки є нерухоме майно: АДРЕСА_2, Черкаської області, загальною прощею 56,2 м кв., житлова площа 30,3 м кв., який належить іпотекодавцю на підставі договору дарування. Заставна вартість предмету іпотеки визначається сторонами 20131 грн.

Відповідачем зобовязання по кредитному договору належним чином не виконувалася, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 11 вересня 2009 року становила 26001,25 грн.

04 серпня 2011 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, мотивуючи тим, що з моменту подання позовної заяви до суду відповідачі взагалі перестали сплачувати будь-які кошти в рахунок погашення існуючої заборгованості в звязку з чим її розмір значно збільшився. Станом на 21.07.2011 року загальна сума заборгованості, яку необхідно сплатити становить 70563,53 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_6 на їх користь. Також просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: АДРЕСА_2, Черкаської області, який належить на праві власності ОСОБА_8, шляхом реалізації його на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Виселити ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з будинку, що є предметом іпотеки, який розташований за адресою: АДРЕСА_2. Стягнути з відповідачів в рівних частках на користь позивача судові витрати.

ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до виконкому Нетеребської сільської ради, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції, ОСОБА_9, ОСОБА_6 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання незаконним рішення виконкому Нетеребської сільської ради, визнання недійсним іпотечного договору, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що їй належить на праві власності на підставі договору дарування, будинок АДРЕСА_2. У вказаному будинку вона зареєстрована та проживає разом з батьком ОСОБА_9 В результаті прийняття відповідачем протиправного рішення вона стала перед загрозою втратити своє житло. Її мати ОСОБА_6 свої зобовязання щодо погашення кредиту не виконувала, що призвело до утворення заборгованості. Договір іпотеки було підписано без її згоди. В звязку з цим вона просила визнати незаконним рішення виконкому Нетеребської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області № 7 від 26 лютого 2007 року «Про надання згоди на передачу в іпотеку нерухомого майна», визнати недійсною згоду її батьків на вчинення нею іпотечного договору та визнати недійсним іпотечний договір № 354411/3902/0158-7/і від 07 березня 2007 року, укладений між нею та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 16 березня 2010 року дані позови обєднано в одне провадження.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2011 року задоволено повністю позов.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Нетеребка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, жительки АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 30 березня 1997 року Орджонікідзевським РВУ МВС України в Запорізькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків (раніше індифікаційний номер) НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції м. Черкаси вул. Гоголя, буд. 224 рахунок 29091558 МФО 354411 код 21366225 заборгованість по кредитному договору № 354411/3902/0158-7 від 07 березня 2007 року станом на 21 липня 2011 року в загальній сумі 70563,53 грн. та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 705,64 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 354411/3902/0158-7 від 07 березня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно): житловий будинок загальною площею 56,2 кв. м , житловою площею 30,3 кв. м , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить відповідачу ОСОБА_8 на праві власності шляхом реалізації його на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну реалізації предмету іпотеки встановити на рівні 90 % від вартості предмету іпотеки, визначеної на підставі оцінки відповідно до законодавства України.

Виселено ОСОБА_9, ОСОБА_8 з будинку, що є предметом іпотеки.

Відмовлено повністю в позові ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції, ОСОБА_9, ОСОБА_6 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання недійсним іпотечного договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку, направивши до суду апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2011 року та прийняти нове рішення по справі, яким визнати недійсним іпотечний договір № 354411/3902/0158-7/і від 07.03.2007 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_8, а також скасувати стягнення пені в розмірі 45766,60 грн. за кредитним договором № 354411/3902/0158-7.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову повністю суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та правильно виходив з того, що невиконання боржником умов договору тягне за собою настання правових наслідків, а саме стягнення суми боргу, відсотків за прострочення, пені та штрафних санкцій, тому стягнув заборгованість із відповідача в загальній сумі 70563 грн. 53 коп., понесені судові витрати, та в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації його на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження , встановивши початкову ціну реалізації предмету іпотеки на рівні 90 % від вартості предмета іпотеки, визначеної на підставі оцінки відповідно до вимог чинного законодавства.

Однак, колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, що 07 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (на даний час Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») в особі Черкаської обласної дирекції і ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 354411/3902/0158-7, згідно якого останній у вигляді невідновлювальної кредитної лінії наданий кредит на споживчі цілі в сумі 20000,00 грн. Строком на 84 місяці, з 07 березня 2007 року по 06 березня 2014 року із сплатою 18,5 % річних.

Відповідно до п.п.1.3, 5.1 вищевказаного договору позичальник зобовязувалася щомісячно до 15 числа кожного місяця погашати кредит в розмірі 1/84 від суми отриманого кредиту, відсотки за фактичне користування кредитом.

В забезпечення повернення кредиту та виконання інших зобов'язань за кредитним договором 07 березня 2007 року Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (на даний час Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») в особі Черкаської обласної дирекції і ОСОБА_8 було укладено іпотечний договір №354411/3902/0158-7/і за згодою матері ОСОБА_6, батька ОСОБА_9, та рішення виконкому Нетеребської сільської ради від 26 лютого 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу ОСОБА_10, згідно якого іпотекодавцем передано в іпотеку нерухоме майно: АДРЕСА_2, загальною площею 56,2 кв.м , житлова площа 30,3 кв.м , що належить відповідачу ОСОБА_8 на підставі договору дарування.

Згідно п. 1.2 іпотечного договору №354411/3902/0158-7/і від 07 березня 2007 року сторони домовились, що вартість предмету іпотеки становить 20131,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем ОСОБА_6 зобовязання по кредитному договору належним чином не виконувалися, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 11 вересня 2009 року становила 26001,25 грн., а згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог позивачем станом на 21.07. 2011 року заборгованість по кредитному договору склала відповідно: 16 512,43 грн. - заборгованість за кредитом; 50,21 грн. сума нарахованих відсотків за кредитом; 8 234,29 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 45 766,60грн. пеня за прострочені платежі , всього 70563, 53 грн.

Відповідно до п.9.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України і діючого законодавства.

Згідно п. 6.5 кредитного договору Кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання Позичальником умов кредитного договору. Таке стягнення здійснюється за умови попереднього за 10 днів повідомлення Позичальника рекомендованим листом.

На виконання даних вимог позивач надіслав на адресу відповідача ОСОБА_6 лист за вихідним № 09-04/ 11-1090 від 29.11. 2008 року, який був отриманий відповідачем 04.12. 2008 року.

Згідно матеріалів справи позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) направляв відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ( іпотекодавець ) письмові вимоги, в останній із яких (вих.№С24-114-1//3340 від 25 липня 2011 року) попередив, що у разі незадоволення їх вимоги про проведення повного розрахунку в розмірі 70 563,53 грн. у тридцятиденний строк та у відповідності до ст.40 Закону України «Про іпотеку» пропонує звільнити житлове приміщення, так як Кредитор розпочинає процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки заходами, які будуть обрані самостійно Кредитором (зокрема набуття права власності на предмет іпотеки). Вимоги були залишені без задоволення.

Така вимога хоча і направлена після пред'явлення позову, але розгляд справи було зупинено на клопотання відповідачів, а заборгованість відповідачем весь цей тривалий час не сплачувалась, її розмір лише збільшувався, тому судом враховано, що вимоги позивача не суперечать вищезазначеному закону, оскільки на цей час рішення у справі судом не було ухвалено.

Згідно п . 3.5., п.6.5. кредитного договору забезпеченням є предмет іпотеки і кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання Позичальником умов цього договору або інших договорів, тобто іпотекою.

Відповідно до п.5.1-п.5.3 договору іпотеки передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання або умов кредитного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, він вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки. Таке звернення здійснюється, в тому числі, і за рішенням суду.

Відповідно до ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 589 цього ж Кодексу, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена па момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Згідно ст.592 ЦК України, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави у випадках, встановлених договором.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобовязання виключно в межах вартості предмета іпотеки, а у відповідності до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню в вартості предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Позивач виконав вимоги закону та попередив 25.07. 2011 року про вимоги виселення, у разі невиконання його вимог, які відповідачами було отримано 29.07. 2011 року та не було виконано, тому суд першої інстанції обґрунтовано задоволив вимоги позивача в цій частині та ухвалив рішення про виселення мешканців будинку, який є предметом іпотеки, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині задоволення позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_6 припинила сплату по кредитному договору в липня 2009 року та більше не вносила платежів, чим порушила умови договору, що призвело до звернення з позовом до суду позивача в грудня 2009 року.

Відповідач посилається на тяжке матеріальне становище, що вона тривалий час не мала можливості сплачувати кошти за кредитним договором, тому колегія суддів вважає, що у відповідача ОСОБА_6, яка протягом 2009 року по 2012 рік не сплачувала коштів немає можливості і в даний час повернути заборгованість по кредиту та виплати таку значну суму за відсутності коштів, тому необхідно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 56,2 кв. м, житловою площею 30,3 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить відповідачу ОСОБА_8 на праві власності шляхом реалізації його на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну реалізації предмету іпотеки встановити на рівні 90 % від вартості предмету іпотеки, визначеної на підставі оцінки відповідно до законодавства України, та не стягувати з відповідача ОСОБА_6 всю суму заборгованості в загальній сумі 70563, 53 грн., як помилково вирішив суд першої інстанції, чим фактично здійснюється стягнення за кредитним договором в подвійному розмірі.

Доводи апелянта , що судом неправомірно стягнуто суму пені поза межами річного строку спеціальної давності встановленої ст. 258 ЦК України не підтверджено матеріалами справи.

Як вбачається із п. 10. 4 кредитного договору від 07. 03. 2007 року передбачено, щодо правовідносин, повязаних з укладенням та виконання цього договору застосовується загальний строку позовної давності тривалістю у три роки. Таким чином дана вимога стосується і нарахування заборгованості по пені, оскільки сторони підписали даний кредитний договір, погодившись з його умовами, відповідач не оспорювала ні даний пункт, ні інші, тому її посилання є безпідставними та не підлягають задоволенню .

Як вбачається із наданих розрахунків позивач сам вдвічі зменшив розмір нарахованої пені, яка значно перевищує суму заборгованості по кредитному договору, заявивши про стягнення 45766 грн. 60 коп., а не 79192 грн. 48 коп.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову відповідачем ОСОБА_8 не оскаржується.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та виниклі відповідно до них правовідносини, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та прийшов до обґрунтованого висновку, задовольнивши позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак при задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості по кредитному договору, припустився помилки, допустивши подвійне стягнення суми заборгованості, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, та відмові позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості по кредитному договору суми заборгованості, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 , 313 , 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції, ОСОБА_9, ОСОБА_6 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання недійсним іпотечного договору про визнання удаваним договору дарування та визнання права власності на частину квартири змінити.

Скасувати рішення в частині задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Нетеребка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, жительки АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 30 березня 1997 року Орджонікідзевським РВУ МВС України в Запорізькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків (раніше індифікаційний номер) НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції м. Черкаси вул. Гоголя, буд. 224 рахунок 29091558 МФО 354411 код 21366225 заборгованості по кредитному договору № 354411/3902/0158-7 від 07 березня 2007 року станом на 21 липня 2011 року в загальній сумі 70563,53 грн. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимоги в цій частині відмовити.

Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 354411/3902/0158-7 від 07 березня 2007 року в сумі 70563, 53 гривні звернути стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно): житловий будинок загальною площею 56,2 кв. м , житловою площею 30,3 кв. м , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить відповідачу ОСОБА_8 на праві власності шляхом реалізації його на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну реалізації предмету іпотеки встановити на рівні 90 % від вартості предмету іпотеки, визначеної на підставі оцінки відповідно до законодавства України.

В іншій частині рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2011 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :