Ухвала суду № 22242003, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6104/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Мацедонської В.Е., Петрика І.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Оболонь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Публічне акціонерне товариство «Оболонь»звернулось до суду з позовом до до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000044020 від 03.03.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомленнярішення винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцію у м. Києві по роботі з великим платниками податків № 0000044020 від 03.03.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великим платниками податків здійснила документальну невиїзну перевірку закритого акціонерного товариства «Оболонь»з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2010 рокучервень 2010 року по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрайм Харків», товариством з обмеженою відповідальністю «Український цукор», приватним підприємством «Світле», приватним підприємством «М-буд», товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-індустрія», товариством з обмеженою відповідальністю «Зерно юніон трейд».

За результатами перевірки складено акт перевірки від 21.09.2010 № 480/40-20/05391057.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцію у м.Києві по роботі з великим платниками податків прийнято податкове повідомлення рішення № 0000704020/0 від 01.10.2010 на загальну суму 377927,00 грн. (у тому числі за основним платежем2655103,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1124258,00 грн.).

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням - рішенням № 0000704020/0 від 01.10.2010 та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ, подав скаргу до Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків.

За наслідками розгляду вказаної скарги Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 16492/10/25-022 від 13.12.2010 відповідачем частково скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000704020/0 від 01.10.2010 в сумі 552703,00 грн. основного платежу та у відповідній частині штрафні санкції.

16.12.2010 року відповідачем винесено друге податкове повідомлення-рішення № 0000834020/0 на суму 2946181,00 грн., у тому числі 2102310,00 грн.за основним платежем, 843871,00 грн.за штрафними санкціями.

Не погодившись з рішенням про результати розгляду первинної скарги позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації у м. Києві про перегляд зазначеного рішення та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2010 № 0000834020/0 на суму 2946181,00 грн.

Рішенням від 18.02.2011 № 1556/10/25 за результатами розгляду скарги Державна податкова адміністрація у м. Києві скасувала податкове повідомлення-рішення від 16.12.2010 № 0000834020/0 в частині 1987403,5 грн. донарахованого податку на додану вартість та 794962,00 грн. штрафних санкцій.

09.03.2011 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення № 0000044020 від 03.03.2011 року на суму 163815,00 грн. з яких 114906,00 грн.за основним платежем, 48909,00 грн.штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з отриманим податковим повідомленням-рішенням № 0000044020 від 03.03.2011 на суму 163815, 00 грн. позивач звернувся зі скаргою до Державна податкова адміністрація України з за наслідками розгляду якої Рішенням від 21.04.2011 № 7584/6/25-0115 скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0000044020 від 03.03.2011 без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті № 480/40-20/05391057 від 21.09.2010 та Рішенні державної податкової адміністрації у м. Києві від 18.02.2011 року № 1556/10/25 на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000044020 від 03.03.2011 року, не відповідає чинному на момент виникнення спірних правовідносин законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою закритого акціонерного товариства «Оболонь»з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2010 рокучервень 2010 року встановлено, що закрите акціонерне товарисво «Оболонь»до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у приватного підприємства «М-буд»(код ЄДРПОУ 32775394) за лютий в сумі 736719,00 грн., за червень 2010 у сумі 107538,9 грн.

Відповідач вказує, що контрагентом позивача, а саме приватним підприємством «М-буд»за лютий та червень 2010 року до податкового органу не подавались (відсутні) декларації з податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства «М-Буд»від 12.02.2010 року № 100267610 анульоване 29.12.2010 року.

А тому, відповідач прийшов до висновку, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у вартості придбаних товарів та виконаних робіт (послуг) у розмірі 114906,00 грн., у звязку з неподанням приватним підприємством «М-Буд» до органу податкової служби декларацій з податку на додану вартість.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про безпідставність включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені позивачем у вартість товару отриманого від приватного підприємства «М-буд»у звязку з анулюванням свідоцтва ПДВ приватного підприємства «М-Буд»29.12.2010 року необґрунтовані, оскільки станом на момент виконання договірних зобовязань приватне підприємство «М-Буд»мало свідоцтво платника податку на додану вартість та відповідно мало право видання податкових накладних.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 5.2.1 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Водночас, за змістом абзацу п'ятого підпункту 5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться договори підряду № 8 від 28.05.2010 року, № 9 від 31.05.2010 року, № 10 від 03.06.2010 року, № 11 від 07.06.2010 року, № 23 від 11.12.2009 року, № 24 від 12.12.2009 року, які укладені між позивачем та Приватним підприємством «М-Буд», позивачем доручено підряднику приватному підприємству «М-Буд»виконання ремонтних робіт.

Таким чином, вказані документи підтверджують придбання позивачем у контрагента послуг, а саме виконання ремонтних робіт.

Крім того, в результаті виконання договірних зобов'язань позивачем були прийнято ремонтні роботи, що підтверджується копіями Актів виконаних робіт № 2/06 за червень 2010 року, № 1/06 за червень 2010 року, № 3/06 за червень 2010 року, № 4/06 за червень 2010 року, № 1/02 за лютий 2010 року, № 3/02 за лютий 2010 року.

Також матеріалами справи підтверджено, що за наслідками оплати виконаних робіт ПП «М-Буд» виписано податкові накладні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій та реальності виконання та отримання позивачем послуг з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів, а тому позивачем правомірно сформовані суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам колегія суддів зважає на наступне.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, зі змісту пункту 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» в цілому та у взаємозвязку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, а також з урахуванням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції .

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (Замовника) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального придбання позивачем послуг і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, належного відображення вартості підрядних робіт у бухгалтерському обліку, та встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками якої та на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин не було передбачено наявність таких підстав для виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених покупцем у вартості товару у разі не подання податкової декларації з податку на додану вартість продавцем товарів (робіт, послуг).

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів прийшла до висновку, що за правилами п.п.7.4.4. України «Про податок на додану вартість»позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення та неспростовані факти надання послуг.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2011 року у справі №К/9991/11677/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомленнь-рішеннь.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Мацедонська В.Е. Петрик І.Й.