Ухвала суду № 22242001, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6466/11/2670 для вирішення клопотання про поновлення строку Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (надалі відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення №0000141501 від 26 січня 2011 року, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 9154,64 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання із рентної плати за газовий конденсат за жовтень 2010 року .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення винесені Державною податковою інспекцією у м. Львові від 01.12.2010 № 0000681531/0/23321; від 01.12.2010 № 0000641531/0/23324; та податкове повідомленнярішення №0000141501 від 26 січня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Дочірня компанія «Укргазвидобування» (ідентифікаційний код юридичної особи 30019775; місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявська 26/28), взята на податковий облік в Державній податковій інспекції у Балаклійському районі Харківської області 01.07.2005 року як платника окремих видів податків (ресурсних платежів).

17 січня 2011 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань несвоєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні за період з 30.11.2010 року по 17.12.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 12/15-0-16/30019775 від 17.01.2011 року в якому викладена позиція відповідача, яка покладена в основу оскаржуваного рішення.

В акті податковий орган також зазначає, що залишок несплаченої своєчасно, на його думку, суми у розмірі 91546,40 грн. було сплачено наступним платіжним дорученням 17.12.2010 р., розмір платежу за яким складав 1 296 305,16 грн.

Таким чином, в акті перевірки відповідач вважає, що має місце затримка платежу щодо сплати податкових зобовязань з рентної плати за конденсат за жовтень 2010 року у сумі 91546,40 грн. на 17 днів.

На підставі акту перевірки податковий орган прийняв оскаржуване рішення, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в період виникнення спірних відносин у податкового органу були відсутні повноваження самостійно змінювати цільове призначення платежу, визначеного платником податків при сплаті податкових зобовязань, та примусово здійснювати розподіл перерахованих позивачем коштів без волевиявлення власника грошових коштів, а отже здійснений платіж підлягав врахуванню відповідачем так, як було зазначено у призначенні платежу позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинний на момент виникнення правовідносин).

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рентні платежі відносяться до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Для цілей застосування актів законодавства про оподаткування, під системою цієї галузі законодавства слід розуміти структурно впорядковану сукупність нормативно-правових актів, що побудована за ієрархією відповідно до їхньої юридичної сили і предметом регулювання якої є податкові правовідносини. Такими актами законодавства встановлюються ставки, механізми справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги з оподаткування, тощо.

03 червня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон № 309-VI«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який за своєю суттю та предметом регулювання є спеціальним законом з питань оподаткування.

Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення»цього Закону, який діяв в період до 01.01.2011 року, було визначено обовязок таких субєктів господарювання, як позивач, щодо внесення (сплати) рентної плату за газовий конденсат, а також податковий (звітний) період щодо нарахування і сплати цих платежів.

Зокрема, цією нормою в період спірних відносин було встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток газового конденсату на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України рентну плату у розмірах, встановлених пунктом.

У взаємозвязку з цим, суд зазначає, що порядок обчислення та внесення рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 (із змінами на час виникнення спірних відносин) (далі - Порядок).

У пункті 1 Порядку, який діяв до 01.01.2011 року, зазначено, що він визначає механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, установлених законом.

Відповідно до п/п. «а»п/п. 4.1.4., п/п. 5.3.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у взаємозвязку з положеннями пунктів 7 і 8 Порядку, податковий розрахунок за звітний місяць подається до 20 числа місяця, наступного за звітним, а сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем податковий розрахунок за жовтень 2010 року поданий своєчасно (а.с.32).

Оскільки суми рентних платежів були самостійно визначені позивачем у податковому розрахунку, ці податкові зобовязання вважаються узгодженими в силу положень п.5.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та підлягали сплаті до бюджету в строк до 30.11.2010 року включно в силу положень п/п. 5.3.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та вищезгаданого Порядку.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана обставина не заперечується відповідачем, оскільки зазначена в акті перевірки.

Таким чином судом першої інстанції встановлено, що податкові зобовязання за жовтень 2010 року були у повному обсязі і своєчасно сплачені позивачем платіжним дорученням № 3179 від 24.11.2010 року.

Разом з тим, колегія су4ддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у 2010 року (на момент винекнення спірних правовідносин) позивач мав право на власний розсуд визначати цільове призначення своїх грошових коштів (платежів).

Оскільки, відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Пунктом 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Разом з тим, згідно до п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, позивачем своєчасно подано податковий розрахунок та своєчасно сплачені визначені в них податкові зобовязання, а отже у відповідача не було правових підстав для нарахування спірних сум штрафів за порушення строків перерахування коштів до бюджету.

Посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення є безпідставним, оскільки ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Норми Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що сплачені платниками податків через банківську установу та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобовязання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, щодо задоволення позовних вимог..

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення ст.. 71 КАС України відповідачем не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Аліменко В.О. Петрик І.Й.