Ухвала суду № 22241833, 29.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6015/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Федорової Г.Г., Парінова А.Б.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представників позивача Акопової Т.Ю., Соломенко Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсантехніка»до Держаної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2011 р. № 0002942310.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В судове засідання зявилися представники позивача, які проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду не зявився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсантехніка»з питань дотримання вимог податкового законодавства про здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.05.2010р. за № 261-23-3-34345474.

В зазначеному акті встановлені порушення пп.7.3.1. п.7.3. п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 7454,18 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкове повідомлення-рішення №0002942310 від 06.04.2011р. в розмірі «+»7454,00 грн. за основним платежем, та штрафними санкціями -1864,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно даних додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських відносинах з ТОВ «Оптдевайс»на суму ПДВ 7 454,18 грн., а саме: вересень 2010 року на суму ПДВ в розмірі 3 688,10 грн.; жовтень 2010 року на суму ПДВ в розмірі 3 766,08 грн.

Підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на думку відповідача стала проведена Васильківською ОДПІ перевірка ТОВ «Оптдевайс»в частині дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ в період з 01.04.2010 по 30.09.2010 р.р., за результатами якої складено акт № 4943/23-20/36900457 від 26.11.2010 року, яким встановлено порушення зі сторони ТОВ «Оптдевайс».

Твердження ОДПІ ґрунтується на тому, що по відношенню до ТОВ «Оптдевайс»порушена кримінальна справа за ознаками фіктивного підприємництва, а тому господарські відносини, які були здійснені від імені цього підприємства з іншими особами, в тому числі і з позивачем, суперечать інтересам держави і суспільства, а отже є фіктивними.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст..216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з недійсністю.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищевикладені норми, колегія суддів приходить до висновку, що податкові накладні складались і оформлювались належним чином, містили всі необхідні реквізити та надавались позивачу під час здійснення господарських операцій.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Оптдевайс»було зареєстровано платником податку на додану вартість та мало індивідуальний податковий номер платника ПДВ, у звязку з чим мало право відповідно до пп.7.2.1., 7.2.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні. Так, позивачу було надано копії Свідоцтва платника податку на додану вартість, Свідоцтва про реєстрацію та довідку з ЄДРПОУ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Оптдевайс», реальність господарських операцій підтверджені розрахунками фактурами, податковими та видатковими накладними.

Крім того, позивачем надано до суду апеляційної інстанції видаткові накладні, податкові накладні та довіреності, які свідчать про те, що придбаний у ТОВ «Оптдевайс»був використаний позивачем у господарській діяльності, тобто поставлений іншим юридичним особам: ТОВ «БІП «Фармбудсервіс», ТОВ «Церсаніт Інвест», ДП «Сантехкомплект», ЗАТ «Сантехкоплект», Жмеринське буівельно-монтажне експлуатаційне управління, ТОВ «Комфорт Сервіс К», ТОВ «Сталікс»та іншим.

Таким чином, колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції щодо недоведеності недійсності або нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Оптдевайс»та вважає господарські операції реальними.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено законне та обгрунтоване рішення, яким задоволено позовні вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсантехніка»до Держаної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б. Федорова Г. Г.